Главная Культурология Статьи Філологія. Методика. Педагогіка

Філологія. Методика. Педагогіка

Про актуальність патріотичного виховання студентів економічних спеціальностей

В. В. Колечко, канд. пед. наук, доц., О. О. Максименко, викладач

Перехідний етап розвитку, в якому знаходиться наше суспільство, неминуче веде до зміни ідеології та системи цінностей. Це викликає відповідно зміни у соціальному замовленні освіти. Характерною особливістю зламних моментів завжди були вибір або перебудова шляхів розвитку системи виховання та навчання. Проте, якщо зміст навчання значно легше зорієнтувати на соціальне замовлення, то виховний аспект не завжди враховується відповідно до вимог часу.

На сучасному етапі розбудови нашої держави величезного значення набуває необхідність удосконалення інституцій вищої освіти як щодо змісту, так і стосовно системи виховання, бо саме від фахівця нової генерації залежить майбутнє країни, відбудова її культури й економіки. Духовна криза, в якій перебувають чимало наших співвітчизників, загрожує кризою соціальною і національною, а звідси і розгортанням економічного та інтелектуального хаосу, втратою людьми моральних орієнтирів, гострою поляризацією, розшаруванням суспільства і знеціненням духовних ідеалів.

Отже, потрібні дії передусім фахівців з педагогіки і психології. Не виключено, що у вирішенні цієї проблеми зможе допомогти не така вже й далека теорія та історія вітчизняної педагогіки, а саме вивчення й аналіз з точки зору сьогодення цілісної поетапної системи патріотичного виховання молоді у радянські часи. Ця система мала своєю метою формування патріотично-соціально-активних молодих людей, які могли бути втілювачами широких планів та проектів тодішнього уряду. Вдало проведена виховна робота готувала шляхи і підґрунтя для розвитку наступних поколінь, культивуючи інтернаціоналізм та патріотизм колишньої єдиної країни. Слід зауважити, що педагогіка того періоду була настільки серйозна і значуща, що за дорученням американського президента Дж. Кеннеді проводилися дослідження по вивченню системи виховання і навчання у Радянському Союзі. Висновки були приголомшуючі. Це примусило американців переглянути наявну ситуацію та внестинеобхідні зміни до своєї системи навчання і виховання.

На жаль, з відокремленням та здобуттям незалежності України перекреслені всі попередні надбання в системі теорії виховання, на зміну яким не було одразу ж запропоновано відповідну модель національної системи як для школи, так і для вищих навчальних закладів.

Вакуумний простір, що утворився після цього, був заповнений і досі наполегливо заповнюється західними мірилами стандартів виховання. А це позначилося та позначається на світогляді і дієвості покоління. Адже пріоритетними стають влада, гроші, сила, що є прямим відображенням розстановки сил у політичному світі. Але це не така біда, як те, що наші молоді співвітчизники здебільшого спрямовані не на економічне зростання України, не на працю для підйому економіки рідної країни, а на наполегливу працю на закордонних хазяїв, тобто на економіку інших країн.

Після детального вивчення питання, глибоких роздумів і тривалих дискусій можна сказати, що загальна вітчизняна модель патріотичного виховання у своїй основі створена ще в так звані радянські часи. А сьогодні, без сумніву, вона потребує змін, доповнень та іншого змістовного наповнення. Це все повинно бути покладено в основу створення єдиної і послідовної сучасної вітчизняної моделі патріотичного виховання. Для цього є широке поле діяльності починаючи з сім’ї і закінчуючи вищими навчальними закладами, хоч, зрозуміло, що важко буде врівноважити її на ґрунті теперішніх негараздів та соціальних проблем.

Проте, настав саме той час, коли постає питання про необхідність термінових дій. Адже закладені основи не проявляються одразу. Вони будуть розкриватися і реалізовуватися протягом тривалого часу, потребувати постійної уваги, розробки, підтримки і вдосконалення.

Отже, особливого значення для сьогодення і майбутнього країни набуває патріотичне виховання.

Взагалі патріотизм визначають як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до Батьківщини, до свого народу, відповідальність за долю Вітчизни, готовність служити її інтересам. Звісно, патріотизм — це явище соціально-історичне, яке в різні епохи наповнюється різним змістом. Але воно є поштовхом і для формування соціально-активної особистості. Патріот завжди готовий стати до захисту своєї Вітчизни. Він виступає як активний борець проти того, що заважає розвиткові держави, поліпшенню життя народу.

Свого вищого морального розвитку людина досягає тоді, коли дані високі якості перетворюються в глибокі особисті переконання, у норми її поведінки, що визначають її діяльність. Так у вузі, як у кінцевій ланці освіти, молода людина повинна одержати можливість ствердитися як особистість. Фахівець не тільки повинен мати своїм надбанням певну суму знань, але й бути носієм і дієвим елементом патріотичних ідей.

Першим проявом патріотизму для студентів є наполегливе навчання, оволодіння знаннями та передовими відкриттями, які забезпечуватимуть їх діяльність як фахівців. Зрозуміло, що на сьогоднішній день це загальне положення потребує суттєвого уточнення, а саме: оволодіння знаннями з метою їх застосування на благо Вітчизни. Виховання у студентів патріотичних почуттів передбачає усвідомлення ними необхідності самовіддано працювати для народу, піклуватися про його майбутнє, дбати про зміцнення своєї Батьківщини. Патріотичне виховання студентів повинно мати на меті і становлення їх як громадян, що глибоко усвідомлюють свої завдання в розбудові нашої держави. Це важливо тому, що молоді люди у більшості схильні відстоювати свої права, зовсім не згадуючи при цьому про свої обов’язки. Проте в суспільстві не буває прав без обов’язків — вони поєднані.

З переходом України в новий етап співпраці з іншими державами суттєво змінилися соціальні замовлення і на підготовку фахівців. Однією з найбільш нагальних проблем є наявність фахівців із знанням іноземних мов. Але тут ми розуміємо підготовку спеціалізованих кадрів не з філологічною освітою, а із знаннями предметно-філологічними, які відкривають широкі можливості для фахової діяльності та реалізації молодого спеціаліста. Особливо це стосується економічної сфери як підгрунтя для розвитку нації.

Проте тут теж постають певні проблеми. Як свідчать засоби масової інформації та соціологічні опитування, у країні спостерігається високий рівень зорієнтованості на працю на закордонні економіки: бажання жити поза Батьківщиною, працювати не задля неї. І це спостерігається у всіх вікових категоріях — від молодих школярів до старших, від старшокласників до молодих людей студентського віку. Тобто, на великий жаль, можна констатувати, що в Україні склалася основа для культивування «про-закордонних» особистісних позицій та можливість вибору кадрів для роботи на інші держави, що в свою чергу широко використовується іноземними роботодавцями. Це є наслідком прогалин у патріотичному вихованні.

Ситуацію ускладнює і той факт, що з’явилася велика кількість закордонних методик вивчення іноземних мов, які сприяють вивченню мови, несучи у собі позитивну орієнтацію на культуру, світосприйняття, економіку, устрій життя, соціальні відносини та ідеологію інших країн. Зрозуміло, це викликає у молодих людей відповідні мотиви спрямування особистості. Тому, на нашу думку, є доцільною постановка питання про виховання патріотизму у студентів вищих навчальних закладів у процесі вивчення іноземної мови, що в свою чергу викликає необхідність перегляду методик викладання, змісту курсу іноземної мови та реалізації його потенційних можливостей.