Главная Культурология Статьи Філологія. Методика. Педагогіка

Філологія. Методика. Педагогіка

До постановки проблеми змісту програм з іноземних мов в економічному вузі

Т. А. Гузік, канд. пед. наук, зав. кафедри, В. В. Хороших, викладач

В економічних вузах основним завданням є підготовка спеціалістів, які могли б діяти в економічному просторі світового масштабу. Зрозуміло, що від рівня умінь фахівців значно залежить, яке місце в світовій спільноті посяде наша країна. Володіння іноземною мовою — це та природна база для спеціалістів у галузі економіки, яка дає їм можливість бути рівноправними партнерами у співробітництві.

Загальновідомо, що у зв’язку із змінами геополітичних умов з’явилася нова концепція нової Європи — Європи без кордонів, у якій значно розширюються сфери міжнаціонального співробітництва. Для створення більш ефективної загальноєвропейської системи інформаційного обміну особливої уваги потребує вирішення проблем, пов’язаних із навчанням іноземній мові.

Ще в 1991 році Радою Європи було поставлено завдання створити документ, в якому були б визначені цілі, задачі та зміст навчання іноземним мовам. Його розробку в 1997 році завершено. Він відомий під назвою «Сучасні мови: вивчення, навчання, оцінка. Загальноєвропейська компетенція.» У документі представлені взаємовідносини між категоріями, які визначають цілі, задачі і зміст навчання іноземним мовам, а також характеризуються підсумкові рівні володіння іноземною мовою.

Даний документ базується на «використанні мови у термінах стратегій, які застосовуються для активізації загальної та комунікативної компетенцій з метою виконання необхідних мовних дій і процесів передачі (продукції) та прийому (рецепції) текстів, що дозволяє вирішувати задачі, які виникають у ситуаціях, що мають відношення до різноманітних сфер суспільного життя». У ньому також детально розглядається методичний аспект вивчення та побудови програм навчання іноземним мовам.

«Загальноєвропейська компетенція» ще раз підтвердила сучасний стан теорії та практики за кордоном із яскраво вираженою комунікативною спрямованістю, яка дозволяє обґрунтовано поєднувати прагматичні та загальноосвітні аспекти.

Рада Європи рекомендує вважати метою навчання іноземній мові «не формальне вивчення граматичних структур і літературних творів, а набуття знань та практичних навичок, необхідних для спілкування в реальних життєвих ситуаціях, тобто мова повинна вивчатися для життя».

Метою вивчення іноземної мови є передусім набуття розмовних навичок і, як результат цього процесу, — використання мови в конкретних соціальних актах спілкування, повсякденних мовних ситуаціях. Граматика ж розглядається тільки як засіб опанування мови. Вважають, що розмовні навички розвиваються паралельно з аудіюванням, тому що процес комунікації передбачає імпліцитну можливість продукувати мову при сприйнятті і розумінні чужого вислову.

Країни Західної Європи послідовно впроваджують вищезгадані рекомендації Ради Європи. Наприклад, у 1995 році в інститутах ім. Гете була прийнята нова концепція навчання німецькій мові як іноземній. Її основним принципом серед інших концепцій вважається орієнтація курсу на інтереси студентів, комунікативну спрямованість, партнерські відносини між студентами, з одного боку, та між студентами і викладачем, з другого. У центр навчального процесу ставиться комунікативна діяльність студентів, рецепція і самостійне продукування текстів.

На своєму шляху до інтеграції у світову економічну систему ми не можемо ігнорувати процеси, які відбуваються у навчанні іноземним мовам у світі.

На практиці традиційна вузівська технологія навчання іноземним мовам спрямована на засвоєння системи мови (пріоритет надано інформативній функції мови) і не приділяє необхідної уваги соціальним формам навчання. Мова вважається певною системою вербальних засобів, а не одним із аспектів суспільного буття, соціальної діяльності.

Мовна діяльність є розумовою і творчою. Отже, саме таким і повинен бути процес навчання мовам. Для того щоб усунути суперечність пріоритетів та поповнити новим змістом навчання, ми вважаємо за необхідне переглянути наявну навчальну програму з наданням пріоритету комунікативній спрямованості та розробити технологію її реалізації. Таким чином перевагу буде надано практичній меті — застосуванню мови в природних умовах. Отже, зміниться підхід до тексту. Він розглядатиметься як джерело не мовної, а змістовної інформації.

Програма — це стисле систематичне викладання змісту навчання за певною дисципліною, коло знань, умінь та навичок, які необхідно засвоїти протягом періоду навчання. Вона містить викладення основних положень та цілей навчальної діяльності.

Ціль, що є однією з найважливіших категорій у філософії, вважається одним із елементів діяльності людини, перетворення навколишнього середовища, ідеальне передбачення результатів діяльності. Вона об’єктивно спрямована й одночасно визначає спосіб та характер дій людини. Ціль встановлюється об’єктивними потребами суспільства, виражає соціальне замовлення. Одночасно вона визначає систему навчання та його зміст, систему, яка спрямована на її реалізацію.

Аналіз цілей програми для нас є окремою актуальною задачею. При визначенні цілі повинні бути названі не тільки самі уміння, але й функції, які людина може виконувати, спираючись на них. Процес навчання все більше переорієнтовується на розвиток уміння сприймати та розуміти автентичну мову. Це повною мірою відображає комунікативний рівень володіння мовою. На наш погляд, саме така перебудова зможе дати результат — майбутніх спеціалістів, які будуть здатними продуктивно реалізовувати свою діяльність із партнерами з інших країн.