special

Філологія. Методика. Педагогіка

Дискусія як метод активізації студентів на заняттях з іноземної мови

Т. М. Гусак, канд. пед. наук, доц.

Дискусія — це метод навчання, який базується на обміні думками з певної проблеми. Точка зору, яку виражає студент у процесі дискусії, може як відображати його власну думку, так і спиратися на думки інших осіб. Вдало проведена дискусія має велику виховну та навчальну цінність, адже вона вчить більш глибокому розумінню проблеми, вмінню захищати свою позицію та рахуватися з думками і точкою зору інших людей.

Дискусію варто використовувати в тому випадку, коли студент накопичив певний словниковий запас, володіє конкретним об’ємом умінь та навичок спілкування іноземною мовою. Існує багато видів обміну думками, що і є згорнутою формою дискусії. До них належать:

  • Круглий стіл — бесіда, в якій бере участь невелика група студентів з п’яти—шести чоловік, що обмінюються думками як між собою, так і з іншою частиною аудиторії.
  • Засідання експертної групи (панельна дискусія зазвичай чотирьох—шести студентів з попередньо призначеним головою), на якому спочатку обговорюється всіма учасниками групи певна проблема, а потім вони викладають свою точку зору аудиторії. При цьому кожен учасник виступає з коротким повідомленням.
  • Форум — обговорення, подібне до засідання експертної групи, коли група вступає в обговорення з усіма учасниками.
  • Симпозіум — це більш об’ємний виступ учасників, після якого аудиторія ставить їм питання, на які вони відповідають.
  • Засідання парламенту, або так звані дебати, коли дві команди учасників готують виступи. Таким чином відтворюється ситуація, що нагадує обговорення питань у парламенті.
  • Судове засідання — обговорення, яке імітує судове слухання.

Дещо відрізняється від цих видів дискусії «техніка акваріуму». Таку назву одержав особливий варіант організації колективної взаємодії, який виділяється серед інших форм навчальної дискусії. За своєю формою «техніка акваріуму» така:

  • Постановка проблеми, що йде від викладача.
  • Викладач ділить аудиторію на дві групи, які сідають у коло.
  • Викладач або учасники кожної групи вибирають свого представника.
  • Групі дається час, зазвичай невеликий, для обговорення проблеми й визначення спільної точки зору.
  • Викладач просить представників груп зібратися в центрі аудиторії, щоб висловити свою точку зору та відстояти позицію своєї групи відповідно до вказівок, одержаних від групи. Крім представників, ніхто не має права висловлюватись, однак учасникам груп дозволяється передавати своїм представникам записки з вказівками.
  • Викладач може дозволити як представникам, так і групам взяти «тайм — аут» для консультацій.
  • «Акваріумне» обговорення проблеми між представниками груп завершується або із закінченням встановленого часу, або після вирішення проблеми.
  • Після обговорення проводиться його критичний аналіз всією аудиторією.

Такий варіант дискусії цікавий тим, що наголос робиться на сам процес висловлювання точки зору та її аргументації. Залучення всіх учасників досягається участю кожного з них у початковому груповому обговоренні, після чого група зацікавлено слідкує за роботою й підтримує зв’язок зі своїми представниками. У центрі уваги всієї аудиторії знаходяться п’ять—шість студентів, які ведуть бесіду. Це зосереджує увагу та активізує сприйняття основних позицій. Сам спосіб «акваріумної» організації аудиторії запозичений з практики проведення групових психологічних тренінгів і дає студентам можливість відчути тонкощі поведінки головних учасників — представників груп. Подальше обговорення дозволяє викладачеві виділити як змістовні, так і процедурні моменти дискусії. «Техніка акваріуму» не тільки дає можливість студентам включатися в групове обговорення, але й розвиває уміння та навички групової роботи, спільного прийняття рішень. Це також дає можливість проаналізувати процес взаємодії учасників на міжособистісному рівні.

Одним з досить цікавих видів дискусії є проблемна дискусія. Вона може бути використана тоді, коли зміст навчального матеріалу пов’язаний з проблемами науково — прикладного та соціального характеру, проблемами та протиріччями, вирішення яких можна опрацювати в імітаційних, а можливо, й у справжніх проектах, що можуть бути застосовані на практиці.

Хід такої дискусії значно збігається з ходом звичайної дискусії. Однак тут викладач приділяє відносно меншу увагу процедурі взаємодії, зосереджуючись переважно на висуненні ідей, які і будуть пізніше розгорнуті в завдання — проекти. У цьому варіанті дискусія спрямовується не на загальну орієнтацію в спектрі можливих підходів до проблеми та їх аргументації, а на опрацювання самого змісту кожного з проблемних підходів, які були окреслені під час обговорення.

Постановка проблеми — це завдання викладача. Він може назвати конкретну проблему, наприклад, входження України в Європейську спільноту. Спочатку студенти записують власні ідеї. Потім аудиторія ділиться на підгрупи і викладач дає їм завдання проглянути всі записані ідеї та вибрати одну—дві найбільш продуктивні й розвинути їх. Кожна група виділяє представника, який і викладе її думку. Студенти протягом 10—15 хвилин обговорюють їх в групах, вирішуючи проблеми втілення цих ідей у життя. Викладач спостерігає за групами, і коли обговорення закінчується, пропонує аудиторії перейти до загального обговорення, в якому позицію групи представлятиме один учасник. Час виступу досить обмежений, тому виступаючі повинні дуже стисло та ємко викладати свою точку зору.

Після виступу всіх представників груп викладач просить аудиторію обдумати, які ідеї варто було б реалізувати на практиці. Продумування може бути колективним і проходити у формі загальноаудиторного обговорення протягом попередньо зумовленого часу, приблизно п’ять—десять хвилин. На цьому робота над даною проблемою закінчується. Але можна її продовжити, використовуючи ті ідеї, розробка та втілення яких може мати продовження у вигляді групових проектів. Виконання таких завдань доцільне на наступних заняттях або позааудиторно, за межами університету. Так, після проходження теми «Мистецтво Великобританії та України» одна група студентів може взяти на себе роль екскурсоводів у музеї Західного мистецтва, а інша — у музеї Українського мистецтва, провівши екскурсії іноземною мовою.

За всіх можливих варіантів цей спосіб організації заняття зорієнтований перш за все на висунення творчих ідей та їх подальшу розробку. І найважливішим є те, що задіяними виявляються всі студенти групи.

Широкі можливості дає використання дискусії з елементами ігрового імітаційного моделювання. Воно дозволяє наблизити обговорення до реальної ситуації. Яскравий приклад такої взаємодії — сценарій заняття з роботи над газетною статтею про нацистське золото в Швейцарських банках. Проробивши статтю, відтренувавши всі вирази та попрацювавши над матеріалами про проблеми, які виникли у Швейцарських банків з єврейськими дітьми, чиї батьки загинули під час Холокосту, про передачу нацистами золота циган під час війни Папі Римському, студенти підготували засідання американських конгресменів, представників Швейцарських банків, дітей жертв Холокосту та представників циган. Була окрема група, яка представляла пресу і проводила інтерв’ю перед і після засідання.

Ми використували також імітаційно—ігрові ситуації на підсумкових заняттях з аналітичного читання. Після закінчення читання книги Сідні Шелдона «Ніщо не вічне» проводився «круглий стіл» про дві системи охорони здоров’я — американську та українську, де розроблялися проекти поліпшення нашої системи охорони здоров’я. Були призначені експертні групи, які відзначали, чий проект кращий.

У процесі гри формуються вміння й навички аналізу ситуації, вміння визначати мету, зміст і засоби діяльності, її очікувані результати, планування діяльності, самостійного вироблення раціональних рішень, їх прийняття та реалізації, оцінки ефективності виконаних дій та їх коригування, що дуже важливо. У колективній ігровій діяльності студенти розвивають уміння працювати в команді (моделювання роботи в колективі), освоюють навички комплексного творчого розв’язання проблем. Під час гри студент також засвоює моральні та етичні норми поведінки, вчиться вислуховувати і сприймати точку зору інших та стисло виражати власні ідеї. Принципи співпраці й співтворчості зумовлюють високий рівень інтелектуальної активності студентів, оскільки кожен з них є активним виконавцем ігрових ролей.



 

Created/Updated: 25.05.2018