- Цветы и растения
- Аквариум и рыбы
- Для работы
- Для сайта
- Для обучения
- Почтовые индексы Украины
- Всяко-разно
- Электронные библиотеки
- Реестры Украины
- Старинные книги о пивоварении
- Словарь старославянских слов
- Все романы Пелевина
- 50 книг для детей
- Стругацкие, сочинения в 33 томах
- Записи Леонардо да Винчи
- Биология поведения человека
Главная Финансы Товарна інноваційна політика - Кардаш В. Я., Павленко І. А. |
Товарна інноваційна політика - Кардаш В. Я., Павленко І. А.
9.3. Ергономічні вимоги до товару
Ергономічність — це сукупність властивостей, які характеризують пристосованість конструкції товару до взаємодії зі споживачем (користувачем) з урахуванням фізико-біологічних особливостей людини.
До головних умов раціонального ергономічного конструювання відносять обов’язковий облік специфічних компонентів системи «людина — техніка — середовище», що виявляються в процесі функціонування виробу. Такими особливостями вважають: вид виробу та особливості його роботи; своєрідність людського організму; умови навколишнього середовища. Однак для переважної більшості споживачів ергономічність будь-якого товару ототожнюється зі зручністю. Зручність використання можна визначити як сукупність усіх властивостей, що характеризують рівень комфортності у взаємодії людини з предметом. Як відомо, споживач передовсім звертає увагу саме на ті властивості виробу, що його цікавлять. Перевагу споживачі віддають корисним результатам, а не технічному процесу їх створення. Найпростіша утилітарна взаємодія людини з речами має місце за використання предметів особистого споживання — одягу, взуття тощо. Ці речі є немовби частиною самої людини, тому вони мусять мати конструкцію й форму, яка б відповідала її анатомії й фізіології. Отже, кожен товар особистого споживання треба оцінювати за мірою пристосованості до людини його корисних властивостей (рис. 74).
Комплекс вимог до відносно простих виробів нескладний, але для сучасного технологічного обладнання, енергонасиченої побутової техніки обов’язковими ергономічними вимогами є: достатність робочого простору; раціональність розміщення та чіткість потрібних покажчиків; зручність нагляду за сигнальними пристроями; нормальний рівень природного та штучного освітлення (рис. 75).
Рис. 74. Вимоги до товарів, що безпосередньо обслуговують споживача
Рис. 75. Зв’язок людини з технічними товарами побутового призначення
Особливості людського організму визначають можливос-ті й способи впливу людини на виріб під час його використання та технічного обслуговування. Проектуючи нові товари, виходять із розуміння того, що людина має комплекс фізіологічних, психологічних, антропометричних, біомеханічних характеристик (гігієнічні вимоги також можуть бути самостійним компонентом у системі «людина — техніка — середовище»).
Особливе значення для створення зручної в експлуатації (комфортної) техніки має відповідність її параметрів основним антропометричним показникам людини (табл. 38).
Таким чином, треба передбачити відповідність виробів санітарно-гігієнічним нормам життєдіяльності та працездатності людини. Це стосується рівня освітлення, вологості, токсичності, шуму, вібрації тощо. Якісним рівнем освітленості вважають такий, що забезпечує безпомилкове зорове сприйняття необхідних процесів. Він визначається силою і контрастністю освітлення, кольором, браком засліплюючих спалахів. Фізіологічні вимоги скеровано на врахування фізіологічних властивостей людини й особливостей функціонування її органів чуття (зору, нюху, слуху, дотику). Проектуючи, наприклад, ручні та ножні органи управління автомобілем та іншою аналогічною технікою, треба виключити можливість безперервного напруження того самого м’яза водія протягом тривалого часу (статичне напруження). Антропометричні вимоги базуються на необхідності всебічного врахування в конструкції виробу зросту, маси, розміру людини та окремих частин її тіла. Наприклад, відповідність конструкції виробу зросту оператора та розподілу маси його тіла, а важелів управління — функціональній анатомії його руки. Поряд із цим біомеханічні вимоги сприяють створенню такого виробу, використання якого не призводить до зайвої втоми. Психологічні вимоги мають забезпечити можливість легкого і швидкого формування навичок використання виробу за призначенням. Детальнішу характеристику ергономічних показників якості подано в табл. 39.
Ефективність взаємодії людини з різноманітною продукцією багато в чому залежить від стану навколишнього середовища. Особливо це стосується таких параметрів довкілля, як температура та вологість повітря, його розрідженість або запорошеність. Важливими ергономічними вимогами є також необхідність створення комфортного середовища для людини, що експлуатує (використовує) товар (табл. 40).
Таблиця 38
ОСНОВНІ АНТРОПОМЕТРИЧНІ ДАНІ ЛЮДИНИ (у см)
Позначення | Найменування розміру | Чоловік | Жінка | ||||||
m – 2s | m* | m + 2s** | % | m – 2s | m | m + 2s | % | ||
А | Зріст (без взуття) | 163 | 175 | 187 | 100 | 153 | 165 | 177 | 100 |
B | Висота рівня очей людини, котра стоїть | 153 | 164 | 176 | 94 | 143 | 154 | 165 | 93 |
C | Висота плеча людини, котра стоїть | 134 | 144 | 154 | 82 | 124 | 134 | 144 | 81 |
D | Висота ліктя над підлогою людини, котра стоїть | 101 | 108 | 116 | 62 | 95 | 103 | 110 | 62 |
Е | Висота коліна людини, котра стоїть | 47 | 51 | 54 | 29 | 46 | 49 | 53 | 30 |
F | Розмах рук | 173 | 186 | 19 8 | 106 | 153 | 165 | 177 | 100 |
G | Відстань від кінчиків пальців витягнутої руки до спини | 80 | 86 | 92 | 49 | 66 | 71 | 76 | 43 |
H | Довжина передпліччя і кисті зігнутої руки | 44 | 48 | 51 | 27 | 40 | 43 | 46 | 26 |
І | Ширина плечей | 42 | 46 | 49 | 26 | 37 | 40 | 42 | 24 |
К | Товщина тулубу | 21 | 23 | 24 | 13 | 23 | 25 | 27 | 15 |
L | Ширина стегна | 29 | 32 | 34 | 18 | 32 | 34 | 37 | 21 |
M | Висота голови над сидінням | 83 | 90 | 95 | 51 | 78 | 84 | 90 | 51 |
N | Рівень очей над сидінням | 73 | 79 | 84 | 45 | 68 | 73 | 78 | 44 |
О | Висота плечей над сидінням | 55 | 60 | 63 | 34 | 50 | 54 | 58 | 33 |
Р | Висота ліктя над сидінням | 21 | 23 | 24 | 13 | 20 | 21,5 | 23 | 13 |
R | Відстань від коліна людини, що сидить, до сідниці | 57 | 61 | 65 | 35 | 52 | 56 | 60 | 34 |
S | Довжина сидіння (нижньої частини стегна) | 44 | 48 | 51 | 27 | 43 | 46 | 49 | 28 |
Т | Висота сидіння над підлогою | 42 | 45 | 49 | 26 | 40 | 43 | 46 | 25 |
U | Висота стегна людини, що сидить | 12 | 13 | 14 | 7,5 | 13 | 14 | 15 | 8,5 |
V | Довжина стопи | 25 | 27 | 29 | 15 | 23 | 25 | 27 | 15 |
X | Ширина стопи | 9,5 | 10 | 10,5 | 5,7 | 8,5 | 9 | 9,5 | 5,5 |
Y | Довжина кисті | 18 | 19 | 21 | 11 | 16 | 17,5 | 18,5 | 10,5 |
Z | Висота кисті | 9 | 9,5 | 10,5 | 5,5 | 7,5 | 8 | 8,5 | 4,8 |
* сантиметри.
** середньоквадратичне відхилення.
Таблиця 39
ІЄРАРХІЧНА СТРУКТУРА ЕРГОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ТОВАРУ
Групові показники | Одиничні показники |
Гігієнічні | рівень освітленнярівень вентиляціїрівень температурирівень вологостірівень тискурівень напруги магнітного та електричного поліврівень запорошеностірівень радіаціїрівень токсичностірівень шумурівень вібраціїгравітаційні перевантаження та прискорення |
Антропометричні | відповідність виробу розмірам тіла людинивідповідність виробу формі тіла людинивідповідність виробу розподіленню маси людини |
Фізіологічні та психофізіологічні | відповідність силовим можливостямвідповідність швидкісним можливостямвідповідність енергетичним можливостямвідповідність зоровим можливостямвідповідність слуховим можливостямвідповідність дотиковим можливостямвідповідність смаковим і нюховим можливостям |
Психологічні | відповідність навичкамвідповідність можливостям сприйняття та засвоєння інформації |
Таблиця 40
ОСОБЛИВОСТІ УМОВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА РОБОЧОМУ МІСЦІ ЛЮДИНИ-ОПЕРАТОРА
Стан середовища | Особливості |
Комфортне | Стан середовища забезпечує оптимальну динаміку працездатності, добре самопочуття та збереження здоров’я людини-оператора |
Відносно дискомфортне | Стан середовища забезпечує належну працездатність і збереження здоров’я протягом певного часу, але спричиняє неприємні суб’єктивні відчуття та функціональні зміни, які, однак, не виходять за граничні норми |
Екстремальне | Стан середовища призводить до зниження працездатності людини-оператора і спричиняє функціональні зміни, які виходять за межі норми, але не спричиняють патологічних змін організму |
Надекстремальне | Стан середовища призводить до патологічних змін в організмі людини і неможливості виконання роботи |
Отже, головною умовою раціонального ергономічного конструювання є обов’язкове комплексне врахування специфічних особливостей компонентів системи «людина — техніка — середовище», що виявляються під час роботи виробів (рис. 76). До таких особливостей відносять:
тип виробу й особливості його функціонування;
особливості організму людини;
умови довкілля.
Рис. 76. Схема функціонування системи «людина — техніка — середовище»
Головним результатом ефективного ергономічного конструювання слід уважати досягнення відповідного рівня комфортності — сукупності позитивних психологічних, психофізіологічних та фізіологічних відчуттів людини, що виникають у процесі її діяльності в разі контакту з навколишніми об’єктами і середовищем.
У сучасному світі естетичний рівень, ергономічні та функціональні властивості товарів стають усе вагомішими чинниками їхньої конкурентоспроможності. Досягнення високого рівня та органічного поєднання цих властивостей забезпечується виконанням комплексу спеціальних художньо-конструкторських робіт, що здійснюються на етапах проектування та виготовлення товару. До складу технічного завдання (ТЗ) включають спеціальний підрозділ з вимогами до декоративно-конструкційних матеріалів, технології обробки, а також до ергономіки виробу. У технічній пропозиції на підставі аналізу різних варіантів вибирають основний варіант художньо-конструкторського, ергономічного та фактурно-кольорового вирішення. Його придатність оцінюють з допомогою спеціально створених художньо-конструктивних моделей та макетів.
Основними видами художньо-конструкторських документів, що визначають ергономічні та естетичні властивості нових товарів, є:
рисунок зовнішнього вигляду;
ергономічна схема зі зв’язками елементів і параметрів системи «людина — виріб — середовище»;
опис графічних елементів; карта фактурно-кольорового вирішення.
У такій послідовності технічне конструювання створює матеріальну основу предмета, а дизайн формує цей предмет як споживчу цінність, тобто робить товар принадливим для покупця. Зрозуміло, що цього можна досягти лише за умови спільної праці конструкторів, дизайнерів та маркетологів.
Проблеми комплексного регулювання питань, пов’язаних з формуванням нормативного забезпечення процесів проектування ергономічних технологічних систем, за умов глобалізації економічних відносин набувають надзвичайної актуальності. Сьогодні Україна бере активну участь у виконанні робіт із гармонізації вимог до ергономічності вітчизняної продукції і вимог міжнародних і регіональних стандартів, рекомендацій міжнародних організацій у галузі охорони праці і безпеки продукції. Нещодавно Радою голів урядів держав—учасниць СНГ схвалено Міждержавну програму з розроблення стандартів у галузі безпеки та охорони праці стосовно продукції за взаємними поставками на 2000—2005 роки.
Таким чином, термін «дизайн» у його найпоширенішому розумінні використовується для позначення всієї сфери художнього конструювання. Він охоплює творчість художників-конструкторів (практику проектування), результати їхньої праці (вироби, що пройшли художньо-конструкторське розроблення — продукти дизайну), а також теорію художнього конструювання.
Термінологічний словник ключових понять теми
Антропометрія (від грец. antropos — людина, metron — міра) — один з основних методів дослідження в антропології, що полягає у вимірюваннях різних частин тіла людини.
Виразність форми — відповідність зовнішнього вигляду призначенню і конструкції виробу, здатність форми створювати особливий емоційний настрій у людини, що відповідає типовій ситуації використання даного виробу.
Гармонія (від грец. harmonia — зв’язок, стрункість цілого, узгодженість частин) — співрозмірність елементів, скоординованість форми частин виробу, узгодженість їхніх пластичних, кольорових і композиційних характеристик, загальна композиційна організація, що забезпечують досягнення цілісності виробу як об’єкта естетичного сприймання і оцінювання.
Гармонія кольорів — сполучування кольорів з урахуванням усіх їхніх основних характеристик: кольорового тону, насиченості, форми і розмірів кольорових площин, їхнього взаєморозміщення в просторі.
Декоративність (від лат. decor — прикрашаю) — властивість виробу, пов’язана з особливостями конфігурації його форми, силуету, а також кольору, фактури і текстури матеріалів, що сприяє підвищенню естетичного рівня предметно-просторового середовища, в якому він перебуває.
Дизайн — комплексна науково-практична діяльність з формування гармонічного, естетично повноцінного середовища життєдіяльності людини і розроблення об’єктів матеріальної культури; самостійний вид художньої діяльності, внаслідок якої проектується об’єкт виробництва з певними естетичними властивостями.
Дизайн-маркетинг — дизайнерське розроблення виробів, коли їхні дизайнові характеристики розглядають як основний чинник просування на ринку.
Дизайн-маркетингове оцінювання — вид оцінювання продукції, коли її дизайнові та ринкові характеристики розгляд ають як комплекс взаємозалежних показників.
Дизайн-маркетингові характеристики — властивості об’єкта дизайну, що відображають у сукупності та взаємозалежності рівень його споживчих якостей та можливості просування на ринку.
Дизайн-програма — директивний адресний документ (з визначенням ресурсів, виконавців і термінів) щодо системного проектування комплексів складного обладнання і загальної естетичної організації виробничого середовища.
Дизайн реклами — дизайнерське проектування, спрямоване на створювання рекламної продукції, формування рекламних стратегій.
Ергатична система — система «людина — техніка — середовище», в якій людина є провідним функційним складником.
Ергономіка — наука, яка вивчає діяльність людини або групи людей за умов сучасного виробництва, побуту, дозвілля з метою оптимізації знарядь праці, побутових товарів, умов праці тощо.
Естетична цінність — відповідність окремого предмета або всього предметного середовища естетичним уявленням людей.
Естетичність виробу — показник якості товару, що відображає його художню виразність, раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання.
Зовнішній вигляд — візуально сприйнята форма виробу. Зовнішній вигляд є єдиним джерелом естетичної оцінки виробу в процесі його сприйняття.
Комбінаторика — метод формоутворення, який ґрунтується на використанні варіантної зміни просторових структур задля досягнення необхідних експлуатаційних характеристик, гармонічної цілісності форми виробу, що підлягає розробленню.
Композиція (від лат. compositio — складаю, складаю) — матеріально-просторове рішення виробу, процес гармонізації його форми, коли визначаються і доводяться до єдності всі характеристики форми: розміри, пропорції, ритмічна структура, фактура, колір та ін.
Компонування (від лат. соmроnо — складаю) — процес пошуку найліпшого розміщення різних елементів виробу стосовно один одного.
Образ (у дизайні) — уявлення, що постає у свідомості людини в процесі формування задуму дизайнерського вирішення, через яке виникає усвідомлення художньої цінності об’єкта дизайну.
Об’єкт дизайну — предметно-просторове середовище і його елементи, що підлягають впливу дизайну.
Оцінювання дизайн-маркетингове — вид оцінювання продукції, коли її дизайнові та ринкові характеристики визначають як комплекс взаємозалежних показників.
Пластика — характеристика естетичності, що визначає красу взаємних переходів, об’ємів та обрисів, плавність і гнучкість елементів форми, упорядкованість графічних та зображальних елементів, колорит, декоративність, взаємозв’язок кольорових сполучень і використання декоративних властивостей матеріалів.
Предмет дизайну — дизайнові характеристики об’єкта дизайну.
Раціональність організації форми — характеристика естетичності, яка визначає міру відображення формою і конструктивним вирішенням продукції її головного призначення, функціональних показників, принципу дії та особливостей виготовлення.
Середовище життєдіяльності людини — сукупність предметів, процесів, природних та техногенних чинників, які визначають умови життєдіяльності людини.
Система «людина — техніка — середовище» — система, що містить складники, котрі взаємодіють: людину, технічні засоби діяльності і середовище, в якому реалізується діяльність людини.
Стайлинг — дизайнерське розроблення зовнішнього вигляду виробу, яке не пов’язане зі зміною його функцій і не зачіпає його технічних або експлуатаційних характеристик.
Тектонічність — характеристика конструкції та матеріалів, які становлять матеріальну структуру виробу.
Технічна естетика — галузь наукових знань, яка вивчає соціально-культурні, технічні та естетичні проблеми формування гармонічного предметного середовища для забезпечення найліпших умов праці, побуту та відпочинку людей.
Форма (від лат. forma — форма, вид, спосіб) — просторова побудова виробу як системи матеріальних відношень точок, ліній, граней, кутів, поверхонь, фігур, об’ємів, що мають певний розмір.
Художнє конструювання — творча проектна діяльність, спрямована на приведення до одної системи функціональних і композиційних зв’язків предметних комплексів і окремих виробів, їхніх естетичних і експлуатаційних характеристик із метою вдосконалення навколишнього предметного середовища.
Художньо-інформаційна виразність — рівень виявлення у зовнішній формі споживчої суті та призначення виробу, відповідність товару стилю та моді.
Художня виразність — сукупність властивостей, які дають можливість відрізнити товар від багатьох подібних за зовнішньою формою.
Цілісність композиції — показник якості, що визначає міру гармонічності поєднання сукупності таких властивостей виробу як об’ємно-просторова структура, її масштабна і пропорційна організованість, тектонічність, пластичність.
Контрольні питання
1. Технічна естетика та об’єкти її вивчення.
2. Сутність ергономіки та її об’єкти.
3. Дизайн товару і його роль у підвищенні конкурентоспроможності товару.
4. Естетичні вимоги до нової продукції.
5. Правило «золотого перетину».
6. Головні вимоги до раціонального ергономічного конструювання продукції.
Created/Updated: 25.05.2018