special

Бухгалтерський облік - Сопко В.В.

В.4.3. Методологія обліку неповних затрат виробничої діяльності методом простого нагромадження затрат

В.4.3.1. Загальні питання

У разі використання методу неповних затрат виробничі підприємства будують бухгалтерський внутрішньогосподарський облік відповідно до положень про склад затрат та галузевих особливостей і методичних рекомендацій, які випливають із особливостей технології та організації виробництва.

Формування затрат на виробництво продукції здійснюється у системі рахунків, які були наведені раніше. Аналітичний облік провадиться залежно від прийнятого технічного методу та наявності технічних засобів і обчислювальної техніки. Але у будь-якому разі має бути забезпечений облік прямих затрат за видами продукції — виробами, групами виробів, замовленнями, послугами тощо та непрямих затрат за видами затрат — на утримання устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські тощо. При цьому непрямі затрати можуть бути обліковані або просто як непрямі, або поділені на дві групи за двома ознаками — непрямі змінні та непрямі сталі (незмінні). Це основна істотна відмінність в побудові бухгалтерського виробничого обліку за методами відповідно повних і неповних затрат.

Як і за методом повних затрат на виробництво у бухгалтерському виробничому обліку затрати групуються на рахунках у двох напрямах:

обов’язково за елементами затрат;

не обов’язково (але доцільно) за елементами собівартості (статтями затрат).

Загальні питання побудови бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку виробничої діяльності за методом неповних затрат повністю вже було розглянуто. Розбіжності починаються з моменту формування собівартості продукції. Для з’ясування тотожності та відмінності між методами повних та неповних затрат розглянемо їх у повній аналогії.

В.4.3.2. Побудова обліку затрат за однопередільним методом

Загальні питання побудови бухгалтерського внутрішньовиробничого обліку за однопередільним варіантом викладено у розд. В.3.

Як уже зазначалося, при побудові затрат за методом неповних затрат структурно затрати мають бути поділені на три групи:

прямі (змінні);

непрямі (змінні);

непрямі сталі.

Метод неповних затрат має дві модифікації однопередільного варіанта. Оскільки йдеться про зменшену собівартість, то перша модифікація методу неповних затрат базується на прямих затратах (стандарт кост), а друга — на змінних затратах (директ кост).

Побудова бухгалтерського обліку за методом неповних затрат простим нагромадженням прямих та непрямих затрат на першому етапі аналогічна методу повних затрат. Тобто для аналітичного обліку затрати поділяють на прямі та непрямі. Прямі обліковують за видами продукції — виробами, послугами, роботами тощо, а непрямі за видами затрат — на утримання устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські тощо, але вже з поділом на змінні та сталі.

Після виконання цих процедур формують собівартість продукції за нагромадженими прямими затратами, а непрямі затрати списують на фінансові результати, як це показано на рис. В.4.1 і В.4.2.

Загальна побудова обліку затрат на виробництво

Рис. В.4.1. Загальна побудова обліку затрат на виробництво за видами продукції (виробу, послуги тощо) за методом неповних затрат

 затрати на оплату праці

Примітка: МЗ — матеріальні затрати; ЗОП — затрати на оплату праці; ЗСП — затрати на соціальні потреби; ЗА — затрати на амортизацію; ІЗ — інші затрати; ЦЗ — центри затрат; ЦВ — центри відповідальності; ПЗ — прямі затрати; НПЗ — непрямі затрати.

Рис. В.4.2. Структурна схема побудови бухгалтерського обліку затрат виробничої діяльності за методом обліку неповних затрат у собівартості продукції (ненормативний варіант)



 

Created/Updated: 25.05.2018