Главная Культурология Статьи Філологія. Методика. Педагогіка

Філологія. Методика. Педагогіка

Лінгвометодичні основи укладання підручника з української мови як іноземної

С. А. Чезганов, ст. викладач

Предметом даної роботи є лінгвометодичні основи укладання підручника з української мови як іноземної. Вибір теми зумовлений актуальністю визначеної проблеми в сучасній методиці іноземних мов. Реальна ситуація, яка є досить динамічною і складною, висуває високі вимоги до методичного забезпечення навчального процесу, тоді як наявні посібники з української мови як іноземної не відповідають цим новим зростаючим вимогам.

Загальновизнано, що підручник — обов’язковий, а часом і головний компонент навчального процесу. Авторитет підручника спирається на трьохсотрічну традицію. Так, перший друкований підручник «Новий і простий метод вивчення французької граматики» П. Фесту було надруковано у 1637 році, а «Російську граматику» Г.-В. Лудольфа — у 1696 році. За сотні років теорія підручника пережила декілька реформ і, врешті-решт, методисти-мовники дійшли висновку, що основна мета, яку повинна переслідувати методика викладання іноземної мови, — комунікація, тобто вміння спілкуватися не тільки в навчальній, а й у позанавчальній ситуації.

Прагматизм — ось наріжний камінь усіх провідних сучасних методик викладання іноземних мов. Базові принципи, якими вони керуються, такі:

1. Мета навчання — практичне оволодіння мовою, що вивчається, тобто вміння вирішувати засобами мови актуальні для учнів проблеми спілкування.

2. Основний зміст навчального процесу полягає у вирішенні завдань взаєморозуміння та взаємодії.

3. Основний засіб досягнення головної мети — презентація вмотивованих комунікативних завдань, забезпечення їх мовним та мовленнєвим матеріалом, контроль і корекція, а також поступове ускладнення завдань та наближення їх до реального спілкування.

Певний досвід у викладанні російської й української мов як іноземних, наукові і науково-методичні розвідки, експерименти, емпіричні спостереження та знайомство з найкращими провідними методиками викладання іноземних мов дозволяють нам викласти власну лінгвометодичну модель укладання підручника з української мови як іноземної, яку можна представити у вигляді такого алгоритму:

1. Визначення мети.

Мета підручника з української мови як іноземної є комплексною і передбачає формування вмінь та навичок в усіх видах мовленнєвої діяльності, оскільки іноземні студенти використовують мову і як інструмент набуття професійних знань, і як засіб повсякденного спілкування у країні мови, що вивчається.

2. Укладання комунікативного мінімуму.

Під поняттям «комунікативний мінімум» ми розуміємо максимально вичерпний та коректний перелік комунікативних завдань. Як приклад можна навести такі завдання для початкового етапу:

1. Говоріння:

• уміти запитувати і самому інформувати про факти й події, різні обставити зовнішньої ситуації, безпосереднім учасником яких є інформант (хто? що? де? як? чому? коли?);
• уміти реагувати в ситуаціях спілкування, учасником яких є учень-інформант і носій мови за умов, що зовнішня ситуація буде стереотипною, а тактики мовної поведінки — однозначними для учасників спілкування.

2. Читання:

• вміти прочитати назви вулиць, установ тощо у ситуаціях навчального і позанавчального спілкування, спираючись на зовнішню ситуацію (оголошення, розклад);
• уміти користуватися планом-схемою з метою визначення транспортних маршрутів міста.

3. Письмо:

• вміти заповнювати елементарні анкети та формуляри, пов’язані з перебуванням учня у країні мови, що вивчається; писати адресу на поштових відправленнях.

3. Укладання текстотеки.

Текстотеку підручника складають як вербальні (озвучені або друковані), так і невербальні знакові повідомлення (малюнки, графіки, таблиці, ілюстрації). За змістом це можуть бути тексти-повідомлення, тексти-описи, тексти-міркування та ін.

На наш погляд, основні критерії відбору текстів є такими:

• матеріал повинен бути актуальним, тобто служити зразком для вирішення комунікативного завдання;
• текст має бути адекватним, тобто відповідати реаліям країни мови, що вивчається;
• текст повинен бути доступним, тобто кількість нових лінгвістичних і «фонових» (краєзнавчих) знань має бути зваженою, оптимальною;
• текст має бути проблемним.

4. Укладання картотеки мовленнєвих дій.

Мовленнєва дія — це основна одиниця підручника «комунікативно-діяльнісного», за З. М. Тевлевою, типу навчання. Вона являє собою симбіоз комунікативної інтенції (наміру висловитися) та її вербальної реалізації. Наприклад, комунікативна інтенція «вітання» може бути реалізована у таких фразах:

• Доброго ранку!
• Доброго дня!
• Добридень!
• Дозвольте Вас привітати...

Існують різні типології мовленнєвих дій, проте кожний автор укладає свою картотеку для нового комунікативного мінімуму, який налічує приблизно 100 інтенцій при трьох—п’яти реалізаціях для кожної з них. Власне, список інтенцій — це експліцитне або імпліцитне вираження завдань підручника. Тому він може бути відображеним безпосередньо у змісті.

5. Укладання формальних мінімумів.

Вважаємо, що необхідним і достатнім є лексико-фразеологічний і граматичний мінімуми.

6. Підготовка системи вправ і завдань.

Слід зауважити, що цей важливий етап передбачає розробку типології вправ і завдань, підготовку і розподіл їх по уроках з урахуванням циклів і концентрів.

Підсумовуючи викладене, сформулюємо основні лінгвометодичні принципи укладання підручника з української мови як іноземної:

1. Завдання підручника формулюються у вигляді вправ комунікативного мінімуму (вони можуть бути репрезентовані у методичних рекомендаціях для викладача).

2. Текстотека підручника являє собою презентацію вирішення завдань комунікативного мінімуму й основу для створення лінгвістичного мінімуму, тобто списку слів, синтаксичних конструкцій, моделей словотворення тощо, необхідних і достатніх для вербальної реалізації комунікативного мінімуму.

3. Основною одиницею засвоєння і навчання є елементарна одиниця спілкування — мовленнєва дія, яку можна визначити як вербальне втілення комунікативної інтенції (вмотивованого наміру і бажання висловитись).

4. Зміст навчального спілкування — це факти культури країни мови, що вивчається, та актуальна міжнаціональна проблематика.

5. Заняття підручника організовані у цикли і концентри у такий спосіб, щоб уроки одного концентру містили завдання однієї сфери спілкування, але різного рівня лінгвістичної та комунікативної складності.

6. Кожне заняття підручника відображає структуру універсальної моделі діяльності, тобто має чіткі етапи:

а) експлікація мети, презентація текстового матеріалу, передкомунікативна практика (виконання мовних і мовленнєвих завдань);

б) комунікативна практика (виконання комунікативних завдань);

в) перенесення набутих умінь і навичок до нових завдань спілкування, тобто реальна комунікація в умовах мовного середовища.

Література

1. Макарова Г. И. Управление процессом обучения русскому языку как иностранному: АДД на соискание ученой степени доктора педагогических наук. — М.: Институт русского языка им. А. С. Пушкина, 1987. — 49 с.

2. Мотина Е. И. Язык и специальность: лингвометодические основы обучения русскому языку студентов-нефилологов. — М.: Русский язык, 1988. — 176 с.

3. Пассов Е. И. Основа методики обучения иностранным языкам. — М.: Русский язык, 1977. — 216 с.