Главная Культурология Статьи Філологія. Методика. Педагогіка

Філологія. Методика. Педагогіка

Розділ ІІ. ПЕДАГОГІКА ТА МЕТОДИКА

Організація та забезпечення процесу навчання на занятті з іноземної мови

М. В. Гавриш, ст. викладач

Аналіз заняття з іноземної мови

Уміння спостерігати та аналізувати методологічний процес професійно необхідне для кожного викладача. Воно складає основу успішної реалізації дослідницької функції викладача, а також базу для оволодіння самоаналізом, що є запорукою високого професіоналізму.

Аналіз заняття з іноземної мови вимагає як всебічних знань про урок, так і спеціальних умінь його спостереження та оцінювання. Складність аналізу заняття полягає не тільки в багатоплановості останнього, але й у специфічності окремих його компонентів і типів. Проте існують певні характеристики, які є обов’язковими для кожного типу уроку іноземної мови. Це — передусім відповідність конкретного заняття основним вимогам до іноземної мови, зумовленим специфікою цілей, змісту і технології навчання саме цього предмета в навчальних закладах. Реалізація викладачем таких вимог повинна стати об’єктом загального аналізу уроку іноземної мови, метою якого є цілісна оцінка заняття через призму його особливостей, однаково притаманних усім типам занять. До таких вимог відносяться:

• цілеспрямованість заняття;
• структурна цілісність і змістовність;
• активність учнів на занятті;
• відповідність мовленнєвої поведінки викладача цілям, змісту та умовам навчання;
• результативність заняття.

Схема загального аналізу заняття така:

1. Цілеспрямованість заняття.

• Визначити тему заняття, місце його в тематичному циклі, тип заняття.
• Назвати цілі заняття: практичні, виховні, загальноосвітні, розвиваючі.
• Встановити відповідність поставлених цілей типу заняття та його місцю в тематичному циклі занять.

2. Структура і зміст заняття.

• Зафіксувати етапи заняття в їх послідовності.
• Встановити відповідність прийомів навчання основним цілям заняття.
• Оцінити раціональність співвідношення тренувальних і мовленнєвих вправ.
• Назвати допоміжні засоби навчання, що використовувались, оцінити їх доцільність.
• Визначити розвиваючу, виховну, освітню цінність мовленнєвого матеріалу заняття, вправ, їх відповідність інтересам студентів.

3. Активність студентів на занятті.

• Визначити основні форми взаємодії викладача та студентів на занятті, їх місце й ефективність.
• Назвати прийоми стимулювання мовленнєвої і розумової активності студентів.

4. Мовленнєва поведінка викладача.

• Визначити відповідність мовлення викладача мовній нормі, його адаптованість до рівня мовної підготовки студентів.
• Оцінити чіткість і доступність формулювання викладачем завдань для студентів.
• Визначити доцільність використання рідної мови викладачем на лекції.
• Встановити співвідношення мовлення викладача та студентів на лекції.

5. Результативність заняття.

• Підсумувати те, чого навчились студенти на занятті.
• Визначити відповідність рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь поставленим цілям.
• Оцінити об’єктивність виставлених викладачем оцінок.

Вимоги до заняття з іноземної мови

Заняття з іноземної мови (ІМ) як основна організаційна одиниця навчального процесу є його частиною і водночас самостійною, цілісною ланкою. До нього ставляться ті ж загально дидактичні й методичні вимоги, що й до всього навчального процесу. В такому занятті синтезуються закономірності навчання, органічно взаємодіють цілі, зміст і методи. Воно реалізує методичну концепцію, покладену в основу навчання.

Сутність заняття як самостійного цілого зумовлена його методичним змістом — сукупністю положень, що визначають його особливості, структуру, види та прийоми роботи.

Розглянемо вимоги до заняття з ІМ, що випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета в навчальному закладі.

1. Мовленнєва спрямованість заняття ІМ. Визначення мовленнєвої діяльності як основного об’єкта навчання передбачає формування чотирьох видів цієї діяльності — слухання, говоріння, читання, письмо на занятті ІМ. Для досягнення таких цілей необхідна, по-перше, практична орієнтація заняття, тобто переважання вправ у спілкуванні над повідомленням знань та їх осмисленням. Кожне заняття повинно мати конкретні практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. По-друге, мовленнєва спрямованість заняття означає комунікативний характер вправ. Такі вправи, як переклад, складання речень за зразком, переказ тексту тощо мають бути підпорядковані комунікативним цілям. Комунікативна направленість — це завжди мовленнєва діяльність у нових ситуаціях з певною метою. Комунікативна атмосфера повинна пронизувати все заняття, починаючи з повідомлення викладачем завдань його і закінчуючи підсумком заняття, коли оцінюється робота студентів, наголошуючи на їх досягненнях саме в оволодінні комунікацією.

2. Комплексність заняття з ІМ. Ця особливість заняття зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного. Отже, на занятті з ІМ всі аспекти мови — фонетичний , лексичний, граматичний — вивчаються у взаємозв’язку. Так, кожна доза мовного матеріалу повинна опрацьовуватись у всіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму, необхідно передбачити вправи у вживанні та розумінні цього явища в усіх видах мовленнєвої діяльності.

3. Іноземна мова — мета і засіб навчання. Мовлення викладача ІМ виконує дві важливі функції. По-перше, воно використовується для організації викладачем навчання та виховання на уроці. Тому воно повинно бути виразним, переконливим, грамотним, економним. По-друге, мовлення викладача ІМ на відміну від викладачів інших предметів є засобом навчання, тобто стимулом, що спонукає до мовлення. Тому воно має бути зразковим, або нормативним; автентичним, тобто саме так сказав би у даній ситуації носій мови; адаптивним, тобто повинно відповідати можливостям та мовленнєвому досвіду студентів; різноманітним за засобами вираження думки.

Створення іншомовної атмосфери на занятті має стати одним із завдань викладача ІМ. Мовлення викладача не повинно займати більше 10% часу заняття. Решта часу відводиться мовленню студентів.

4. Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності студентів. Ефективність заняття визначається ступенем розумово-мовленнєвої активності студентів. Завдання викладача полягає у залученні їх до активної внутрішньої розумової та зовнішньої мовленнєвої діяльності і підтриманні її протягом заняття. До факторів, що стимулюють розумово-мовленнєву діяльність, відносяться: використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповідає інтелектуальному розвитку студентів; постановка цілей, які спонукають студентів до вирішення комунікативних завдань, до висловлювання власних думок; застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному студенту брати безпосередню участь у мовленнєвій діяльності та максимально збільшують їх активний час на занятті (самостійна робота, колективні форми навчання тощо).

5. Різноманітність форм роботи студентів. Вимога різноманітності форм роботи є особливо важливою для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мовлення потребує взаємних контактів, які й повинен забезпечити викладач на занятті.

Особливий ефект тут дає поєднання індивідуальних форм роботи з колективними. До індивідуальних форм відносять роботу у фронтальному режимі (відповіді студентів по черзі), опитування окремих студентів тощо. Колективні форми роботи охоплюють колективно-масове тренування в парах без змін або із зміною партнерів.

6. Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності. Мотивація, під якою розуміють спонукальні сили до вивчення ІМ, зумовлена об’єктивним світом студента. Вона визначається його власним бажанням, пристрастями, особистісною зацікавленістю у навчанні. На уроці ІМ мотивація забезпечується рядом факторів. По-перше, матеріал, що використовується на занятті, має бути цікавим. По-друге, прийоми роботи з навчальним матеріалом повинні приваблювати студентів. Цьому сприяють колективні фактори роботи, де студент відчуває себе суб’єктом спілкування, рольові ігри, що ставлять його у життєву ситуацію, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку студента. По-третє, студент повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні ІМ, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу студента. По-четверте, на мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Атмосфера спокійної врівноваженості, взаємної довіри, відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає у студентів задоволення від навчального процесу, бажання брати в ньому участь.