Главная Финансовое право Книги Фінансове право - Віхров О.П.

Фінансове право - Віхров О.П.

ПОДАТКИ З НАСЕЛЕННЯ

Відповідно до Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб платників податків та інших обов’язкових платежів” від 22 грудня 1994 року, введеного в дію з 1 січня 1996 року, в Україні створено Державний реєстр фізичних осібплатників як автоматизований банк даних для забезпечення єдиного державного обліку громадян, які зобов’язані сплачувати податки. Метою реєстру є повний облік осібплатників, автоматизована обробка інформації, взаємодія податкових інспекцій. Кожний громадянин має свій ідентифікаційний номер, який проставлено в Державному реєстрі і в паспорті. При виплаті коштів громадянин називає свій номер, і в комп’ютер заносяться дані. Це полегшуватиме облік сукупних доходів громадян, зменшуватиме обсяг роботи податкових органів.

Прибутковий податок з громадян

Найважливішим видом податків з фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є прибутковий податок, що регулюється в Україні Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.

В статті 1 встановлено, що платниками прибуткового податку в Україні виступають особи, які мають і які не мають постійного місця проживання в Україні, і включають:

а) громадян України; б) іноземних громадян; в) осіб без громадянства.

Для віднесення до категорії платників законодавець використовує при визначенні постійного місця проживання традиційний і дещо спрощений кількісний ценз 183 дні в календарному році.

Декретом встановлено об’єкт податку “сукупний оподатковуваний прибуток за рік (що складається з місячних оподатковуваних прибутків), одержаний із різних джерел як на території України, так і за її межами”. Таким чином визначається об’єкт оподаткування в Україні. Для громадян, що не мають постійного місця проживання в Україні, об’єктом виступає прибуток, одержаний із джерел в Україні.

При визначенні сукупного оподатковуваного прибутку враховуються прибутки, одержані як в натуральній, так і в грошовій формі, причому в першому випадку вони зараховуються до сукупного прибутку за календарний рік за вільними (ринковими) цінами. Згідно з Інструкцією “Про прибутковий податок з громадян”, затвердженою Головною податковою інспекцією України 21.04.93 р. із змінами, внесеними 18.05.93 р., 01.09.94 р. та 16.10.96 р. в разі виплати зарплати в натуральній формі продукцією власного виробництва її розмір в складі місячного сукупного оподатковуваного доходу обчислюється за відпускною ціною зазначеної продукції стороннім споживачам в місяці, коли було нараховано заробітну плату. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізовувалась, її розмір обчислюється за відпускною ціною попереднього місяця.

Дещо незвичне виділення в статті 3 Декрету особливостей – усунення подвійного оподаткування, що характерно для остаточних статей нормативних актів. Особливість даної статті в тому, що суми податку, сплачені за кордоном, не можуть перевищувати сум прибуткового податку, що підлягає оплаті цими особами відповідно до законодавства України. При цьому облік сплачених за межами України сум податку здійснюється тільки в разі письмового підтвердження податкового органу відповідної іноземної держави.

Ставки податку згідно з Указом Президента від 25 серпня 1996 р. “Про грошову реформу в Україні” та Указом Президента України від 21.11.1995 р. встановлені в статті 7 Декрету. При сукупному місячному доході до 17 гривень податок не стягується, а потім ставка в залежності від суми місячного сукупного оподатковуваного доходу зростає з 10 до 40%. Так, при сукупному місячному доході з 86 гривень до 170 гривень ставка дорівнює 6 гривень 80 коп. плюс 15 % з суми, що перевищує 85 гривень.

В багатьох національних законодавствах встановлюється універсальна знижка неоподатковуваний мінімум заробітної плати. За цих умов оподаткуванню підлягають тільки прибутки, що перевищують цей мінімум. Зміст пільги забезпечити задоволення мінімальних життєвих потреб. Слід було б встановлювати декілька рівнів подібного мінімуму, оскільки мінімальні витрати деяких громадян (інваліди, сироти і т.д.) перевищують витрати звичайних платників. Тому такі особи мають право на більш високий рівень неоподатковуваного мінімуму прибутків.

Законом України від 22.10.93 р. “Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту” передбачено, що інваліди, учасники війни, бойових дій тощо звільняються від сплати прибуткового податку повністю. Проте пільги цим особам надаються в межах 15 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати за кожний повний місяць. Причому пільги за прибутковим податком надаються за місцем основної роботи. ДПА України Листом від 31.03.95 р. № 1214/104189 дозволила державним податковим інспекціям за місцем проживання ветеранів війни та громадян похилого віку, що не мали місця основної роботи, прийняти декларації про фактично одержані ними доходи на вкладені ними кошти за дев’ять місяців 1995 року, зробити перерахунки з врахуванням пільг і повернути переплачені суми податку. Повернення сум удержаного податку здійснюється на основі заяви, поданої громадянином в податкову інспекцію. Повернення здійснюється готівкою через відділення зв’язку або установу банку, а за бажанням може перераховуватися на особові рахунки в Ощадбанку.

Сукупний оподатковуваний прибуток зменшується одному із батьків на кожну дитину віком до 16 років, якщо його місячний дохід не перевищує розміру 10 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати. Для робітників, що мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років, сума прибуткового податку, що утримується з одного із батьків, зменшується на 50 відсотків. З метою уникнення необхідності надання величезної кількості довідок про те, що один із батьків не користується подібною пільгою, остання застосовується, як правило, за місцем роботи дружини. При цьому необхідно подати копію свідоцтва про народження дитини. Батькам, що знаходяться в шлюбі, зменшення оподатковуваного об’єкта здійснюється одному з них за вибором. Якщо ж вони не знаходяться в шлюбі самотній матері, або тому із батьків, з яким проживають діти. Пільга зберігається до кінця року, в якому діти досягнули 16річного віку.

В статті 7 містяться два пункти, що встановлюють ставку, незмінну для будь-яких сум доходів. Це 20% при оподаткуванні доходів, що одержуються не за місцем основної роботи із фізичних осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, і 15% при оподаткуванні прибутків, що одержуються у вигляді дивідендів за акціями. В останньому випадку прибутковий податок нараховується за місцем виплати дивідендів. При оподаткуванні сум дивідендів у джерела виплати з них не виключається сума встановленого діючим законодавством неоподатковуваного мінімуму і не надаються встановлені пільги.

Наступні чотири розділи (з статті 11 по 14 включно) характеризують особливості оподаткування доходів, що одержуються з різних джерел. Оподаткування прибутку, що одержують за місцем основної роботи, характеризується деякими уточненнями у порівнянні з основною схемою. Об’єктом оподаткування в цьому випадку виступають доходи, одержані за місцем основної роботи. Під цим місцем законодавець розуміє місце ведення трудової книжки та проведення відрахувань в фонд соціального страхування (хоч страхові платежі здійснюються за усіх умов, крім випадків, передбачених діючим законодавством).

Таким чином, прибутковий податок нараховується дванадцять разів (щомісячно) і тринадцятий раз за підсумками року. Схема начислення прибуткового податку включає декілька умовних етапів:

1. Щомісячні розрахунки податку (відповідно до статті 8).

2. Визначення сукупного прибутку.

3. Зменшення сукупного річного прибутку на розмір неоподатковуваного мінімуму (на дітей не старше 16 років).

4. Зменшення його з урахуванням додаткових пільг (інваліди; ветерани Великої Вітчизняної війни; учасники ліквідації Чорнобильської катастрофи).

5. Обчислення податку відповідно до діючих ставок.

Перерахування в бюджет (ст. 10) здійснюється підприємствами за минулий місяць, але не пізніше терміну одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум. Одночасно з наданням чеків на одержання коштів для виплати громадянам сум за другу половину місяця, подають до установи банків платіжні доручення на перерахування в бюджет утриманих сум прибуткового податку, на всіх примірниках якого банк обов’язково повинен проставити дату його надходження. Виплата зарплати здійснюється за умови обов’язкового подання підприємствами доручень на сплату прибуткового податку.

Доходи, що одержуються громадянами не за місцем основної роботи, включають три основні види:

виплати, одержані за виконання трудових обов’язків за сумісництвом;

разових робіт; робіт за договорами цивільноправового характеру;

інші, передбачені статтею 11.

Сюди включаються і доходи за виконання разових робіт, якими є короткочасні роботи, термін виконання яких не перевищує 5 днів і оплачуваних разово. При цьому необхідно враховувати, що сам термін “виконання трудових обов’язків” припускає виконання робітником робіт (обов’язків) за конкретною спеціальністю, кваліфікацією, посадою на підставі укладеного з підприємством договору.

Сума податку нараховується двічі:

протягом року у джерела виплат;

за підсумками року податковою інспекцією за місцем проживання платника.

Особливістю щомісячних розрахунків є те, що із оподатковуваного доходу не виключають передбачених законодавством пільг та знижок. І протягом 30 днів після виплати підприємства зобов’язані вислати в податкові адміністрації за місцем проживання кожного платника відомості про суму доходу і утриманого податку.

В результаті за підсумками календарного року громадяни зобов’язані подати в податкові інспекції до 1 березня наступного за звітним роком за місцем проживання декларації про прибуток за місцем основної роботи і за місцем неосновної роботи. Після цього використовується механізм пільг, які не враховувалися при обчисленні оподатковуваного доходу на підприємстві.

В окремому розділі регулюється порядок оподаткування прибутків від заняття підприємницькою діяльністю. Платниками, відповідно до даного розділу, є громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю і що одержують доход від її здійснення і інші прибутки.

Принципові особливості до цього розділу були внесені Законом України “Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” № 129/98ВР від 13.02.98. Відповідно до цього закону громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів від цієї діяльності.

Таким платникам надається можливість сплати фіксованого податку шляхом придбання патенту за певними умовами (кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником, не перевищує п’яти, валовий доход платника за останні дванадцять (календарних) місяців, що передують місяцю придбання патенту, не перевищує семи тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; громадянин здійснює підприємницьку діяльність з продажу товарів і надання супутніх цьому послуг на ринках та є платником ринкового збору відповідно до чинного законодавства).

Фіксований податок сплачується громадянином платником податку до відповідного місцевого бюджету за місцем проживання. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, є підставою для видачі податковим органом за місцем проживання громадянина патенту. Форма патенту встановлюється центральним податковим органом України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою і не можуть бути меншими за двадцять гривень та більшими за сто гривень за календарний місяць. Для одержання патенту на здійснення підприємницької діяльності на всій території України фіксований податок встановлюється у розмірі ста гривень. У разі, коли платник здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці осіб або за участі членів його сім’ї, розмір фіксованого податку збільшується на 50% за кожну особу.

У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат, сплати нарахувань на фонд оплати праці, відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України, податку на промисел, збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збору на обов’язкове соціальне страхування, збору до Фонду України соціального захисту інвалідів, торгового патенту.

Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника фіксованого податку. У разі, коли протягом строку дії патенту відповідною місцевою радою змінюється розмір фіксованого податку, перерахунок його не здійснюється. Патент може бути скасований за рішенням керівника податкового органу до закінчення строку його дії у чітко визначених в законі випадках.