Главная Финансовое право Книги Фінансове право - Віхров О.П.

Фінансове право - Віхров О.П.

Порядок справляння акцизного збору

Акцизний збір. Одним із видів непрямих податків є акциз. В сучасних податкових законодавствах вони звичайно займають наступне місце після податку на додану вартість (або податків, що їх заміняють) і за значенням, і за обсягом надходжень в бюджет. Проте податкові системи XIX століття включали акциз як основний канал забезпечення непрямого оподаткування, і нерідко “акциз” використовувався як синонім до всієї системи непрямих податків.

Акциз являє собою непрямий податок на певні товари, що включається в ціну товару і сплачується покупцем. Він встановлюється, як правило, на дефіцитну і високорентабельну продукцію і товари, призначені для населення, і є монополією держави. Акцизний збір вміщує в собі фіскальну функцію, наповнюючи державний бюджет, і регулюючу функцію податків. Остання коригує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи її шляхом винятку з переліку оподатковуваних товарів.

Акцизний збір, як і податок на додану вартість, є непрямим податком, і в підсумку сплачується споживачем, а не виробником товару. Проте, якщо податок на додану вартість належить до типу універсальних акцизів (що сплачуються за однією ставкою зі всіх товарів, робіт, послуг), то акцизний збір є специфічним акцизом, тобто сплачується за групами ставок, диференційованих за окремими видами товарів.

Механізм акцизного збору закріплений Декретом Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992р. “Про акцизний збір”.

В Декреті закріплюється поняття акцизного збору як непрямого податку на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), який включається в ціну цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів та розміри ставок затверджуються Верховною Радою України.

Платників акцизного збору законодавство України ділить на дві категорії:

а) за підакцизними товарами та продукцією вітчизняного виробництва, які виробляють суб’єкти підприємницької діяльності, підприємства і організації, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії, відділення і інші відокремлені підрозділи. До даної категорії платників належать і виробники підакцизних товарів із давальницької сировини, під якою розуміється сировина, матеріали, продукція, що передаються їх власником без оплати іншим підприємствам для подальшої переробки (цей акцент дуже важливий, бо досить багато підакцизних товарів пов’язано з давальницькою сировиною, наприклад, група лікерогорілчаних виробів і інші продукти харчування);

б) за товарами, що ввозяться на територію України суб’єктами підприємницької діяльності, що імпортують підакцизні товари (продукцію).

Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. конкретніше виділяє три основних підходи до визначення об’єкта оподаткування:

1. Обороти від реалізації виготовлених на території України підакцизних товарів, що засновуються на вартості використаної підакцизної продукції, виходячи з фактичної собівартості і суми акцизів за встановленими ставками. При реалізації підакцизних товарів і продукції, виготовлених із давальницької сировини, вартість їх визначається виходячи з ринкових цін, що склалися на такі ж або аналогічні товари і продукцію в даному регіоні за звітний період. При використанні підакцизних товарів у якості давальницької сировини, по яких уже було сплачено акциз, сума акцизу, що підлягає сплаті по готових товарах, зменшується на суму раніше сплаченого акцизу.

2. Обороти від реалізації товарів (продукції) для власного виробництва. Сюди належить як продукція, яка використовується підприємствами для виробництва своєї продукції (тобто внутрішньозаводський обіг), так і продукція для передачі своїм робітникам.

3. Митна вартість імпортних товарів (продукції), придбаних за іноземну валюту (за винятком тих, по яких стягується мито). Особливий режим оподаткування існує для підакцизних товарів, що переміщуються між країнами членами СНД.

Ставки акцизного збору єдині на всій території держави і забезпечують надходження коштів в місцевий бюджет частково із товарів, виготовлених на даній території (за винятком частки акцизного збору, що направляється в державний бюджет), і в державний із товарів, ввезених на територію України.

Невелика кількість пільг по акцизному збору. Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. закріплені практично два види звільнень від акцизного збору:

1. При реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту.

2. При реалізації легкових автомобілів:

а) спеціального призначення (міліція, швидка медична допомога) за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

б) спеціального призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення.

Суми акцизного збору визначаються платниками самостійно, виходячи з обсягу реалізованої продукції за встановленими ставками.

Розрахунки по акцизу надаються платниками в податкові органи за місцем знаходження щомісячно. Перерахування ж коштів в бюджет пов’язане з різновидом акцизного збору. Якщо це платіж від реалізації імпортних товарів, то термін його залежить від дати перетину митного кордону; якщо це засоби, що надходять від виробництва і реалізації підакцизних товарів, тоді сплата акцизного збору залежить від числа здійснення реалізації. Звичайно акцизний збір перераховується в бюджет у міру реалізації, виходячи з фактичного обігу за минулий період. В разі, якщо обіг не складає високого рівня, то перерахування акцизу може здійснюватися щомісячно або щоквартально. Перераховується акциз в бюджет в такі терміни:

підприємствавиробники, що реалізують алкогольні напої на 3й робочий день після здійснення обігу від реалізації;

підприємствавиробники, що реалізують тютюнові вироби щомісячно, до 16 числа, виходячи з фактичного обсягу реалізації;

власники алкогольних напоїв не пізніше дня одержання продукції;

підприємства, в яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік склали понад 5 млрд. крб., подекадне;

підприємства, в яких аналогічна сума не перевищила 5 млрд. крб., щомісячно.

В 1996 році в Україні з’явилися акцизні марки. Згідно з ст. 1 Закону України від 15.09.95 р. № 329/95ВР “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, марка акцизного збору це спеціальний знак, яким маркируються алкогольні напої і тютюнові вироби, а її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору. Проте наявність акцизної марки повинна підтверджуватися документальним забезпеченням записів в бухгалтерському обліку.

У відповідності з Указом Президента України від 18.09.95 р. № 349/95 “Про введення марок акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби”, реалізація на території України імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного збору забороняється. В іншому випадку товари підлягають конфіскації чи знищенню.

Платники акцизів по підакцизній продукції, що реалізується на сторону і використовується підприємством для внутрішнього обігу, ведуть облік сум акцизу окремо. При цьому вони нараховують їх в момент передачі підакцизної продукції для виробництва непідакцизних товарів. Терміни сплати акцизного збору, що припадають на вихідний (неробочий) або святковий день, переносяться на перший робочий день після вихідного чи святкового.

Платники акцизного збору і їх посадові особи самостійно несуть відповідальність за правильність і своєчасність оплати акцизного збору в бюджети відповідного рівня. Контроль за додержанням правильності начислення і своєчасністю оплати покладено на податкові адміністрації у відповідності з діючим законодавством.