Главная Налоги Податкова політика - Литвиненко Я.В.

Податкова політика - Литвиненко Я.В.

Органами управління ВЕЗ

Органами управління ВЕЗ виступають:

• місцеві органи влади та самоврядування (міські ради та місцеві державні адміністрації);

• органи господарського розвитку та управління ВЕЗ. Вони створюються за участю суб'єктів економічної діяльності з боку України та з боку іноземного компаньйона.

В інших країнах (наприклад, у Казахстані) діє єдиний орган управління — виконавча влада адміністративної ради зони.

Місцеві органи управління у ВЕЗ керуються всіма законодавчими та правовими нормами (у тому числі екологічними, санітарними), які чинні на всій території України, якщо законодавством не передбачаються інші, особливі для цієї зони норми. Органи управління мають право:

• вносити будь-які пропозиції щодо змін у статусі суб'єкта господарювання;

• вирішувати питання захисту (в тому числі екологічного, фінансового, соціального) громадян, які проживають у зоні;

• передавати в користування земельні ділянки, об'єкти інфраструктури, інші природні ресурси.

Функції органів господарського розвитку та управління ВЕЗ в Україні обмежені і поширюються тільки на:

• визначення перспективних напрямів розвитку зони;

• експлуатацію та будівництво мереж транспорту, зв'язку, енергопостачання та інших споруд загального користування;

• розвиток мережі комунікаційних зв'язків з партнерами за межами ВЕЗ;

• розміщення на території зони нових виробництв і організацію та проведення міжнародних симпозіумів, конференцій та інших заходів, у тому числі і рекламних, з цією метою;

• видачу дозволів та інших ліцензій на території ВЕЗ, будівництво нових споруд, приміщень, розширення господарської діяльності тощо.

У ВЕЗ утворюються сприятливі для суб'єктів господарювання митні умови та митний режим. До них належать:

• пільговий режим оподаткування;

• специфічні валютно-фінансові умови;

• система пільг на сплату мита;

• особлива банківсько-кредитна система;

• сприятлива для інвесторів система надання кредитів та особлива система страхування;

• пільгова система інвестиційного оподаткування;

• особливі умови окремих видів платежів;

• спрощена система реєстрації підприємства тощо.

Крім зазначених, у деяких вільних економічних зонах створюються й інші умови. Наприклад, у ВЕЗ "Славутич":

1. Звільняються від обкладання податком на додану вартість та стягнення мита обладнання та комплектуючі до нього, матеріали, сировина, транспортні засоби (крім підакцизних товарів), які ввозяться на територію ВЕЗ для власних потреб і для реалізації інвестиційного проекту.

2. Звільняється на три роки від обкладання податком прибуток суб'єктів ВЕЗ, отриманий на території зони від реалізації інвестиційного проекту. З четвертого по шостий рік прибуток обкладається податком за зниженою на 50 % ставкою. Причому ця норма застосовується з моменту отримання суб'єктом першого прибутку.

3. Підприємства, суб'єкти ВЕЗ "Славутич", звільняються від сплати зборів до Державного інноваційного фонду України.

4. Суб'єкти ВЕЗ звільняються також від сплати зборів на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.

5. У вільній економічній зоні підприємства в перші три роки звільняються від сплати земельного податку, а в наступні три роки ставка оподаткування зменшується на 50 %.

6. При розрахунку розміру прибутку для оподаткування до валового доходу не включається сума інвестицій, отримана, згідно з інвестиційним проектом, у вигляді грошей, матеріальних цінностей, нематеріальних активів.

7. Не підлягає ліцензуванню та квотуванню імпорт товарів і матеріалів для власних потреб, а також експорт товарів, які виготовлені на території зони.

8. Надходження в іноземній валюті від реалізації виготовленої продукції звільняються від обов'язкового продажу.

Як недолік законодавчої бази України треба визначити, що, крім закону, який встановлює загальний порядок створення ВЕЗ, закону щодо кожної зони, приймається ще багато нормативних документів (інших законів, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів тощо), що ускладнює правову базу існування ВЕЗ.

Строк, на який створюється вільна економічна зона, встановлюється законодавством України щодо кожної зони. Так, з 1 січня 2000 р. на 50 років створені ВЕЗ в Криму ("Велика Ялта", "Алушта", "Судак", "Феодосія", "Сиваш", "Керч", "Східний Крим"), а особлива зона "Порто-Крим" у Керчі — на 30 років. Такий само строк будуть діяти ВЕЗ у Харкові, території пріоритетного розвитку в Волинській, Житомирській областях (м. Коростень, Новоград-Волинсь-кий та інші райони). На 25 років відкрита ВЕЗ в Одесі "Порто-франко", на 20 років — "Інтерпорт-Ковель" та ін.

Крім територіальних ВЕЗ, в Україні створюються наукові підприємства, конструкторські бюро, заводи, так звані технологічні парки. Вони створені на заводі "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", в Інституті електрозварювання ім. Є. О. Патона, Інституті монокристалів. На цих підприємствах усі операції щодо реалізації продукції звільняються від сплати ПДВ, а також податку на прибуток. Ці кошти акумулюються на особистому рахунку і використовуються на розширення наукової та науково-технічної діяльності.

Для того щоб підприємство було зареєстроване у ВЕЗ, необхідно виконати певні правила та вимоги. Так, для реєстрації подають такі основні документи:

• заяву за формою, яка затверджена виконкомом;

• інвестиційний проект кошторисною вартістю, еквівалентною визначеній для кожної зони суми в доларах;

• нотаріально засвідчені копії свідоцтв про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та установчі документи юридичної особи;

• якщо заявлена іноземна юридична особа, то документи, які свідчать про її реєстрацію в країні перебування;

• висновки щодо інвестиційного проекту, зроблені відповідно до законодавства України;

• довідку державної податкової служби за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності про стан розрахунку з бюджетом;

• проект угоди щодо умов реалізації інвестиційного проекту, погоджений з органом господарського розвитку ВЕЗ.

Крім зазначених документів, керівництво вільної економічної зони може зажадати й інші документи.

Для кожної ВЕЗ встановлюється свій розмір інвестицій, який потрібен підприємству для реєстрації в зоні. Так, мінімальні розміри інвестицій становлять:

1 млн дол. — Донецька обл., Луганська обл., "Порто-франко" (Одеська обл.);

500 тис. дол. — "Антарктика" (м. Іллічівськ), "Порто-франко" (м. Одеса), "Яворів" (Львівська обл.), "Курортополіс" (м. Трускавець, Львівська обл.), Спеціальний інвестиційний режим м. Харків, "Миколаїв";

250 тис. дол. — "Закарпаття", Територія пріоритетного розвитку Волинської обл.;

200 тис. дол. — "Славутич", Територія пріоритетного розвитку Житомирської області;

50 тис. дол. — Територія пріоритетного розвитку Криму.

Вільні економічні зони дають реальну можливість залучити до регіонів іноземні інвестиції, які повинні спрацювати й на підвищення економічної ситуації в Україні взагалі.

Але найбільшого ефекту буде досягнуто тоді, коли над цими зонами встановлять контроль за інвестуванням, використанням коштів за призначенням.

Підсумовуючи зазначене вище, можна сказати, що:

1) податкове регулювання є частиною державного регулювання. Але головна мета його — встановлення рівноваги не тільки між державними, а й суспільними, корпоративними та приватними економічними інтересами. Це завдання зводиться до максимального забезпечення суспільних потреб. При цьому податкова політика забезпечує не тільки надходження коштів до дохідних частин бюджетів різних рівнів, а й повинна забезпечити отримання таких їх розмірів, які будуть достатні для суспільного відтворення. Крім того, повинно забезпечуватись і зростання загального добробуту населення;

2) податкове регулювання тісно пов'язане з такими способами державного регулювання, як ціноутворення, тарифне, валютне та грошове регулювання, політика державних позик тощо;

3) найефективнішим засобом податкового регулювання є надання пільг. Особливо це стосується стимулювання інвестиційних проектів за рахунок надання підприємствам, які їх здійснюють, різних податкових пільг і кредитів, податкових канікул тощо;

4) податкове регулювання має бути спрямоване на конструктивні зміни в економіці і не повинне мати репресивний характер.

Контрольні питання

1. Податковий аналіз, його сутність та зміст.

2. Класифікація податкового аналізу за різними ознаками.

3. Функції податкового аналізу.

4. Принципи податкового аналізу.

5. Порядок проведення системного податкового аналізу.

6. Етапи проведення комплексного податкового аналізу.

7. Класифікація методів податкового аналізу за різними ознаками.

8. Планування податкових платежів, його сутність та зміст.

9. Рівні плану податкових платежів та їхній зміст.

10. Розробка плану податкових платежів та його сутність.

11. Заходи щодо розробки плану податкових платежів.

12. Методи розробки плану податкових платежів.

13. Види планів податкових платежів на підприємстві.

14. Стратегія податкового планування підприємства та етапи її розробки.

15. Показники ефективності плану податкових платежів підприємства.

16. Оптимізація плану податкових платежів підприємства та її характеристика.

17. Податковий контроль, його зміст і сутність.

18. Внутрішній і зовнішній податковий контроль та їхні характеристики.

19. Комплексний податковий контроль та його зміст.

20. Методи боротьби з ухиляннями від сплати податків.

21. Види порушень податкового законодавства.

22. Види покарань за порушення податкового законодавства.

23. Податкове регулювання та його сутність.

24. Здійснення державного податкового регулювання в Україні.

25. Принципи організації та функції податкового регулювання.

26. Методи проведення податкового регулювання.

27. Податкові пільги та їх місце в податковій політиці підприємства.

28. Принципи надання податкових пільг по оподаткуванню на підприємстві.

29. Класифікація пільг та їх характеристика.

30. Організація вільних економічних зон в Україні та їхнє значення для економічного розвитку держави.

31. Офшорні зони та особливості організації оподаткування в них.