Главная Менеджмент Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.

Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві - Бебик В.M.

4.3. Інфосфера та глобальні комунікаційні моделі

Протягом останніх років XX — початку ХХІ ст. кардинально змінився світовий ландшафт у галузі масової комунікації. Насамперед це стосується телевізійної сфери, в якій буквально за десятиліття в розвинених країнах був здійснений перехід від однієї телевізійної епохи до іншої.

Революційний перехід до цифрового способу кодування інформації (в бінарній системі числення) зумовив кардинальні зміни в глобальних процесах масової комунікації, в результаті яких ЗМК почали активно використовувати разом з комп'ютерними мультимедіа.

Мультимедіа — організаційна структура, яка:

• контролює кілька засобів масової комунікації (телевізійну, радійну станцію, газету, журнал, видавництво, відеостудію та ін.;

• використовує текстове, звукове, графічне, мультиплікаційне та відеовідтворення інформації.

В останньому випадку ми можемо говорити про комп'ютерні мультимедіа.

Серед провідних "мультимедіа-імперій" варто назвати Time Warner, Sony, Matsushita, Bertelsmann, News Corporation, Finivest, Microsoft, Capital Cities/ABC, Walt Kisney, Paramount, Televisa, TV Globo та ін.

Ці корпорації мають набагато вищі показники прибутковості, ніж виробничі компанії, і контролюють телефонні компанії, кабельні та телерадіомовні системи, комп'ютерні фірми. І нині практично неможливо відокремити комунікаційні послуги від електронного виробництва або розробки програмного забезпечення комп'ютерних мереж.

Які реальні можливості мають мультимедіа-корпорації, можна дослідити на прикладі Time Warner, яка 1993 р. "розкручувала" роман Роберта Джеймса "Moera країни Mедісoн".

Спочатку видавництво корпорації видає книжку, яка стає бестселером (2,5 млн тиражу!). Паралельно студія звукозапису випускає альбом пісень за мотивами роману у виконанні самого автора, оперативно знято відеокліп, який транслюється по власному кабельному телеканалу Time Warner Cable System. І все це відбувається водночас із виходом статей та рецензій у друкованих мас-медіа, що належать корпорації Time Warner.

Але це ще не все. Кіностудія Warner Brothers знімає за мотивами книжки фільм, який внаслідок проведення цієї грандіозної PR-компанії стає хітом 1996 p.

Подальша стратегія корпорації виглядала так. Після зниження попиту в кінотеатрах та відеомагазинах фільм був показаний через кабельну мережу корпорації, згодом — перепроданий іншим телеканалам США, а потім — і за кордон.

Про прибутки для Time Warner вам ніхто не скаже, але те, що вони були астрономічними — сумніву немає.

А ось приклад іншої медіа-імперії — News Corporation, яку очолює австралієць за походженням Р. Mеpдoк.

Цьому випускнику Оксфордського університету (Великобританія) вдалося на базі батьківської спадщини — двох аделаїдсь-ких газет створити за 30 років медіа-імперію, яка може охопити через свої медіа-підрозділи дві третини населення планети.

Володіючи низкою британських газет, Р. Mеpдoк допомагав M. Тетчер вести передвиборні кампанії та був її радником з багатьох питань політики.

Коли він 1988 р. придбав "New York Post", то віддав сторінку редактора та колонки новин для обслуговування адміністрації Р. Рейгана, тодішнього президента США.

Саме тому Р. Мердоку дозволяють те, що ніколи нікому не дозволялося в США — Федеральна комісія з комунікації погодила придбання в місті, де він вже мав газету, ще й телестанції.

Ось так робиться великий бізнес, і так робиться велика політика.

За свідченням офіційних джерел 1994 р., мультимедіа-імперія Р. Мердока (з річним доходом 1 млрд доларів) була спроможна охопити дві третини населення планети.

Зрозуміло, що ці дані не можуть не викликати певної тривоги. Та й сам медіа-магнат "скромно" визнає: "Монополія — жахлива річ.. . доки ти її не маєш" [93, с. 281].

Кінець XX ст. ознаменувався значними процесами концентрації в індустрії масових комунікацій. Головною ознакою цих процесів стало злиття мультимедіа-імперій з найбільшими корпораціями комп'ютерної сфери та індустрії телекомунікацій.

Запровадження нових технологій у згаданих сферах сприяло створенню нового поняття — інформаційна супермагістраль, яка відтворює сучасні процеси та тенденції в галузі інформаційної сфери. Наскільки вони є важливими, судіть самі. Колишній віце-президент США А. Гор свого часу був призначений в адміністрації Біла Клінтона відповідальним за розвиток інформаційної магістралі в США [115, с. 23]. Достатньо? Тоді розглянемо суть цього поняття.

На нашу думку, під інформаційною супермагістраллю треба розуміти інтегральну сукупність глобальних, міжнародних і локальних мереж супутникової бездротової кабельної та наземної комунікації на основі елементів та ресурсів інформаційної інфраструктури.

До елементів інформаційної інфраструктури зараховують комп'ютери з мультимедіа-додатками, бази даних, у тому числі на лазерних дисках, побутову електроніку та ін.

Серед ресурсів, зокрема, виокремлюють інтерактивне програмування, інтерактивні телебачення, відео, ігри, мобільний зв'язок та багато інших ноу-хау-технологій сучасної інформаційної сфери.

Яскравими прикладами інтеграції комп'ютерів і телебачення можуть слугувати:

• альянс корпорації Microsoft (програмні продукти для комп'ютерів та комп'ютерних мереж) та конгломерату NBC (програмні продукти для компакт-дисків, цифрового відео, інтерактивного телебачення і традиційних медіа);

• придбання мультимедійним конгломератом Walt Kisney телевізійної мережі Capstal/ABC (вартість купівлі становила 19 млрд доларів);

• купівля компанією Westinghouse американської національної телемережі CBS (вартість 5,4 млрд доларів) тощо.

За всієї прибутковості, скажімо, компанії Walt Kisney головною проблемою була необхідність ефективного збуту своєї кіно-, відео-, телепродукції. З появою власної телемережі Walt Kisney значно покращила свій дистрибуційний потенціал.

Позаяк глобальні медіа-імперії, як ми вже переконалися, не обмежуються національними кордонами, варто, очевидно розглянути поняття інформаційних потоків, без яких важко розібратися у функціонуванні інформаційної сфери суспільства.

Поняття інформаційного потоку може розглядатися в широкому і вузькому тлумаченні.

У шиpoкoму знaчeннi під інформаційним потоком розуміють цілеспрямований рух інформації з усіх сегментів суспільної сфери, який здійснюється усіма наявними комунікативними каналами від джерел до споживачів інформації. До комунікаційних каналів в даному плані зараховують: мас-медіа, нові інформаційні технології, спортивні, політичні, економічні, культурні, освітні обміни, туризм, міграцію, персональні контакти тощо.

У вузькому значенні інформаційним потоком розуміють цілеспрямований рух інформації, яка надходить насамперед медійними (відео-аудіальними і пресовими) і телекомунікаційними (зв'язок, комп'ютерні інформаційні системи та ін.) каналами комунікації.

Цілеспрямований вплив інформаційних потоків сприяє здійсненню змін у природі та ресурсах влади, цінностях та сприйнятті індивідуумів, національних та міжнародних системах.

Зокрема інформаційні потоки впливають:

• на індивідуальному рівні — на судження, культуру, освіту, роботу, відпочинок;

• на інституціональному — на політику, економіку, релігію;

• на груповому (соціальному, етнічному, професійному, віковому та ін.) — на ідентичність, мобілізацію, участь тощо;

• на міждержавному — на співробітництво (конфлікт), ресурси, транснаціональні корпорації тощо.

Не даремно дуже популярними, особливо після розпаду СРСР, стали в США висловлювання Д. Роткопфа: "В економічних і політичних інтересах США — забезпечити такий хід подій, коли світ рухається до однієї сильної мови, то це буде англійська; коли світ рухається до спільних комунікацій, безпеки і стандартів якості, то вони будуть американськими, коли світ стає пов'язаним телебаченням, радіо, музикою, комп'ютерним програмуванням — все це буде американським; і якщо розів'ються спільні цінності — це будуть цінності, з якими американцям буде зручно жити" [111, с. 45].

Здається, коментарі зайві?!

Не думаю, що ці висловлювання варто недооцінювати.

Наприкінці XX ст. сформувався елітний клуб кількох постачальників новин у світі, який домінує в інфосфері — глобальній комунікаційній інфраструктурі, де світове лідерство утримують США.

Провідні члени цього віртуального клубу — глобальна телевізійна мережа новин CNN Intern ation al (США) та агентства новин The Reuters (Великобританія), Agence France Press (Франція) і Associated Press (США).

Звичайно, країни, що розвиваються, намагаються створювати конкуренцію глобальним медіа-імперіям.

Такі агентства, як NANAP (The Non-Alligned News Agencies Pool — Бюро агентств країн руху неприєднання), PANA (The Pan-African News Agency — Панафриканське агентство новин), CANA (The Carriben News Agency — Карибське агентство новин), IPS (Inter Press Service — Неурядова медіа-організація) намагаються прорвати інформаційну блокаду з боку західних країн, але сили явно не рівні.

Саме тому чимало країн світу намагається захистити свій інформаційний простір законодавчим шляхом.

Наприклад, Канада і Франція ухвалили закони щодо заборо-нення супутникового поширення іноземного телепродукту. Аналогічні принципи покладені в основу інформаційної політики Китаю, Сінгапуру, багатьох країн Близького Сходу.

Очевидно, настав час і українцям ретельно попрацювати над цією проблемою.

У глобальних медіа-імперіях технологія проходження інформації є двохярусною. Провідні медіа-організації першого ярусу — "Reuters Television", "Worldwide Television News" (WTN), CkNUS і CNN виступають у ролі оптових виробників телевізійних "картинок", звукових та текстових "доріжок". В Європі обмін теленовинами здійснюється також агентством EVN або Evrovision (Evrovision News Echange).

Mедіa-пpoвaйдеpи другого ярусу — великі телевізійні мережі та супутникові і кабельні канали новин виробляють з "інформаційної сировини" начебто власний інформаційний продукт.

Але дослідження О. Зернецької показали, що "як засвідчує практика роботи з матеріалами міжнародних агентств теленовин, новинні образи несуть у собі значення, які практично майже не змінюються під час редагування "на другому ярусі" [25, с 171].

Відтак ми з вами маємо великі проблеми, оскільки інформаційна влада концентрується в руках невеликої кількості людей — власників медіа-імперій, які дозволяють собі "не помічати" цілі континенти, регіони та країни, або висвітлювати події, які в них відбуваються, зі своєї "дзвіниці". І це треба розуміти, якщо ми збираємося серйозно зайнятися власним медіа-ме-неджментом.