Главная Менеджмент Менеджмент у державних організаціях - Цуруль О. А.

Менеджмент у державних організаціях - Цуруль О. А.

4.4. Типові помилки, негативні та позитивні якості керівника

Накопичений досвід дозволяє відобразити негативні якості керівників.

Керівник не повинен чекати рішення всіх питань зверху, а повинен проявити ініціативу, самостійно діючи в межах надання йому прав, в рамках законності. Нічого не може бути гірше для діла, ніж прояв у керівника:

— пасивності;

— нерішучості;

— перестраховки;

— боязні відповідальності.

Як визнавав В. І. Ленін, «… в кожному випадку і при всіх без виключення обставинах колегіальність повинна супроводжуватися самим точним встановленням особистої відповідальності кожної особи за точно визначене діло. Безвідповідальність, яка прикривається посиланням на колегіальність, є найнебезпечне зло…».

Керівник не повинен переоцінювати свої достоїнства, він має критично ставитися до результатів роботи, значення своєї особис­тості і своєї ролі в успіхах колективу, не зазнаватися, не хвалитися особистими успіхами, не вважати себе незамінним.

Керівник повинен прагнути викорінювати в колективі такі явища, як лесощі, підлабузництво, догоджання. Керівник повинен бути рівним і простим, не проявляти елементів чванства в поводженні з підлеглими. Така поведінка є ознакою високої куль­тури керівника, привертає до нього людей і допомагає створювати ділові відносини в колективі.

Працівник, який заплутався, стає ненадійним і безсилим. Але необхідно пам’ятати про те, що заплутає його, як правило, керівник, від якого він одержує безтолкові розпорядження. Кожний керівник повинен пам’ятати: коли справа йде пагано, то винуваті в цьому не службовці, а керівники.

Аналіз практичної роботи керівників, а також і літературних джерел з цієї теми виявив ряд типових помилок, які пояснюються наявністю негативних якостей керівників і неповним розумінням ними ролі та змісту праці керівника.

• Невміння передавати частину обов’язків підлеглому. Багато керівників, особливо початківців, не здатні передавати свої обов’язки тільки тому, що вони вважають, що швидше зроблять самі, або тому, що бояться, що передача обов’язків буде розцінюватись як слабкість. Передача повноважень — це вміння, і необхідно розвити його.
• Відкладення роботи. Ми всі вміємо відкладати роботу, особ­ливо коли вона здається нам нудною. На ділі ж відбувається таке: робота, яка відкладається зі дня на день, з тижня на тиждень, залишає вам все менше вільного часу. Один зі шляхів до вирішення цієї проблеми — виділити одну годину в день і присвятити її саме цій роботі, яку вам би хотілось відкласти. Часто така робота на ділі виявляється менше працемісткою і нудною, ніж ви чекали.
• Невміння справлятися з канцелярською роботою.

Безладдя створює зайву роботу і забирає час. Ми всі знаємо керівників, столи яких вільні від паперів, у кого канцелярські шухляди вміщують чітко розібрані вхідні і вихідні документи. Ми також знаємо керівників, які здатні працювати, тільки коли повністю завалені купою паперів.

• Проведення непотрібних зборів. Що сталося б, коли б ми не провели ці збори? Для чого ми зібрались? Яка мета зборів? Скільки часу необхідно продовжувати збори? Хто повинен бути присутній? Який оптимальний хід зборів? Чи прийнятний час вибрано для проведення зборів? Коли ні, то коли краще їх проводити? Ці питання керівник повинен ставити самому собі з приводу кожних зборів, пам’ятаючи про те, що збори забирають час у вас і в інших.
• Пристрасне бажання звітувати на вищому рівні керівництва. Такий керівник піклується не про діло, а про власний престиж. Колеги це розуміють. Розуміє і вищий керівник. Результат, як правило, відомий.
• Небажання мати поряд із собою сильних підлеглих. По-житейськи це зрозуміло. Але без сильних підлеглих важко досягти хорошого результату. Керівники з досвідом роботи спираються на сильних і компетентних підлеглих.

Державному керівникові доводиться виконувати багато ролей у різний час. Керівникові майбутнього доведеться бути координатором, каталізатором, провідником змін. Відповідно, керівник буде радше моральним лідером, посередником, координатором, а не тим, хто видає накази.

Характерні риси і навички хорошого державного керівника (за Чейзом):

• хороші навички ведення переговорів і здатність переконувати;
• завоювання і збереження довіри громадськості, зокрема через використання ЗМІ;
• мобільність у навчанні і прийнятті рішень, оскільки час перебування на посаді може бути коротким;
• хороші навички у керівництві і управлінні персоналом для підвищення продуктивності і якості праці підлеглих.

Якщо керівник має такі риси, то він може (за Чейзом):

• здобувати і зберігати підтримку політичного лідера;
• підбирати потрібних людей;
• вирішувати, які програми слід виконувати і як саме необхідно їх виконувати (планування);
• бути впевненим у наявності коштів;
• повною мірою використовувати підлеглих;
• користуватися підтримкою тих осіб в уряді, які від нього не залежать;
• використовувати тих осіб поза урядом, які від нього не залежать;
• адекватно оцінювати свої програми.

Європейська асоціація директорів служб персоналу запропонувала такий ідеальний портрет керівника, що виконує поряд з іншими функцію управління персоналом: «Він повинен бути пунктуальним і методичним, динамічним і наполегливим, товариським, здатним переконувати, справедливим, суворим, доступним, широкоосвіченим, здатним до роздумів, дипломатом, психологом, добрим порадником, має володіти інтуїцією, бути гуманним. Він повинен уміти слухати і викликати довіру».