Главная Прочие дисциплины Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.

Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Стеченко Д.М.

6.3. Форми зайнятості населення

Основні стадії зайнятості населення полягають у формуванні, розподілі, перерозподілі й використанні трудового потенціалу. Водночас зайнятість населення виявляється у специфічних її формах залежно від соціальних та економічних умов життєдіяльності окремих регіонів. Зайнятість — це діяльність громадян, спрямована на задоволення особистих потреб через доход у грошовій або натуральній формах.

Ефективна зайнятість населення — це корисна трудова діяльність громадян, спрямована на підвищення продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва і скорочення витрат робочого часу. Основними чинниками підвищення ефективності праці та використання основних засобів виробництва є капітал і ринок.

Найважливішим елементом надійної системи соціального захисту населення є забезпечення ефективної зайнятості працездатного населення. З цією метою було прийнято Закон України «Про зайнятість населення». Він визначив правові, нормативні, організаційні та економічні форми зайнятості в умовах ринкової економіки, рівноправного функціонування різних форм власності, а також державні гарантії прав громадян на працю. Цей законодавчий акт конкретизує мету і завдання економічного механізму державного регулювання зайнятості населення. Відповідно до нього регіональні адміністрації мають право приймати рішення у сфері зайнятості з урахуванням конкретної ситуації щодо використання трудових ресурсів, яка обумовлена демографічними, організаційними, економічними і соціальними особливостями регіонів.

Найчастіше розрізняють такі форми зайнятості, як загальна, повна, оптимальна і раціональна. Зайнятість населення доцільно розглядати з позиції її ефективної форми порівняно з іншими формами. Проте кожна форма зайнятості має самостійний критерій оцінювання.

Актуальність проблем, пов'язаних з вивченням форм зайнятості населення, зростає у зв'язку зі спадом виробництва й уповільненням соціального й економічного розвитку України. Ефективна зайнятість населення та її впровадження пов'язані з багатьма суспільними та господарськими проблемами: праці, заробітної плати, кредитів, податків, ціни, доходів, прибутку і соціального захисту, а також з відтворенням населення.

Практичне вирішення проблеми розробки економічного механізму регулювання зайнятості населення потребує пізнання закономірностей та вивчення тенденцій формування і використання трудового потенціалу. У ринкових умовах має здійснюватися перерозподіл трудових ресурсів, орієнтований на ефективну зайнятість працездатного населення і запобігання масовому безробіттю.

Удосконалення міжгалузевих та міжрегіональних форм перерозподілу трудових ресурсів слід здійснювати з урахуванням особливостей регіональних ринків праці. Для раціонального використання резервів праці потрібно усунути недоліки, пов'язані з розміщенням виробництва. Це потребує розробки науково обґрунтованих систем виробництва за регіонами України, перерозподілу працездатного населення з регіонів, де є надлишок робочої сили, до малонаселених регіонів, здійснення приватизації власності й розвитку підприємництва та фермерства, перерозподілу вивільнених робітників за галузями і сферами діяльності.

Міжобласні та міжрегіональні відмінності в забезпеченості трудовими ресурсами досить значні. У зв'язку з цим проблема територіального ' міжгалузевого розподілу набуває першочергового значення: надлишки трудових ресурсів у одному регіоні стримують зростання продуктивності праці, а в іншому через брак їх гальмується зростання обсягів виробництва. Вирішення цієї проблеми має грунтуватися на економічному механізмі державного регулювання зайнятості населення.

Усі форми зайнятості класифікують залежно від тривалості робочого часу і форми оплати праці. їх розглядають як наслідок дії економічного Механізму державного регулювання зайнятості населення. Специфічність категорії виявляється у різноманітності її соціально-економічних форм (рис. 6.2).

У період переходу до ринку в суспільному господарстві виникли нові форми зайнятості населення. Це добровільний вибір діяльності, самостійне забезпечення роботою, індивідуальна трудова діяльність, підприємництво, які підкріплені законодавчо щодо забезпечення однакових можливостей усіх громадян України. Регіональна і галузева форми зайнятості населення передбачають розподіл і перерозподіл трудових ресурсів між сферами виробництва, галузями суспільного господарства та регіонами. Регіональна форма зайнятості передбачає добровільне переселення громадян при визначенні пріоритетного розвитку регіонів і створення державних служб та фондів сприяння зайнятості. Галузева форма спрямована на

Рис. 6.2. Соціально-економічні форми зайнятості населення

організацію професійної підготовки та перепідготовки незайнятих громадян. Особливості формування ринку праці та економічного механіку державного регулювання зайнятості населення зумовлені обмеженістю його мобільності, нерівномірним розселенням та прихильністю до приватної власності на землю і засоби виробництва. Економічна сутність перехідного періоду в умовах розвитку різних форм господарювання полягає в найбільш раціональному використанні трудового потенціалу на основі ефективної форми зайнятості населення. Вона передбачає заміну живої праці уречевленою для отримання максимальної кількості продукції за мінімальних витрат матеріальних, фінансових і трудових ресурсів.

Рівень ефективності форми зайнятості працездатного населення визначається відношенням чисельності працюючих на виробництві до загальної чисельності працездатного населення. Особливості визначення рівня різних форм зайнятості обумовлюються соціальними, економічними, галузевими та регіональними аспектами, оскільки в умовах ринкових відносин активізується такий чинник, як конкурентоспроможність окремих верств населення на ринку праці.