Главная Финансы Книги Фінансова статистика - Шустіков А.А.

Фінансова статистика - Шустіков А.А.

6.3. Узагальнюючі показники цінних паперів

Характеристику рівня цін акцій, що обертаються на фондових біржах, визначають за допомогою ряду показників, головними з яких для статистичного виміру та дослідження загального положення фондової торгівлі є біржові індекси. Вони дозволяють інвесторам оцінити становище економіки взагалі. За допомогою біржових індексів можна також виконати статистичний аналіз становища на біржі у попередні роки, встановити тенденції, закономірності та на їх основі зробити прогноз.

Індекси можуть обчислюватись за різними методиками: деякі є простими середніми величинами; інші — індексами у традиційному розумінні (так звані середньозважені величини, де за вагу найчастіше виступають показники базисної ринкової вартості акцій, що обертаються на ринку, кожної включеної до його складу корпорації). З погляду бази виміру індекси можуть характеризувати стан ринку в цілому або окрему галузь, або сектор ринку.

Найбільшого поширення на практиці набули такі індекси фондового ринку:

• інтегральні, що відображають динаміку фондового ринку в цілому чи стосовно якогось важливого його компонента (фондової біржі, позабіржової організованої торговельної системи, виду цінного папера);
• галузеві (субсекторні), на основі яких часто формуються загальніші інтегральні індекси (наприклад, Dow-Jones Industrial Average, що відображає динаміку акцій 30 провідних промислових корпорацій США);
• часткові, що визначають окремі характеристики цінних паперів учасників фондового ринку (наприклад, зміну курсу акцій тієї чи іншої корпорації, доходи по певному цінному паперу).

Основними ознаками, за якими можна класифікувати індекси, є:

1) вид цінного папера, що аналізується (акції, облігації);

2) склад вибірки емітентів. Для підвищення інформативності та статистичної змістовності індексу бажано, щоб додержувалися умови постійності складу емітентів, широти охоплення фондового ринку;

3) обчислювальна процедура. У разі розрахунку індексу можуть використовуватись середньоарифметичні чи середньогеометричні величини. У свою чергу, усереднювання може стосуватись як абсолютних величин (наприклад, курсів акцій у національній валюті), так і відносних, а саме темпів приростів. Суттєвими моментами є також використання ваг при формуванні ряду індексів та способи розрахунків окремих складових величин (наприклад, цін акцій). Слід зазначити, що при обчисленні більшості індексів застосовується середнє арифметичне; середнє геометричне використовується в індексах FJ-SE100 (відстежуються акції 100 провідних корпорацій) та Value Line Composite Index (оцінюються близько 1700 випусків акцій);

4) тип індексу — базисний, якщо він співвідноситься до початку періоду спостережень, чи ланцюговий, тобто такий, що розраховується стосовно попереднього періоду.

У країнах з ринкової економікою функціонують понад 200 фондових бірж, і майже кожна з них має власну систему біржових індексів, що відображають рівень і динаміку цін на акції, які включені у лістинг. Результати фінансового аналізу провідних рейтингових агентств наводяться у численних ділових виданнях. Так, у США регулярно публікуються дані по 20-ти індексах, в Європі — по 25-ти, в Японії — по 3-х.

Найпоширенішими у фінансових колах є індекси, розроблені в США. Серед тих, що розраховуються у США, виокремлюють такі: індекс Доу-Джонса (Dow-Jones Average), Wilshirе 5000-Equality Index, Стандарт енд Пурз 500 (S&P500 Stock Index), індекси Національної асоціації дилерів по цінних паперах (NASDAQ Index) та Американської фондової біржі (AMEX Market Value Index).

Одним з найвідоміших є індекс Доу-Джонса. Це — перший фондовий індикатор, який був розроблений і застосований у 1884 році в США Чарльзом Доу. Зведений індекс Доу-Джонса (відомий також як Індекс-65) розраховується на основі трьох спеціалізованих (галузевих) індексів — промислового DJIA (до розрахункової бази включено курси акцій 30 корпорацій), транспортного (акції 20 залізничних, авіа- та автотранспортних корпорацій, застосовується з 1887 р.) та комунального (відображає динаміку за акціями 15 компаній, що займаються газо- та електропостачанням, застосовується з 1929 р.).

Промисловий індекс Доу-Джонса характеризує на певну дату курс акцій 30 американських провідних промислових корпорацій, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі:

де К — коригуючий коефіцієнт, що змінюється з модифікацією списку корпорацій та при дробленні акцій.

Наведемо приклад методики розрахунку індексу Доу-Джонса, взявши за основу не 30 компаній (як у промисловому індексі), а 4 умовних компаній.

Дані (умовні) фондових бірж за чотири роки:

Розрахуємо біржові середні за чотири роки по чотирьох компаніях.

Для перших двох років показник, який описує рівень біржових цін, становить:

у 1996 р. = грош. од.;

у 1997 р. = грош. од.

З наведеної таблиці видно, що в 1998 р. у компаніях АВС і СВЕ відбувся поділ акцій. Їх кількість збільшилася вдвічі. Загальний капітал акціонерів компанії АВС у 1997 р. становив 11,0 • 2 = = 22 млн грош. од.

Індекс Доу-Джонса розраховується як середнє арифметичне цін акцій окремих компаній. Він повинен враховувати ділення числа акцій компанії. Спочатку розраховується біржове середнє з припущенням, що ділення акцій у 1998 р. не відбувалось:

грош. од.

Після цього розраховують знаменник індексу Доу-Джонса з урахуванням ділення акцій. Він має відповідати знайденому середньому 9,025 грош. од.

грош. од.

.

Після цього розрахований знаменник повинен використовуватись для обчислення біржового середнього арифметичного по цих чотирьох компаніях, до наступного ділення акцій якої-небудь з компаній, коли цей знаменник знову переглядатиметься.

Отже, індекс Доу-Джонса в 1996 р. становив 7,625 грош. од., в 1997 р. — 8,75 грош. од.,

у 1998 р. грош. од.,

у 1999 р. грош. од.

На складові індексу Доу-Джонса промислового припадає від 15 до 20 % ринкової вартості акцій, що котируються на Нью-Йоркській фондовій біржі. Індекс котирується у пунктах.

Крім цього, за аналогічною методикою розраховують індекси курсу акцій транспортних корпорацій і комунальних компаній.

Транспортний індекс Доу-Джонса — це середній показник, що характеризує рух цін на акції 20 провідних транспортних корпорацій (авіакомпаній, залізничних та автодорожніх корпорацій).

Комунальний індекс Доу-Джонса є середнім показником руху курсу акцій 15 компаній, які займаються газо- та електропостачанням.

Доповненням до цих індексів є об’єднаний індекс Доу-Джонса (Dow Jones Industrial, Trаnsportation, and Utility Averages), який характеризує курс акцій зазначених 65 акціонерних товариств.

Однак даний індекс не є досконалим, оскільки на його величину значною мірою впливають акції, ціна яких дуже висока. Тому доцільно використовувати метод середньозваженої величини. У такому разі на зміну величини індексу впливають не тільки зміна курсів акцій, а сума акціонерного капіталу корпорації, тобто величина ринкової капіталізації акцій.

Формула для розрахунку індексів має вигляд:

,

де рі0, рі1 — ціна і-ї акції відповідно у базисному і поточному періодах; qі — кількість акцій і-ї корпорації; n — кількість корпорацій.

Необхідно зазначити, що більшість фондових індексів розраховується саме за цією методикою, зокрема індекс Стандарт енд Пурз, який обчислюється у двох варіантах — по акціях 500 корпорацій і по акціях 100 корпорацій. Індекс Стандарт енд Пурз-500 розраховується для 400 промислових корпорацій, 20 транспортних, 40 фінансових та 40 комунальних компаній. До нього входять акції компаній, що зареєстровані на Нью-Йоркській фондовій біржі, а також акції деяких корпорацій, які котируються на Американській фондовій біржі та в позабіржовому обігу.

Індекс Стандарт енд Пурз-100 складається з акцій корпорацій, по яких зареєстровані опціони на Чиказькій біржі опціонів. Переважно це промислові корпорації, випуски акцій яких зареєстровані на Нью-Йоркській фондовій біржі.

За аналогічною методикою розраховується індекс Американської фондової біржі (AMEX Market Value Index) та індекс цін НАСДАК (NACDAQ OTC Price Index). Перший з них репрезентує понад 800 випусків акцій корпорацій усіх великих галузевих груп, зареєстрованих на Американській фондовій біржі, а також американські депозитні свідоцтва і підписні сертифікати. В індексі цін НАСДАК як компоненти включені акції майже 3500 корпорацій, за винятком тих, що котируються на біржі.

Проте найпопулярнішим індексом США, який розраховується за ідентичною методикою, є індекс Вілшір-5000 (Wilshire-5000), який відображає зміну вартості акцій майже 5000 корпорацій, що котируються на Нью-Йоркській і Американській фондових біржах та в позабіржовому обігу. При його розрахунку визначається величина ринкових капіталізацій акцій.

Серед інших індексів, що набули широкого практичного застосування, слід відзначити: зведений індекс Нью-Йоркської фондової біржі (NYSE Composite Index), у Великобританії — індекси FT-SE 100 та 30 газети «Finanсial Times», в Японії — Nickey-225.

При формуванні інтегральних індексів, крім вимоги постійності вибірки емітентів, цінні папери яких включаються до розрахункової бази, необхідно, щоб ця вибірка включала лише надійні корпорації, які б охоплювали, за можливістю, до 70—80 % обігу відповідного сектору фондового ринку.

Серед вітчизняних індексів найвідомішими є КБ-індекс, який розраховується торговцем цінними паперами «Комекс-Брок» і L-індекс. Ці два індекси претендують на статус індикаторів фондового ринку України, але в методичному підході до розрахунку одного з них, а саме КБ-індексу, було припущено помилку, бо КБ-індекс і L-індекс по-різному відображають тенденцію ринку на певний момент.

КБ-індекс розраховується як середня арифметична з темпів зростання курсових цін і, як один з варіантів, коригувався стосовно рівня інфляції, в чому не було необхідності, бо, звільнений чи незвільнений від впливу інфляції, КБ-індекс відображував одну й ту саму тенденцію ринку з тією різницею, що значення незвільненого індексу завжди буде вище. До недоліків зазначеного індексу належить і те, що порушується принцип однорідності сукупності, оскільки у розрахунок індексу були включені цінні папери російських та українських емітентів, а це може приводити до несподіваних викривлень при розрахунку індексу.

L-індекс являє собою середню арифметичну просту із зміни цін між двома методами. Вперше він був розрахований у травні 1994 р. за даними 10 компаній. Але з жовтня 1995 р. формула розрахунку індексу змінилася: при його розрахунку почали використовувати формулу середньої геометричної з темпів зростання вартості акцій. Формула розрахунку модифікувалася, але таємницею залишилася основа і принципи відбору акцій емітентів, що входять до моделі, а також, яким чином враховується зміна структури емітентів в індексі. Не зрозуміло, по якому ринку ведуться розрахунки L-індексу: по біржовому чи позабіржовому, і чому індекс розрахову- ється один раз на тиждень. Жорстке визначення строку розрахунку передбачає, що акції в попередні дні зовсім не продавалися або в модель включаються котирування акцій у різні періоди. Тоді це не індекс, що відображає поведінку ринку цінних паперів у певний момент, бо порушується принцип зіставлення у часі.

Ще один фондовий індекс, який відображає зміни вартості найпопулярніших акцій підприємств, що знаходяться в обігу на фондовому ринку України, розраховується з 01.08.97 за формулою:

,

де — середня ринкова поточна ціна на дату розрахунку;  — середня базисна ціна; q — загальна кількість акцій емітента.

Середня ринкова поточна ціна по кожному виду акцій розраховується за реальними угодами, укладеними на ПФТС, фондових біржах як середня ціна загальної вартості всіх угод, поділена на кількість акцій по цих угодах.

Середня базисна ціна була розрахована, виходячи з реальних угод, зафіксованих на ПФТС і фондових біржах по акціях, що включені в індекс, за весь період їх обігу на фондовому ринку.

Беручи до уваги те, що враховується загальна кількість акцій емітента, INDEX-SQU дозволяє передбачити не тільки зміни вартості акцій, але й дає можливість оцінювати загальну динаміку зміни вартості цінних паперів.