Главная Финансы Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.

Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.

Навчально-методичне забезпечення тем курсу

ТЕМА 1. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

• Предмет та функції міжнародних фінансів

Предметом вивчення дисципліни «Міжнародні фінанси» є світові фінансові ресурси (потоки грошових коштів, активів) та система вартісних відносин, що виникає в процесі їхнього руху, злиття та диверсифікації. Міжнародні фінанси є складовою міжнародних економічних відносин, у розрізі тих з них, які пов’язані з міжнародним рухом фінансових активів.

Низка науковців розглядає фінансові ресурси світу в широкому розумінні як сукупність фінансових активів усіх країн, міжнародних організацій, транснаціональних корпорацій, банків і міжнародних фінансових центрів та у вузькому — як сукупність фінансових активів, що використовуються між резидентами та нерезидентами. Ці твердження покладено в основу рис. 1, який об’єднує 5 складових світових фінансів: світове фінансове середовище, міжнародні фінансові ринки, міжнародний банківський капітал, фінанси міжнародних корпорацій та міжнародні портфельні інвестиції.

Рис. 1. Світове фінансове середовище

Звичайно, фінансовий капітал ніколи не перебуває в статиці. Він рухається між суб’єктами міжнародних фінансів, шукаючи високих прибутків та продуктивності, тобто розподіл та перерозподіл фінансових активів визначаються об’єктивними закономірностями. Рух грошових потоків дає можливість аналізувати фінансову діяльність як на мікро-, так і на макрорівнях. Отже, можна визначити дві основні функції міжнародних фінансів: розподільчу та контрольну.

Взаємозв’язок міжнародних фінансів і світового економічного середовища

Світове фінансове середовище стрімко змінювалося протягом останніх десятиліть. Його неможливо характеризувати без розгляду змін у світовому економічному середовищі та в структурі світової економіки.

Післявоєнні зміни економічного середовища визначили новий етап формування світового середовища, який продовжується й нині. На рис. 2 запропоновано короткий екскурс в історію для того, щоб можна було оцінити зміни, які охопили світове економічне середовище за останні роки.

Серед змін світового фінансового середовища слід відзначити такі: зростання ринку євровалюти, розвиток загального європейського ринку, посилення ролі ТНК, міжнародні фінансові кризи, низка нафтових криз, міжнародна криза заборгованості, розпад комуністичної системи в Радянському Союзі й країнах Східної Європи та їхній перехід до ринкової економіки.

Характер та напрями розвитку світового виробництва таторгівлі суттєво не змінюються з року в рік. Однак, з урахуванням довгострокової перспективи, зміни цих напрямків змогли вплинути на величину та структуру світових фінансових потоків.

Основні тенденції структурних змін світової економіки:

• зміни у відношеннях між сировинними та промислово розвиненими країнами;
• перехід промислово розвинених країн від трудомісткого до наукомісткого виробництва;
• підвищення значення міжнародного руху капіталу
• зростання ступеня диверсифікації діяльності багатонаціональних корпорацій, зокрема міжнародного інвестування в спільні підприємства та угоди про партнерство.

Рис. 2. Зміни світового економічного середовища (основні події)

Посилення руху міжнародного капіталу пояснюється результатом коливань темпів економічного росту окремих держав, їхньою торговою політикою, скороченням обсягів втручання держави у функціонування фінансових ринків та проведення фінансових операцій, змінами інвестиційних можливостей.

Протягом останніх років міжнародні потоки капіталу постійно збільшувалися. Це зростання сприяло глобалізації фінансових ринків провідних міжнародних центрів. Виникла світова фінансова мережа, що поєднала провідні фінансові центри різних країн (Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Цюрих та ін.). Лондон — провідний центр євровалюти. Токіо — ринок цінних облігацій (за рахунок великих обсягів збережень та надлишків капіталу в Японії). Цюрих — провідний ринок іноземних облігацій (за рахунок анонімності зарубіжних депозитів). Інші міжнародні фінансові центри (Франкфурт, Амстердам, Париж, Гонконг, Багамські острови, Кайманові острови) виконували різні функції, пов’язані зі світовими потоками капіталу. Зміцнення зв’язків між цими центрами здійснило фінансову революцію.

Ключові аспекти фінансової революції:

• глобальна наявність міжнародних фінансових інститутів;
• міжнародна фінансова інтеграція;
• швидкий розвиток фінансових інновацій.

Ці зміни ставлять перед урядами, підприємствами, фінансовими інститутами та міжнародними організаціями нові завдання. США продовжує відчувати великий дефіцит бюджету й торгового балансу. Активне сальдо торгового балансу Японії має бути спрямоване в продуктивні капіталовкладення в інших країнах. Країни, що розвиваються, мають знайти можливості для обслуговування зовнішнього боргу, а також платити за постійне збільшення вартості імпортних товарів та капіталу. Країни з перехідною економікою в Східній Європі повинні зайняти відповідне місце у світовій ринковій системі. Нові індустріальні країни (Східна Азія — Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань; Латинська Америка — Бразилія, Аргентина, Мексика) мають піднятися на передкризові економічні позиції. Фінансові інститути потребують високоосвічених працівників для прийняття своєчасних рішень в умовах нестабільної ситуації на фінансових ринках.

Усе це дає змогу визначити такі складові процесу фінансової глобалізації світу: інтеграція, концентрація й конвергенція міжнародних ринків капіталу, зростання конкуренції на міжнародних ринках капіталу, інформатизація фінансових ринків.

• Суб’єкти міжнародних фінансів та їхня характеристика

Рис. 3. Суб’єкти міжнародних фінансів

Суверенна держава є основним суб’єктом міжнародного права, що діє у сфері міжнародних фінансів та наділений здатністю здійснювати міжнародні права та обов’язки. Основними критеріями характеристики суверенної держави є правосуб’єктність, імунітет, спадкоємність.

Правосуб’єктність — це здатність вступати у відносини з іншими державами та суб’єктами міжнародного права.

Права та обов’язки різних держав однакові, незалежно від їхніх розмірів, економічної та військової могутності; вони зумовлені природою держави й характером міжнародної спільноти на визначений історичний період розвитку та пов’язані між собою. Основні права держави пов’язані із суверенітетом. Вони відповідно обмежені правами інших держав та мають використовуватися згідно з основними принципами й нормами міжнародного права.

Суб’єкти міжнародних фінансів повинні зважати на те, що юрисдикція держави має здійснюватися з урахуванням імунітетів, визнаних міжнародним правом. Імунітет виходить з принципу суверенної рівності, тобто рівний над рівним влади не має.

Спадкоємність держави – перехід прав та обов’язків у наслідок заміни однієї держави іншою відносно відповідальності за міжнародні відносини якоїсь території. Розрізняють спадкоємність щодо договорів, щодо державної власності та архівів, щодо державних боргів

У сфері міжнародних фінансів держава в особі державних органів (Уряд, Міністерство закордонних справ, Міністерство фінансів та ін.) та офіційних посадових осіб (президент, прем’єр-міністр) має право здійснювати такі види дія льності: брати участь у міжнародних економічних та фінансових конференціях, у діяльності міжнародних організацій, у клірингових, платіжних і валютних угодах; укладати міждержавні договори щодо експорту-імпорту товарів та послуг, міждержавні угоди оренди рухомого та нерухомого майна, іпотеки, кредитування, позик, інвестування, фінансування; здійснювати операції з золотом та дорогоцінними металами; емітувати державні казначейські зобов’язання, цінні папери; забезпечувати фінансовими та іншими гарантіями операції різних юридичних та інших осіб; надавати безоплатну фінансову допомогу.

Центральний банк — юридична особа, що знаходиться в державній власності і, відповідно до державних цілей, здійснює повноваження з володіння, користування та розпорядження майном Банку. Як правило, Центральний банк підпорядковується парламенту, а основні його функції спрямовані на розвиток і зміцнення фінансово-кредитної системи національної держави, забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системи розрахунків, регулювання, контроль та нагляд за діяльністю національних і іноземних фінансово-кредитних інститутів.

• Міждержавні (міжнародні, регіональні) організації

Виражаючи волю держав, міждержавні організації у межах повноважень, зафіксованих в установчих документах, поряд з державами регламентують статус суб’єктів світових фінансових ринків та регулюють міжнародні валютно-кредитні відносини.

Міжнародна організація — це об’єднання суверенних держав, створене на основі міжнародного договору та статуту для виконання визначених цілей, яке має систему постійно діючих органів, міжнародну правосуб’єктність та засноване згідно з міжнародним правом.

Міжнародні і регіональні валютно-кредитні і фінансові організації — це інститути, створені на основі міждержавних угод для врегулювання міжнародних економічних відносин, зокрема валютно-кредитних і фінансових.

• МВФ (Міжнародний валютний фонд);
• БМР (Банк міжнародних розрахунків);
• СБ (Світовий банк);
• МАР (Міжнародна асоціація розвитку);
• МАІГ (Міжнародна агенція з інвестиційних гарантій);
• регіональні банки розвитку;
• валютно-кредитні й фінансові організації ЄС.

Для характеристики суб’єктів міжнародних фінансів потрібно використовувати конституції країн, статути та положення державних та суспільних органів і організацій, установчі документи інститутів, бірж, ТНК та приватних підприємств.

Література

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 2-ге вид., перероб. й допов. — К.: Знання: КОО, 1999. — С. 203—240.

2. Валютный рынок и валютное регулирование: Учеб. пособие / Под ред. И. Н. Платоновой. — М.: БЕК, 1996. — С. 297—318.

3. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 2—20.

4. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 3—31, 325—327, 425—498.

5. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 190—194, 206—210. — (Серия «Homo faber»).

6. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. — К.: Основи, 1999. — С. 231—237.

7. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник / Науч. ред. д-р экон. наук, проф. В. В. Круглов. — М.: ИНФРА-М, 2000. — С. 345—431.

8. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 1994. — С. 30—56.

9. Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київський нац. торгово-екон. ун-т, 2000. — С. 11—25.

План семінарських занять

1. Предмет і функції міжнародних фінансів.

2. Взаємозв’язок міжнародних фінансів і світового економічного середовища.

3. Суб’єкти міжнародних фінансів та їхня характеристика.

Термінологічний словник

Дієздатність — здатність незалежно від інших суб’єктів здійснювати свої права та обов’язки.

Правоздатність — здатність мати права та обов’язки.

Правосуб’єктність держави — здатність вступати у відносини з іншими державами та суб’єктами міжнародного права.

Фінансова інновація — створення нових фінансових інструментів та технологій.

Фінансовий інжиніринг — розвиток та творче застосування фінансових технологій для вирішення фінансових проблем та використання фінансових можливостей.

Фінансові інструменти — форми фінансових активів.

Фінансові технології — механізми реалізації фінансових інструментів.

Запитання для перевірки знань

1. Дайте визначення предмета курсу «Міжнародні фінанси».

2. Розкрийте поняття світового фінансового середовища.

3. Характеристика змін світового економічного середовища, їхній вплив на міжнародні фінансові відносини.

4. Визначте та дайте характеристику основним змінам у структурі світової економіки.

5. Визначте та дайте характеристику факторам впливу на міжнародний рух капіталу.

6. Розкрийте поняття фінансової революції.

7. Характеристика держави як суб’єкта міжнародних фінансів.

8. Характеристика центрального банку як суб’єкта міжнародних фінансів.

9. Характеристика міжнародних організацій як суб’єктів міжнародних фінансів.

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:

1. Мексиканська криза 1995 р.

2. Криза країн Південно-Східної Азії.

3. Країни Латинської Америки та фінансові кризи.