Главная Финансы Товарна інноваційна політика - Кардаш В. Я., Павленко І. А.

Товарна інноваційна політика - Кардаш В. Я., Павленко І. А.

Розділ 9 ДИЗАЙН НОВОГО ТОВАРУ

9.1. Роль технічної естетики та ергономіки в підвищенні конкурентоспроможності нового товару

Зростання вимог споживачів до гармонічного поєднання корисних властивостей і естетичного зовнішнього вигляду виробів є характерною рисою розвитку світового ринку. Нині, коли технологія, вартість виробництва й обслуговування в розвинутих країнах приблизно однакові, відрізнити будь-який виріб від подібних до нього можна тільки завдяки використанню в процесі створення нового товару всіх надбань технічної естетики та ергономіки. Саме ці напрямки наукового пошуку є важливими складовими плідної, творчої праці людини, яка бере участь у створенні продуктової інновації. Технічна естетика та ергономіка досліджують особливості взаємодії системи «людина—техніка—середовище» (СЛТС) з метою гармонічного розвитку цих компонентів. Така система містить складники, які взаємодіють: людину, технічні засоби діяльності і середовище, в якому реалізується діяльність людини. СЛТС, де людина (споживач, користувач) є провідним функціональним складником, називають ергатичною системою. Будь-яке ергономічне розроблення треба розпочинати з аналізу прогнозованої діяльності людини і передбачення особливостей функціонування ергатичної системи. Маркетингові рин­кові дослідження сприяють досягненню головної мети такого аналізу — визначенню ролі людини у розв’язанні завдань з допомогою новостворюваної ергатичної системи. Результати досліджень допомагають сформулювати загальні психофізіологічні характеристики майбутньої діяльності, здійснити ранжирування ергономічних чинників впливу на ефективність системи та стан користувача (споживача).

Технічна естетика вивчає соціально-культурні, технічні та естетичні проблеми формування гармонічного предметного середовища, що створюється різними товарами, для забезпечення найліпших умов праці, побуту та відпочинку людей. Отже, предметом технічної естетики є вивчення естетичних аспектів формування середовища життєдіяльності людини. Саме тому вона становить теоретичні засади художнього конструювання (дизайну), вивчає закономірності розвитку, принципи та методи професійної творчої діяльності художника-конструктора (дизайнера). Створюючи складний товар, дизайнери розробляють спеціальні макети або моделі, за допомогою яких визначають раціональні форми виробу та його складових, підбирають необхідний колір, забезпечують інші естетичні вимоги відповідно до запитів споживачів. Таким чином, дизайн формує товар як споживчу цінність і робить його корисним, зручним, красивим. Дизайн усе частіше визнають за комплексну науково-практичну діяльність з формування гармонічного, естетично-повноцінного середовища життєдіяльності людини і розроблення об’єктів матеріальної культури.

Термін «ергономіка» походить від грецьких слів «ergos» — праця і «nomos» — закони. Ергономіка вивчає функціональний стан, діяльність людини або групи людей за умов сучасного виробництва, побуту, дозвілля з метою оптимізації знарядь праці, побутових товарів, умов праці тощо. Це прикладна наука, котра з’ясовує закони впливу матеріально-предметного оточення на людину, взаємодію її тіла з різним сучасним побутовим обладнанням та виробничою технікою для забезпечення ефективності, безпеки та комфортності життєдіяльності. Виділяють два напрямки розвитку ергономіки: коригувальний і превентивний. Перший напрямок випливає з потреби у модернізації виробів, які вже освоєні виробництвом і виведені на ринок. Другий — пов’язано з проектуванням нової продукції. Методологічну основу ергономіки становить системний підхід, який дає змогу застосовувати в ергономічних дослідженнях у різних поєднаннях методичні апарати досліджень, запозичені з маркетингу, соціології, фізіології та гігієни праці, функціональної а натомії, кібернетики, системотехніки тощо.

Основними об’єктами дослідження ергономіки є системи «лю­дина — виріб — середовище». До таких належать будь-які системи, у діяльності котрих бере участь людина-оператор. Наприклад, великі автоматизовані системи управління, що об’єднують людей для праці на обчислювальній та організаційній техніці, системи управління транспортними засобами, системи типу «верстат—оператор», системи, які передбачають взаємодію побутового обладнання та людини-споживача. Можна сказати, що ергоно­міка вивчає взаємодію між людиною та технікою. Вона має однаково враховувати як технічні, так і антропологічні складові. Теоретичні і практичні завдання ергономіка розв’язує у взаємодії з технічною естетикою. Так, художнє конструювання повинне максимально брати до уваги ергономічні вимоги. Водночас і ергономіка виходить з необхідних естетичних вимог та результатів художнього конструювання. Причиною такого органічного взаємозв’язку є спільність об’єкта дослідження обох наукових напря­мків, яким є система «людина — виріб — середовище». Отже, взаємозв’язок технічної естетики і ергономіки визначається законами науково-технічного розвитку світової цивілізації, перспективи якого на початку нового тисячоліття полягають у прискореному синтезуванні культури і технології. Проте між ними також існують і відмінності в методах та засобах дослідження як об’єк­та в цілому, так і його окремих складових.