Главная Прочие дисциплины Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.

Фізіологія і психологія праці - Крушельницька Я.В.

7.2. Межа працездатності і функціональні стани організму людини в процесі праці

Межа і величина працездатності функціональних одиниць

Дослідженнями академіка Павлова було встановлено, що, незважаючи на велику кількість енергетичних речовин в організмі, безперервне використання їх обмежене певними рамками. Одні й ті самі клітини кори головного мозку під час роботи можуть безперешкодно використовувати тільки певну їх частину. Це обмеження Павлов назвав межею працездатності. Кількість енергетичних речовин, використанню якої для певної трудової діяльності організм не протидіє, є величиною працездатності.

Залежно від конкретних умов працездатність функціональної одиниці може змінюватися в широкому діапазоні, тобто збільшуватися або зменшуватися внаслідок зрушення межі працездатності в той чи інший бік. Отже, межа працездатності є величиною змінною.

Особливістю людського організму є те, що працездатність різних функціональних одиниць неоднакова. Вона тим менша, чим вищий «поверх», на якому знаходиться функціональна одиниця. Це зумовлюється тим, що кількість сприймаючих елементів набагато перевищує кількість виконавських, тому при переключенні з однієї форми коркової діяльності на інші використовуються одні й ті самі виконавські функціональні одиниці. Останні наділені більшим рівнем працездатності. Таким чином, найменшу працездатність мають центри кори, більшу — підкоркові утворення мозку і найбільшу — виконавські функціональні одиниці (м’язи).

Згідно з теорією функціональної системи працездатність є фізіологічною константою, тобто підпорядковується закону саморегуляції.

Саморегуляція — це повернення фізіологічних величин, які змінюються у процесі діяльності, до вихідних значень або в певні рамки. Вичерпавши свої рушійні сили, організм відновлює їх і зберігає працездатність у межах, визначених фізіологічними законами.

З практики відомо, що вольовим зусиллям людина може примусити себе продовжувати роботу і тоді, коли використання енергетичних речовин вийшло за межу працездатності.

У цьому разі організм використовує енергетичні речовини, призначені для оновлення і підтримання елементів, які складають структуру живої клітини. Розширення межі працездатності за рахунок енергетичних речовин, необхідних для основного обміну, створює загрозу пошкодження працюючого органа і наступного захворювання.

Інтегральним показником мобілізації працездатності людини при виконанні професійної діяльності є функціональний стан організму. Функціональний стан — це інтегральний комплекс фізіологічних функцій і якостей людини, які забезпечують ефективне виконання професійної роботи при певному рівні фізіологічних затрат організму.

Можливі три якісно відмінні функціональні стани організму — нормальний, граничний і патологічний.