Главная Финансы Місцеві фінанси - Гапонюк М. А., Яцюта В. П.

Місцеві фінанси - Гапонюк М. А., Яцюта В. П.

2.2. ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

А

Автономія місцевого самоврядування фінансова — можливість адміністративно-територіальних одиниць та їх органів самоврядування здійснювати покладені на них законом функції за рахунок власних фінансових джерел.

Автономність бюджету — незалежність відповідних органів влади й управління в процесі формування та виконання бюджету даного рівня від органів влади й управління вищого рівня. Ґрунтується на чіткому розмежуванні функцій і повноважень між рівнями адміністративно-територіального поділу. Забезпечується збалансованим розпо­ділом доходів і видатків між бюджетами.

Б

Баланс фінансових ресурсів території — система показників, що відбиває джерела формування, обсяги, а також напрями використання фінансових ресурсів у межах відповідної адміністративно-терито­ріальної одиниці за певний час, як правило, за рік.

Банківська система касового виконання бюджету—система касового виконання державного і місцевих бюджетів. Забезпечується банківсь­кими установами. Касове виконання державного бюджету при цій сис­те­мі покладається на центральний банк, місцевих бюджетів — на уповноважені банківські установи.

Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджет автоматичний — автоматичне перенесення бюджету минулого року на новий бюджетний рік у випадку несвоєчасного прийняття нового бюджету.

Бюджет автономний — самостійний бюджет (кошторис доходів і ви­датків) території, господарської одиниці, фонду. Такому бюджетові властиві відносна самостійність, незалежність від бюджетів більших територіальних чи господарських формувань, а та­кож від центрального бюджету. Бюд­жет автономний може допов­нювати бюджети вищих рівнів.

Бюджет додатковий — бюджет, складений з урахуванням додаткових витрат, що виникли поточного року вже після затвердження основного бюджету.

Бюджет капітальний — форма подання показників поточного чи оперативного фінансового плану капітальних укладень (фінансового забезпечення реалізації інвестиційного проекту). Такий план розроб­ляють на етапі нового будівництва, реконструкції і модернізації основних фондів, придбання нових видів обладнання та нематеріальних активів тощо.

Бюджет консолідований — об’єднаний бюджет адміністративно-тери­торіальних одиниць, регіонів, що входять до складу автономії чи держави.

Бюджет місцевий—бюджет адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, селища, села). Бюджет місцевий області об’єднує обласний бюджет, бюджети районів і міст обласного підпорядкування; бюджет місцевий району — районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети.

Бюджет поточний — форма подання показників поточного чи оперативного плану фінансового забезпечення операційної (виробничо-комерційної) діяльності.

Бюджет Автономної Республіки Крим—сукупність доходів і витрат республіканського бюджету автономії, а також районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим.
Бюджет міста з районним поділом — сукупність доходів і витрат міського бюджету та бюджетів районів у складі міста.

Бюджет області — сукупність доходів і витрат обласного бюд­жету, а також районів і міст обласного підпорядкування.

Бюджет району — сукупність доходів і витрат районного бюджету,

а також міст районного підпорядкування, сільських і селищних рад.

Бюджет району в місті — установлений нормами, затверд­женими рішенням районної ради в місті, план формування і використання районного фонду коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами влади і самоврядування району в місті.

Бюджет селищної та сільської ради—бюджет, що складається, затверджується і виконується органами селищного та сільського самоуправління.

Бюджет територіальної громади — бюджет міста, села, селища або добровільного об’єднання кількох сіл в одну громаду.

Бюджетна децентралізація — процес передачі частини прав, компетенції, відповідальності й фінансових ресурсів у бюджетній сфері від центральної влади на користь місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Наслідком бюд­жетної децент­ралізації є збільшення частки місцевих бюджетів у доходах і витратах зведеного (консолідованого) бюджету.

Бюджетна дотація (від лат. dotatio — дарунок, пожертва) — кошти, що безповоротно передаються з Державного бюджету місцевим бюд­жетам або з місцевих бюджетів вищого рівня — місцевим бюджетам нижчого рівня для збалансування їх доходів і витрат.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване, функціональне групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюд­жетних даних. Критерієм класифікації за доходами є економічне значення джерел доходів бюджету в системі податків і обов’яз­кових платежів, а за витратами — цільове спрямування коштів з бюджету.

Бюджетна позичка — кошти, що надаються на принципах строковості і поворотності з Державного бюджету України місцевим бюджетам, а також з місцевих бюджетів нижчого рівня для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, в иконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна субсидія (від лат. subsidium — допомога, підтримка) — кошти, які надаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, або з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого рівня на фінансування цільових видатків.

Бюджетне право — сукупність фінансово-правових норм, що регулюють бюджетні відносини.

Бюджетна рівновага — стан окремих бюджетів і бюджетної системи в цілому, що характеризується наявністю врівноваженості двох різноспрямованих чинників: доходів і видатків.

Бюджетне самофінансування — спосіб забезпечення доходної частини бюджету за рахунок власних доходів відповідної території.

Бюджетна система України — сукупність Державного бюджету та міс­цевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіального устроїв і врегульована нормами права.

Бюджетна субвенція (від лат. subveniere — приходити на допомогу) — кошти, що надаються місцевим бюджетам з Державного бюджету або з місцевих бюджетів вищого рівня на фінансування цільових видатків і підлягають поверненню в разі нецільового використання їх.

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно Державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов’язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, прид­бання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій впродовж бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Бюджетне забезпечення — сукупність заходів і грошових коштів та створення умов, що сприяють нормальному проходженню бюджетного процесу, реалізації намічених планів, програм, проектів, підт­римання стабільного функціонування бюджетної системи та її бюд­жетів, запобігання порушенням законів і нормативних актів.

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, Законом України про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне регулювання — процес перерозподілу коштів між бюджетами, що полягає в передаванні частини фінансових ресурсів бюд­жетів вищих рівнів бюджетам нижчих рівнів з метою збалансування останніх.

Бюджетні інвестиції — вкладання коштів у визначені об’єкти і проек­ти з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Вони є капітальними вкладеннями в розвиток виробництва чи со-

ціаль­ну сферу.

Бюджетні потоки — рух грошових коштів до бюджету і з нього, а також між окремими бюджетами, який здійснюється через рахунки бюджету, що відкриваються в установах банківської системи.

Бюджетні процедури — процедури підготовки проекту бюджету виконавчим органом державної влади або місцевого самоврядування, його оформлення, подання до представницького органу влади, розгляду, слухання в представницькому органі влади, а також порядок доопрацювання проекту, внесення до нього змін, затвердження бюджету, введення його в дію та затвердження звіту відповідно до визначених термінів.

Бюджетні резерви — заздалегідь відокремлена частина бюджетних коштів, призначена для фінансування невідкладних витрат, що не могли бути передбачені під час затвердження бюджету.

Бюджетні трансферти — це невідплатні і безповоротні платежі з бюд­жету юридичним і фізичним особам, які не являють собою прид­бання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного боргу.

Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджет­них коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.
Бюджетний мультиплікатор — числовий коефіцієнт, що показує, у скіль­ки разів зростуть або зменшаться бюджетні доходи через збіль­шення або скорочення бюджетних видатків на одну грошову одиницю.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний рік — проміжок часу (12 місяців), протягом якого відбу-

вається виконання затвердженого бюджету.

Бюджетний розпис — документ, у якому встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах року відповід­но до бюджетної класифікації.

Бюджетний унітаризм — форма міжбюджетних взаємовідносин у країнах з унітарним державним устроєм, що базується на засадах, визначених центральною владою в законодавчому порядку.

Бюджетний устрій — побудова системи бюджетів, її поділ на окремі види бюджетів на основі державного і територіального устроїв країни. Це сукупність принципів організації системи бюджетів та взаємозв’язків між її окремими ланками.

Бюджетний федералізм — форма міжбюджетних взаємовідносин у країнах з федеративним державним устроєм, які базуються на компетенції федеральної влади і суб’єктів федерації на договірних засадах.

В

Валютні фонди— валютні кошти органів місцевого самоврядування, що формуються на основі порядку, встановленого законодавством України, включаються до складу місцевого бюджету і витрачаються з метою, визначеною місцевою владою. Кошти валютних фондів зберігаються на спеціальних валютних рахунках органів місцевого самоврядування.

Видатки місцевих бюджетів — кошти, які спрямовуються відповідними місцевими органами влади на фінансування заходів з метою забезпечення покладених на ці органи функцій. Видатки місцевих бюджетів поділяються на поточні видатки і видатки розвитку. Поточ­ні видатки — видатки на фінансування діючої мережі підприємств, закладів, установ, що перебувають у власності органів місцевого самоврядування, а також на заходи соціального захисту і соціального забезпечення населення. Видатки розвитку — це витрати місцевих бюджетів на інвестиційні програми і капітальні вкладення.

Виконання місцевого бюджету — процес забезпечення доходів бюд­жету та його видатків, який здійснюється місцевим органом держав­ної виконавчої влади, а також виконавчим органом місцевого самоврядування.

Вирівнювання фінансове — процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатніх власних доходів. Здійснюється центральними органам и державної влади. Синонім поняття «бюджетне регулювання».

Витрати державні — прямі витрати, спрямовані за цільовим призначенням як на виконання загальнодержавних функцій, так і на розширення виробництва, соціальної сфери окремих державних підприємств, об’єднань, організацій та установ. Витрати державні здійсню­ються шляхом фінансування.

Вільний залишок коштів бюджету — кошти, що утворилися на початок поточного бюджетного року; доходи бюджету, додатково одержані в процесі виконання бюджету; суми перевищення доходів над видатками, які утворилися в результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках поточного року. Ці кошти не підлягають вилученню органами державної виконавчої влади вищого рівня.

Власні доходи місцевих органів влади — доходи, які належать місцевій владі і акумулюються нею за рахунок джерел, що є на підвідомчій території. До власних доходів належать місцеві податки і збори, комунальні платежі, доходи від майна тощо.

Г

Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом установлення бюджетних призначень.

Гранти місцевим органам влади (від англ. grant — дарувати, давати: дотацію, субсидію, стипендію, задовольняти прохання) — фінансові ресурси, які передаються місцевій владі з бюджетів вищого рівня для фінансування окремих завдань і функцій. Фінансові ресурси у вигляді грантів можуть надаватися місцевим органам влади також міжнародними фінансовими організаціями та бізнесовими структурами.

Громадські послуги — послуги, що надаються громадянам місцевими інститутами публічної влади в межах їхніх функцій і завдань.

Д

Делеговані повноваження — повноваження, які доручаються для виконання місцевій владі від імені центральної влади. Фінансування заходів, що виконуються в межах делегованих повноважень, забезпечується державою.

Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов’язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що набирають чинності в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Децентралізація бюджетна — процес передачі центральною владою частини прав, компетенцій, відповідальності і фінансових ресурсів у бюджетній сфері місцевим органам державної виконавчої влади та місцевого самоврядування. Наслідком децентралізації бюджетної є збільшення частки місцевих бюджетів у доходах і видатках зведеного (консолідованого) бюджету.

Дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над його доходами.

Джерела фінансування — наявні та очікувані джерела залучення фінансових ресурсів, а також економічні суб’єкти, спроможні надати ці ресурси.

Добровільні платежі— перерахування коштів у державні і громадські фонди цільового призначення юридичними та фізичними особами у вигляді добровільних пожертвувань, спонсорської допомоги та благодійництва.

Додатковий місцевий бюджет — бюджет, який складається в багатьох зарубіжних країнах для доповнення основного і враховує зміни, що відбуваються у видатках та доходах.

Документація проектно-кошторисна — сукупність проектних і кошторисних документів, у яких відбито прийняті проектні рішення та визначено вартість будівництва нових, розширення, реконструкції, переобладнання існуючих підприємств, будівель і споруд.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

Доходи місцевих бюджетів — кошти, що надходять до відповідних місцевих бюджетів у розмірах і порядку, встановлених законом. Складаються з власних або закріплених доходів, відрахувань від регульованих доходів, дотацій, субсидій, субвенцій та інших трансфертів. Доходи місцевих бюджетів розрізняють податкові й неподаткові.

Є

Єдність бюджетної системи — означає, що всі бюджети, які формуються в країні та в окремих адміністративно-територіаль­них одиницях, утворюють єдине ціле. Забезпечується затвердженням на кожному рівні бюджетної системи єдиного (зведеного) бюджету даної території. Ґрунтується на єдиній дохідній базі всіх бюджетів та керів­ництві бюджетним процесом з єдиного центру.

Ж

Жироцентраль — різновид комунальної кредитної установи, що забезпечує безготівкові розрахунки органів місцевого самоврядування та надає короткострокові кредити. Жироцентралі утворено в Німеччині та в інших зарубіжних країнах.

З

Закон про Державний бюджет України — закон, який затверджує повноваження органів державної влади на виконання Державного бюд­жету України протягом бюджетного періоду.

Закріплені доходи— доходи, які повністю або частково (як фінансовий відсоток на постійній чи довготривалій основі) у встановленому законом порядку надходять до відповідного місцевого бюджету.

Запозичення — операції, пов’язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, унаслідок яких виникають зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Затвердження місцевого бюджету — процедури розгляду та прийняття рішень щодо введення в дію бюджету представницьким органом місцевого самоврядування.

Збалансований бюджет— бюджет, у якому загальна сума доходів дорівнює загальній сумі видатків.

Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування — обов’язкові відрахування юридичних осіб та громадян до Пенсійного фонду України.

Збір на обов’язкове соціальне страхування — обов’язкові відрахування юридичних осіб та громадян до бюджету відповідного фонду з метою соціального страхування громадян.

Звіт про виконання місцевого бюджету — бюджетна процедура, яка забезпечується місцевим органом державної виконавчої влади або виконавчим органом місцевого самоврядування на сесійному засіданні представницького органу місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством.

Земські збори — форма місцевих податків, які встановлювали земства — органи місцевого самоврядування Російської імперії в період з 1864 р. до 1917 р.

Земські повинності — форма цільових місцевих податків, які встановлювалися земствами.

І

Інспектор фінансовий — посадова особа, що контролює нарахування, сплату і стягнення державних і місцевих податків, здійснює ревізію обліку та фінансової звітності.

К

Казначейська система касового виконання бюджету — система касового виконання бюджету, яке забезпечується спеціальним органом міністерства фінансів — державним казначейством. В Україні утворено Державне казначейство, на яке покладено функції виконання Державного бюджету, ведення обліку його касового виконання, управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом.

Касове виконання місцевого бюджету— організація та здійснення приймання, зберігання і видачі бюджетних коштів, ведення обліку і звітності в процесі виконання місцевого бюджету. В Україні касове виконання місцевого бюджету здійснюється територіальними відділеннями Національного банку України, а в таких адміністративно-територіальних одиницях, де цих відділень немає, — іншими уповноваженими банками.

Коефіцієнт вирівнювання — коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів — показник кількості залучених коштів на одну грошову одиницю власних. Граничне значення цього показника має не перевищувати одиниці.

Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів— перелік повноважень і обов’язків місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування різних рівнів у сфері складання, затвердження і виконання місцевого бюджету, у бюджет­ному процесі, утворенні позабюджетних, цільових, резервних і валютних фондів, запровадженні місцевих податків і зборів, залученні фінансово-кредитних ресурсів тощо.

Комунальна власність — самостійна форма власності, яка за Конституцією України є власністю територіальної громади.

Комунальний кредит — форма договірних взаємовідносин між позичальниками грошей, якими є органи місцевого самоврядування, та їхніми кредиторами — фізичними і юридичними особами, а також державою.

Комунальні банки — різновид фінансово-кредитних установ, котрі створюються органами місцевого самоврядування зарубіжних країн. Спеціальні кредитні установи, які функціонували у 20-х роках і в колишньому СРСР. Комунальні банки утворювалися місцевими радами.

Комунальні платежі — платежі, що стягуються місцевими органами влади як плата за надані послуги фізичним та юридичним особам.

Контингент доходів — установлена максимальна величина податкових надходжень по кожному з доходів у розрізі адміністративно-територіальних одиниць; один з показників, які використовуються в процесі планування дохідної бази адміністративно-територіальних одиниць.

Контроль за виконанням місцевого бюджету — бюджетна процедура, що здійснюється представницьким органом місцевого самоврядування у формах, котрі він самостійно визначає.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування— податки і збори (обов’язкові платежі), що законодавчо закріплені на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та вра­ховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Кошти позабюджетні — фінансові ресурси держави, що мають цільове призначення, але не включені до бюджету.

Кошторис — основний плановий документ для фінансування бюджетних установ, обчислення витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг тощо.

Кредит бюджетний— цільовий, здебільшого довготерміновий кредит, що надається з державного бюджету.

Кредитування за вирахуванням погашення — операції, пов’язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, унаслідок яких виникають зобов’язання перед бюджетом, та операції, пов’язані з поверненням цих коштів до бюджету.

Криза фінансова — глибокий розлад фінансової системи держави. Виявляється в незбалансованості державного та місцевих бюджетів, зростанні боргів як центральних, так і місцевих органів управління, порушенні структури витрат державного бюджету, нестабільності та падінні курсу національної валюти у взаємних неплатежах суб’єктів господарювання. Супроводжується зростанням значення таких методів фінансування державних витрат, як державна позика та емісія, збільшенням дефіцитності бюджетів і державної заборгованості, ускладненнями на ринку позикових капіталів тощо.

Л

Ліміт боргу місцевих органів влади — гранична величина заборгованості органів місцевого самоврядування за муніципальними позиками, яка вста­новлюється центральною владою. Ліміт боргу місцевих органів влади може встановлюватись у законодавчому порядку або Міністерством фінансів України. Показник, який використовується в зарубіжній практиці.

М

Матрикулярні внески (від лат. matricula — список) — порядок формування бюджету центрального уряду, згідно з яким його доходи утворюються за рахунок відрахувань окремих територій, що входять до складу держави і пов’язуються з фінансуванням конкретного списку централізованих видатків. Були в Німецькому Союзі в процесі створення Німецької імперії як внески членів союзної держави одній з цих держав для виконання делегованих їй спільних функцій. Подібна система формування центрального бюджету використовувалася на етапі становлення федеративних держав. На цих засадах формувався союзний бюджет 1991 р. колишнього СРСР у період розпаду союзної державності. В Україні на побутовому рівні ідеологія матрикулярних внесків обстоюється у вигляді так званої моделі формування бюджету «знизу-догори». У сучасних умовах у зарубіж­них країнах матрикулярні внески як спосіб формування бюджету центрального уряду не використовуються.

Методи фінансового вирівнювання нормативно-розрахункові — методи надання трансферів та інших фінансових ресурсів бюджетам місцевих органів влади з бюджету центрального уряду. А також з бюджетів органів влади вищого рівня через розмежування видаткових функцій між різними рівнями влади, розрахунок можливих доходів місцевих органів влади на основі податкового потенціалу територій, мінімальних бюджетів місцевого самоврядування, держав­них мінімальних соціальних стандартів та відповідної формули фінансового вирівнювання. У подібних розрахунках ураховують кіль­кість населення відповідної території, його структуру, рівень зайнятості, наявність мережі доріг, об’єктів соціальної і виробничої інфра­структури, утримуваних місцевою владою, та інші чинники. Резуль­татом цих розрахунків є визначення об’єктивних бюджетних потреб території, можливостей їх фінансування за рахунок ресурсів місцевої влади, а також розмірів необхідної фінансової допомоги з боку центрального уряду та органів влади вищого рівня.

Міжбюджетні взаємовідносини — форма, у якій забезпечується взаємо­зв’язок різних ланок у системі бюджетів, що визначається держав­ним, територіальним та бюджетним устроями країни.

Міжбюджетні взаєморозрахунки—різновид трансфертних ресурсів, які використовувалися в колишньому СРСР і використовуються в нинішній бюджетній практиці. Це процес передавання коштів з Дер­жавного бюд­жету України до місцевих бюджетів і, навпаки, — з місцевих бюджетів до Державного бюджету під час виконання бюджетів з метою збалансування їхніх доходів і видатків на всіх рівнях бюджетної системи.

Мінімальна доходна база—гарантована державою дохідна база місцевих бюджетів, необхідна для формування мінімального бюджету. Забезпечується шляхом закріплення за місцевими бюджетами джерел доходів, які дають змогу органам місцевого самоврядування забезпечити фінансування послуг населенню на рівні мінімальних державних соціальних стандартів.

Мінімальний бюджет органу місцевого самоврядування— розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для фінансування послуг населенню відповідної адміністративно-територіальної одиниці на рівні мінімальних соціальних с тандартів, який гарантується державою. У разі, коли органу місцевого самоврядування не вистачає влас­­них коштів для формування мінімального бюджету, ці ресурси надаються йому державою на гарантованій основі. Використовується як показник у практиці фінансового вирівнювання в багатьох зарубіжних країнах. В Україні мінімальні місцеві бюджети — у стадії розроблення.

Мінімальні державні соціальні стандарти — гарантований державою рівень послуг на душу населення в межах усієї території країни.

Надається місцевими органами і фінансується за рахунок місцевих бюд­жетів. Показник, який використовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн. В Україні мінімальні соціальні стандарти — у стадії розроблення.

Місцевий бюджет розвитку — самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на розширене виробництво, інвестиції, прид­бання обладнання, сплату основної частини боргу. Доходи цього бюджету формуються за рахунок частини податків, позик, інвестиційних субсидій та кредитів. Застосовується як поняття в практиці бюджетного планування зарубіжних країн.

Місцевий поточний бюджет — самостійний розділ бюджету, видатки якого спрямовуються на поточні потреби, утримання апарату управління, закладів соціально-культурної сфери, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, сплату процентів за боргом та інше. Поняття, яке використовується в практиці бюджетного планування зарубіжних країн.

Місцеві бюджети — сукупність бюджетів, які складаються, затверд­жуються і виконуються відповідними місцевими органами влади і самоврядування (бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування).

Місцеві податки і збори — обов’язкові платежі, які згідно з законодавством запроваджуються органами місцевого самоврядування на підпорядкованій їм території і повністю зараховуються до відповідних місцевих бюджетів.

Місцеві позики— форма мобілізації фінансових ресурсів для потреб місцевих органів влади. Місцеві позики розміщуються на ринку позичкового капіталу. У зарубіжних країнах місцеві позики — основний спосіб капіталовкладень, які здійснюються місцевими органами влади. Межі заборгованості місцевих органів влади за місцевими позиками регулюються центральними органами державної влади згідно з законодавством. Повернення основної суми боргу за місцевими позиками здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету інвестицій, відсотки за користування позикою сплачуються за рахунок коштів поточного місцевого бюджету. Право розміщення місцевих позик згідно з законодавством надано органам місцевого самоврядування України. Порядок їх випуску регламентується Законом України «Про зовнішній і внутрішній борг України». Перші муніципальні позики випустили міста Київ, Дніпропетровськ та деякі інші.

Місцевий фінансовий орган — установа, що відповідно до законодавства України здійснює функції по складанню, виконанню місцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядниками бюд­жетних коштів, а також інші функції, пов’язані з управлінням коштами місцевого бюджету. Згідно з Бюджетним кодексом України Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевих фінансових органів.

Місцеві фінанси— система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення функцій і завдань, що покладаються на місцеві органи влади.

Міський бюджет — установлений нормами, затвердженими рішенням міської ради, план формування і використання загальноміського фон­ду коштів для забезпечення функцій, які здійснюються органами дер­жавної влади і місцевого самоврядування міста.

Муніципальна власність — одна з форм корпоративної (колективної) власності, що перебуває в користуванні, володінні й розпорядженні територіальних колективів та їхніх виборних органів місцевого самоврядування. Термін використовується в зарубіжній практиці.

Муніципальний банк — фінансово-кредитна установа, заснована органом місцевого самоврядування та муніципальними підприємствами, яка спеціалізується на фінансовому обслуговуванні діяльності територіальних колективів, здійснює інші банківські операції.

Муніципальний кредит — інститут фінансової діяльності органів місцевого самоврядування. Система кредитних відносин, головним позичальником у якій є органи місцевого самоврядування. Основна форма фінансування муніципальних інвестиційних програм у зарубіжних країнах. Муніципальний кредит відокремлено від державного. На відміну від державного кредиту, муніципальний має виключно цільовий характер з реалізацією конкретних соціально-економічних програм. Комунальний кредит в Україні перебуває в процесі становлення.

Муніципальні податкові служби — спеціальні органи, створені в окремих зарубіжних країнах органами місцевого самоврядування для стягування місцевих податків і зборів.

Н

Надходження до бюджету — доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов’язань органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Натуральні трансферти — державна допомога населенню, що надається у вигляді товарів, продуктів і послуг.

Незбалансований бюджет — бюджет, у якому не має рівності між загальною сумою доходів і загальною сумою мінімально необхідних видатків.

Неподаткові надходження— доходи бюджету у вигляді доходів від власності та підприємницької діяльності, адміністративних зборів і платежів, некомерційного та побічного продажу, надходжень від штрафів та фінансових санкцій, інших неподаткових надходжень.

Неподаткові платежі — разові та випадкові надходження до бюджету, які не мають прямим призначенням формування його доходів.

Нормативи відрахувань від регульованих доходів — пропорції

(у відсотках), згідно з якими розподіляються регульовані доходи між різними рівнями бюджетної системи. Нормативи для областей, міст Києва і Севастополя затверджуються Верховною Радою Украї­ни, для районів, міст обласного підпорядкування, районів у містах Києві і Севастополі — відповідно обласними, Київською і Севастопольською міськими радами, районів і міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим — Верховною Радою Автономної Республіки Крим, районів у містах з районним поділом, міст районного підпорядкування, сіл і селищ — відповідно міськими та районними радами.

Нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості — розрахункові показники рівня певних послуг, які надаються на душу населення за рахунок бюджетних коштів. Використовуються при розрахунку мінімальних державних соціальних стандартів. Розроблення нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості передбачено законодавством України.

Нормативно-розрахункові методи фінансового вирівнювання — методи надання трансфертів та інших фінансових ресурсів бюджетам місцевих органів влади з бюджету центрального уряду, а також з бюджетів органів влади вищого рівня на основі розмежування видат­кових функцій між різними рівнями влади, розрахунку можливих доходів місцевих органів влади на підставі даних про податковий потенціал територій, мінімальні бюджети місцевого самоврядування, державні мінімальні соціальні стандарти та за допомогою відповідної формули фінансового вирівнювання. При цьому враховується: кількість населення відповідної території, його структура, рівень зайнятості, наявність мережі доріг, об’єктів соціальної і в иробничої інфраструктури, що утримуються місцевою владою, та інші індикатори. Результатом цих розрахунків є визначення об’єктивних бюд­жетних потреб території, можливостей їх фінансування за рахунок місцевої влади, а також розмірів необхідної фінансової допомоги з боку центрального уряду та органів влади вищого рівня. Ці методи широко застосовуються в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн.

О

Обласний бюджет— бюджет, який складається, затверджується і виконується обласними органами державної влади й самоврядування.

Облік бюджетний — бухгалтерський облік виконання бюджетів та кошторисів витрат бюджетних установ.

Обмеження бюджетні — фінансові обмеження на витрачання бюджетних коштів, що виражаються у формі гранично допустимих витрат. Обмеження бюджетні зумовлені браком коштів у бюджеті держави (регіону, підприємства, сім’ї).
Обов’язкові видатки органів місцевого самоврядування— видатки, які органи місцевого самоврядування зобов’язані здійснювати згід­но з законодавством. У більшості зарубіжних країн повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні і делеговані, або доручені центральною владою. Власні повноваження, у свою чергу, поділяються на обов’язкові і добровільні. Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування в процесі виконання обов’язкових повноважень, також є обов’язковими. Перелік обов’яз­кових видатків обумовлений мінімальними державними соціальними стандартами послуг, які надаються органами місцевого самоврядування. Поняття обов’язкових видатків органів місцевого самоврядування застосовується в законодавстві багатьох зарубіжних країн.

Оборотна касова готівка — кошти, що утворюються у складі місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів при їх виконанні.

Органи стягнення — податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших надходжень.

Особливі бюджетні режими місцевих органів влади — різновид пре­ференцій, що надаються місцевій владі центральною державною владою і передбачають пільги та додаткові повноваження ок­ремих місцевих органів влади. Зокрема, це може бути розширення бюджет­ної автономії, податкових повноважень, повноважень щодо розподілу доходів та фінансування видатків окремих міс-

цевих органів влади. Особливі бюджетні режими інколи передбачають індивідуаль­но-договірні відносини місцевих органів влади окремих територій і центрального уряду в бюджетній сфері, як це має місце в Китаї чи в Російській Федерації. Метою створення ок­ремим територіям особливих бюджетних режимів є комплекс умов для залучення іноземного капіталу, активізації підприємниць­кої діяльності, щоб подолати відставання таких регіонів у соціально-економіч­ному розвит­ку. Особливі бюджетні режими можуть бути також нав’язані цент­ральній владі діями сепаратиських сил окре­мих регіонів, що стає чинником територіальної дезінтеграції цих держав.

П

Пенсійний фонд України— самостійна фінансово-банківська система, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечення на території всієї держави. Формується за рахунок обов’язкових страхових внесків (у відсотках до фонду оплати праці) підприємств, громадян-підприємців, працюючих громадян. Кошти фонду використовують на виплату пенсій за віком, за інвалідністю, інших пенсійних витрат.

Перевитрата — перевищення фактичного показника витрат певного виду ресурсів, зокрема й фінансових, порівняно з їх нормативним значенням чи значенням за базовий період.

Пеня— штрафна санкція за несвоєчасне виконання фінансових зобов’язань, що застосовується в разі несвоєчасної сплати податків і неподаткових платежів, а також у разі затримання оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей, наданих послуг та виконаних робіт. Нараховується у відсотках до суми невиконаного зобов’язання за кожен день затримки.

Планування бюджетне — комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів для визначення доходів і видатків бюджетів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Планування бюджетно-кошторисне — система науково обґрунтованих заходів щодо визначення критеріїв розподілу коштів і використання фінансових ресурсів. Основними фінансово-плановими документами, що розробляються в бюджетних установах у процесі бюджетно-кошторисного планування є кошториси витрат. Наукова обґрунтованість кошторисів базується на реальності планових розрахунків, їх економічному підтвердженні, використанні економічних норм і нормативів.

Планування фінансове регіональне — процес розробляння планів і балансів, які відбивають рух, акумуляцію та напрями використання фінансових ресурсів у межах регіону.

Платіж — погашення зобов’язання, що виникло в поточному або попередніх бюджетних періодах.

Повноваження на майбутні бюджетні зобов’язання — повноваження на взяття бюджетного зобов’язання здійснювати платежі в бюджетному періоді, що настає після закінчення поточного бюджетного періоду.

Податкова позика — різновид податкових пільг. Повне або часткове звіль­нення від оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності центральними та місцевими органами влади на певний період. Оформлюється угодою як фінансова позика цим суб’єктам, що має бути використана на певні цілі. Податкові позики використовуються в практиці багатьох країн.

Податкова угода — угода, яку укладають органи влади і суб’єкти підприємницької діяльності, що отримують податкові пільги. Застосовується як правова форма регулювання податкових пільг, котрі надаються місцевими органами влади в деяких країнах, зокрема в Російській Федерації. Угода передбачає обов’язки сторін, напрями використання звільненого від оподаткування доходу, очікуваний ефект та інші показники.

Податкове зусилля — ступінь використання місцевим органом влади податкоспроможності територіального колективу. Показник, що використовується в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн.

Податковий потенціал адміністративно-територіальної одиниці — загальний обсяг податків, які мобілізуються за рахунок усіх платників на відповідній території. Показник, який визначає податкові можливості території. Податковий потенціал є однією зі складових фінансового потенціалу території. Одиницею виміру податкового по­тен­ціалу, яка використовується в практиці бюджетного регулювання, є податкові збори на душу населення, або податковий потенціал на душу населення. У практиці розвинутих зарубіжних країн показник податкового потенціалу розраховується по-іншому. В умовах існування розмежованих податкових систем центрального уряду і органів місцевого самоврядування розраховується показник податкового потенціалу територіального колективу. Він відображає сукуп­ні податкові надходження до бюджету відповідного органу місцевого са­моврядування.

Податкові надходження — доходи бюджету у вигляді податків на влас­ність, доходи, прибуток, на збільшення ринкової вартості, на міжнародну торгівлю та зовнішні операції; внутрішніх податків на товари і послуги; місцевих податків і зборів; державного мита та інших податків.

Податкоспроможність територіального колективу — обсяг до­хо­дів, який потенційно може бути об’єктом оподаткування комуналь­ними податками на душу населення в межах конкретного територіального колективу. Показник використовується в практиці фінансового вирів­нювання зарубіжних країн.

Позабюджетні фонди — фонди фінансових ресурсів, що формують­ся органами місцевого самоврядування за рахунок визначених зако­ном джерел. У 1990—1995 роках не включалися до складу місце­вих бюд­жетів і витрачалися з метою, встановленою місцевою вла­дою. З 1996 року, згідно із законодавством, позабюджетні фонди, що фор­муються на основі обов’язкових відрахувань, включено до складу відповідних місцевих бюджетів. Згідно з Бюджетним кодексом Ук­раї­ни створення позабюджетних фондів не допускається.

Позика державна — форма державного кредиту, коли держава виступає, головним чином, як боржник (позичальник). Заборгованість за державними позиками зараховується до суми державного боргу країни.

Позика місцева — різновид державної позики, метод мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів влади. Буває у формі заставних чи муніципальних облігаційних позик. Емісію цих позик здійснюють місцеві органи влади під державним контролем. Держава регламентує випуск місцевих позик, зокрема видає санкцію на випуск, установлює граничний розмір позики, загальний ліміт міс­цевого боргу на одного мешканця або частку заборгованості в місцевому бюджеті. Фіксує граничний рівень процентної ставки. Погашення заборгованості й оплату процентів за місцеві позики здійс­нюють за рахунок надходжень від місцевих податків або включаючи суму боргу до вартості комунальних платежів.

Позика цільова — державна позика, кошти якої призначені для фінансування певного господарського проекту чи вирішення певних соціально-економічних завдань, передбачених під час її випуску.

Позикова санкція — дозвіл на випуск цінних паперів муніципальної позики, що надається органам місцевого самоврядування центральною владою, як правило Міністерством фінансів, або реєстрація цих паперів. Як правова норма використовується в більшості зарубіжних країн.

Поточні видатки — витрати бюджетів на утримання мережі підприємств, установ, організацій та органів, які діють на початок бюджетного року або вводяться в дію в даному році, а також на фінансування заходів соціального захисту населення та інших заходів, які не належать до тих, що фінансуються за видатками розвитку.

Правила складання і виконання бюджетів — нормативний документ, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право податкової ініціативи — право місцевих органів влади і місцевого самоврядування на запровадження місцевих податків і зборів.

Преференції місцевих органів влади (від лат. praeferre — надавати переваги, пільги) — пільги та додаткові повноваження, які надаються центральною владою місцевим органам влади в галузі економіки та фінансів. Як правило, пов’язані з наданням окремим територіям особливого економічного статусу, створенням спеціальних економіч­них зон. Преференції місцевим органам влади можуть містити податкові та митні пільги, пільги щодо землекористування, спрощений візовий режим, особливий режим валютного регулювання в процесі збуту продукції, яка виробляється в спеціальних економічних зонах. Вони також можуть передбачати додаткові повноваження місцевих органів влади в галузі проведення інвестиційної та бюджетної політики і в інших сферах.

Приєднані бюджети — фінансові баланси, які відображають діяль­ність окремих господарських служб органів місцевого самовряду­вання, що не наділені правом юридичної особи в окремих зарубіжних країнах.

Прихований дефіцит бюджету — невчасне або неповне фінансування галузей бюджетної сфери. Виник в Україні в умовах боротьби за ско­рочення видатків з метою зменшення відкритого дефіциту бюд­жету України.

Проект бюджету — оформлений у встановленому порядку документ, що подається Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування відповідно до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також відповідних рад, у якому містяться обґрунтування щодо бюджетних призначень та інших положень, запропонованих у проекті закону про Державний бюджет або в проекті рішення відповідної ради про місцевий бюджет.

Профіцит бюджету — перевищення доходів бюджету над його видатками. Профіцит бюджету як явище властивий окремим місцевим бюд­жетам України.

Р

Районний бюджет у місті — бюджет, що складається, затверд­жуєть­ся і виконується органами районного в місті самоврядування.

Рахунок бюджетний — рахунок, що його відкривають банки підприємствам, організаціям та установам, яким виділено кошти з державного чи місцевого бюджету для цільового використання.

Регіональна фінансова політика—система заходів, які здійснюються державою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу та використання фінансових ресурсів в окремих адміністративно-територіальних одиницях. Основне місце в системі цих заходів належить систематичній фінансовій допомозі з боку цент­рального уряду органам влади тих територій, які мають недостатні фінансові ресурси для виконання покладених на них обов’язків.

Регіональні цільові фонди — спеціальні фонди грошових ресурсів, які створюються в ряді зарубіжних країн для реструктуризації економіки регіонів, котрі спеціалізуються на добувних та сировинних галузях промисловості.

Регульовані доходи — доходи, закріплені за бюджетами вищого рівня, що передаються до бюджетів нижчого рівня за диференційованими і щорічно змінюваними нормативами відрахувань з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.

Резервні фонди—спеціальні фонди, які формуються у складі видатків місцевих бюджетів і використовуються для фінансування невідклад­них заходів, що не були передбачені при затвердженні цих бюджетів. Резервні фонди формуються в розмірах, що не перевищують одного відсотка видатків відповідних місцевих бюджетів.

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим—установ­лений нормами закону, прийнятого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, план формування і використання загальнореспубліканського фонду коштів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами влади й управління Автономної Республіки Крим.

Рішення про місцевий бюджет — нормативно-правовий акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Розмежування доходів між бюджетами—законодавчий розподіл установлених загальнодержавних податків та обов’язкових платежів між ланками бюджетної системи з метою забезпечення надійної фінансової бази кожного бюджету.

Розпис доходів і видатків бюджету—основний оперативний план розподілу доходів і видатків за структурою бюджетної класифікації, термінами надходження і витрачання бюджетних коштів протягом року.

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету.

Розпорядник кредитів адміністративно-територіальної одиниці — посадова особа, якій надається право розпоряджатись коштами бюд­жету, позабюджетних валютних та цільових фондів територіальної одиниці відповідно до їх цільового призначення. Несе відповідальність за законність і цільове використання коштів. Має право першого підпису відповідних платіжних документів. Розпорядниками кредитів в організаціях місцевого самоврядування є керівники їх виконавчих органів — голови міських, сільських, селищних виконавчих комітетів або інших відповідних органів. Розпорядниками кредитів в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міст Києва і Севастополя є глави відповідних місцевих державних адміністрацій. В Автономній Республіці Крим розпорядником кредитів є глава уряду автономії. Розпорядниками кредитів у межах виділених коштів та визначених повноважень є також керівники структурних підрозділів місцевих органів влади, які є самостійними і мають статус юридичної особи.

С

Самооподаткування— форма місцевих податків і зборів, яка виникла у 20-х роках у колишніх СРСР і УРСР. Нині встановлюються сходами жи­телів сіл та селищ України згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 жовтня 1984 р. «Про самооподаткування сільського населення».

Самостійність місцевого бюджету — можливість формування його дохо­дів за рахунок власних та закріплених доходів, місцевих податків і зборів.

Cередня податкоспроможність територіального колективу — обсяг доходів у масштабах країни, який може бути оподатковано комуналь­ними податками на душу населення. Розраховується шляхом поділу доходів, що підлягають оподаткуванню, на кількість населення країни. Показник використовується в практиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн.

Середня фінансова забезпеченість—сума коштів, що спрямовується на утримання об’єктів соціально-культурної сфери, виробничої і соціальної інфраструктури, соціальне обслуговування, соціальний захист, соціальне забезпечення, фінансування апарату управління та програм соціально-економічного розвитку в розрахунку на одного жителя за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів та державних і місцевих позабюджетних фондів. Використовується як показник у прак­­тиці фінансового вирівнювання зарубіжних країн. Територіальні утворення, які мають меншу ніж середню фінансову забезпеченість, мають право на отримання державної допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій та інших трансфертів. Один з показників, на підставі якого розробляється формула фінансового вирівнювання.

Система бюджетів України— охоплює Державний бюджет України, республіканський бюджет Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети України.

Система формування бюджету— спосіб, згідно з яким доходи зараховуються до відповідних бюджетів. Розрізняють одноканальну і багатоканальну системи формування бюджету. Одноканальна система має два різновиди зарахування і розподілу «згори-вниз» і «знизу-вгору». Перша форма одноканальної системи передбачає концентрацію всіх податкових надходжень у бюджеті центрального уряду з наступним їх територіальним перерозподілом. Друга форма — передбачає концентрацію всіх податкових надходжень

у первинній низовій ланці бюджетної системи з наступними відрахуваннями до бюджетів вищого рівня. У чистому вигляді в сучасному світі таких систем не існує. За багатоканальною системою податкові надход­ження розподіляються шляхом закріплення різних їх видів за відповідними рівнями бюджетної системи.

Складання місцевого бюджету— процес розроблення проекту бюджету з дотриманням визначених законодавством процедур, який здійснюється місцевим органом державної виконавчої влади і виконавчим органом місцевого самоврядування.

Спеціальне оподаткування — одна з форм місцевого оподаткування. Сформувалося в США та в деяких інших зарубіжних країнах разом із становленням і розвитком інституту місцевого самоврядування. У царській Росії та в Україні спеціальне оподаткування не застосовувалося. Є разовим примусовим оподаткуванням, своєрідною платою за послуги, надані місцевими органами влади у сфері поліпшення власності. До таких послуг належить будівництво доріг, водо­го­нів, газопроводів, санітарних систем тощо. Наслідком цього є збіль­шення вартості земельних ділянок, нерухомості, якими володіють приватні власники. Вони можуть скористатися додатковими вигодами, що виникають після будівництва вказаних вище об’єктів. Розміри податку на основі спеціального оподаткування встановлювалися пропорційно до витрат, які здійснила місцева влада на поліп­шення власності, та відповідно до спеціальної вигоди, яку отримав кожний власник від подорожчання його майна і земельних ділянок.

Субсидарність — принцип побудови міжурядових фінансових взаємовідносин. Субсидарність — це відповідність завдань та функцій, що покладаються на той чи інший рівень влади, об’єктивним можливостям найефективнішого забезпечення їх. Згідно з принципом субсидарності повноваження між рівнями влади слід розподілити таким чином, щоб проблеми вирішувалися тими владними структурами, які є найближчими до місця події. Принцип субсидарності широко використовується в країнах Європейського союзу.

Т

Територіальне верховенство у сфері фінансів — принцип права, згід­но з яким влада держави є найвищою, а правові акти її центральних органів у галузі фінансів є обов’язковими для виконання фізич­ними і юридичними особами на всій території. Ці акти є вищими щодо актів, які приймаються органами влади адміністративно-територі­альних одиниць. Згідно з принципом територіального верховенства в Україні ство­рена єдина фінансова система, єдина на всій території банківська, податкова, грошова, валютна, кредитна та митна системи. Рішення місце­вих органів влади, органів влади Автономної Республіки Крим з цих та інших питань не можуть суперечити законодавству України.

Територіальна громада— сукупність людей, яка проживає на відповід­ній території, утворює низову адміністративно-територіальну одини­цю і наділена правом самоврядування.

Трансферти (від фр. transfert; лат. transferо — переносити, переводити) — кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Трансфертами в Україні є дотації, субсидії, субвен­ції, а також міжбюджетні взаєморозрахунки.

Трансферти населенню — поточні платежі фізичним особам у грошовій (але не натуральній) формі, які призначені для збільшення їх доходу.

Ф

Фактичні платежі—сплата в бюджет податків і податкових плате­жів у розмірах, що визначені виходячи з фактичних розмірів об’єкта оподаткування.

Фінанси місцевого самоврядування—система економічних відносин, через які територіальні колективи та органи місцевого самоврядування мобілізують, розподіляють та використовують фінансові ресурси відповідно до своїх функцій.

Фінансове вирівнювання— процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатньої власної доходної бази. Здійснюється центральними органами державної влади. Синонім поняття «бюджетне регулювання».

Фінансове планування в органах місцевого самоврядування— одна з головних сфер діяльності територіальних колективів. Фінансове планування здійснюється в декілька етапів. Це прогнозування надходжень фінансових ресурсів у розпорядження органів місцевого самоврядування, їх мобілізація та управління наявн ими фондами грошових ресурсів, а також програмування видатків відповідно до обраних соціально-економічних цілей. Фінансове планування в органах місцевого самоврядування є процесом розроблення, складання, затвердження та виконання місцевих бюджетів, складання кошторисів видатків інших фондів грошових ресурсів та кошторисів видатків фондів грошових ресурсів, які належать підприємствам і організаціям, що перебувають у власності територіальних колективів. Фінансове планування належить до обов’язкових повноважень органів місцевого самоврядування.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості — гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовується для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Фінансові інститути місцевих органів влади — сукупність закладів, установ, утворень, які є суб’єктами фінансових відносин у сфері компетенції місцевого самоврядування. До складу фінансових інститутів місцевого самоврядування входять позабюджетні валютні та цільові фонди, муніципальні банки, ощадні каси, страхові товариства, пенсійні фонди, фонди сприяння та інші структури, які мають відповідний правовий статус. Фінансові інститути місцевих органів влади регулюють фінансову діяльність місцевого самоврядування. Фінансові інститути місцевих органів влади перебувають у муніципальній власності або створені за пайовою участю територіальних колективів.

Фінансовий потенціал адміністративно-територіальної одиниці (потенціал від лат. potentia — сила, могутність) — загальний обсяг фінансових ресурсів, які утворюються за рахунок усіх джерел у межах адміністративно-територіальної одиниці — області, району, міс­та, села, селища. Показник, який характеризує фінансові можливості територій.

Фінансовий рік — час, протягом якого уряд держави і місцеві органи виконавчої влади здійснюють свої фінансові операції в процесі виконання відповідних бюджетів. В Україні фінансовий рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня. У США — відповідно 1 жовтня і 30 вересня. У Великобританії і Японії фінансовий рік починається 1 квітня, у Швеції — 1 липня, у Німеччині — 1 січня. Кожна країна має свої особливості у визначенні термінів фінансового року.

Фінансові ліміти—певні обмеження на витрати в інтересах держави, підприємця або громадянина.

Фінансові нормативи — це нормативи, які характеризують певний рівень забезпечення видатків, різних видів витрат фінансових ресурсів усіх рівнів.

Фінансові партнери місцевих органів влади — банківські та небанківські фінансово-кредитні установи, які здійснюють фінансову діяль­ність спіль­но з органами місцевого самоврядування. До них належать фінансово-кредитні установи, які здійснюють банківське об­слу­говування територіальних колективів, касове виконання місцевих бюджетів, надають органам місцевого самоврядування кредити, забезпечують розміщення муніципальних і регіональних позик та інших цінних паперів, страхування муніципальних фінансових операцій, про­водять муніципальне, соціальне, пенсійне і медичне страху­вання. Фінансові партнери місцевих органів влади надають їм різноманітні фінансові послуги. Це передусім фінансова інформація про стан фінансово-кредитного ринку, учасниками якого є місцеві органи самовря­ду­вання та фінансовий інжи­ніринг, що охоплює консалтингові послуги щодо вибору форми інвестицій та кредиторів, фінансування проектів, розміщення позик, проведення торгів, уп­равління боргом територіальних колективів та інше. Установи, які є фінансовими партнерами місцевих органів влади, будують свої відносини з місцевим самоврядуванням на договірних засадах і перебувають у різних формах власності.

Фінансові ресурси місцевого самоврядування— фонди грошових ресурсів, які утворюються і використовуються органами місцевого самоврядування в процесі реалізації покладених на них законом

функ­цій. До їх складу входять місцеві бюджети, валютні та цільові фонди, фінансово-кредитні ресурси, а також — фінансові ресурси під­приємств комунальної форми власності.

Фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності—фон­ди грошових ресурсів, які утворюються підприємствами, що належать органам місцевого самоврядування різних рівнів, використовуються відповідно до законодавства і рішень органів місцевого самоврядування.

Фінансово-кредитні ресурси місцевих органів влади—кошти, що залучаються місцевою владою за рахунок кредитів, внутрішніх місцевих позик, місцевих грошово-речових лотерей, дивідендів від акцій та інших цінних паперів, запозичених ресурсів.

Фінансування бюджету — надходження та витрати у зв’язку зі змі­ною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів бюд­жету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

Фінансування кошторисно-бюджетне — надання державою коштів на утримання установ, що перебувають на бюджетному фінансу-

ванні, здійснюване за фінансовими планами-кошторисами витрат.

В Україні за рахунок кошторисно-бюджетного фінансування утримують установи освіти, соціальної сфери, охорони здоров’я, культури, структури Міністерства оборони, Прикордонних військ, Служби безпеки, Міністерства внутрішніх справ, органи законодавчої та виконавчої влади, судів і прокуратури.

Фонди бюджетного регулювання—фонди фінансових ресурсів, які утворюються центральними органами державної влади для вирівнювання фінансових можливостей підпорядкованих їм адміністративно-територіальних утворень. Кошти фондів формуються за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків. В окремих країнах подібні фонди формуються за рахунок відрахувань адміністративно-територіальних одиниць. У більшості країн фонди бюджетного регулювання формуються у складі бюджету центрального уряду. Є країни, де подібні фонди виведені зі складу бюджету центрального уряду і мають самостійний статус.

Формула вирівнювання — математична модель, на основі якої цент­ральні органи влади здійснюють перерозподіл фінансових ресурсів фондів бюджетного регулювання з метою вирівнювання доходної бази підпорядкованих адміністративно-територіальних одиниць.

Ц

Цільові податки — податки, які встановлюються з метою акумуляції коштів для розв’язання визначених соціально-економічних програм. У сучасних умовах застосовуються органами місцевого самоврядування окремих зарубіжних країн.

Цільові фонди — фонди, кошти яких використовуються для розв’я­зання конкретних проблем, визначених органами місцевого само­врядування.