Главная Экономика Книги Моделювання економіки - Вітлінський В.В.

Моделювання економіки - Вітлінський В.В.

6.2. Концепція рейтингового управління

Природним способом зниження як складності, так і трудомісткості управління й, зокрема, розроблення стратегічних і тактичних планів ЕС, а отже, і зниження ступеня ризику щодо прийняття некоректних рішень, є факторизація набору показників, що дозволяє суттєво скоротити їх кількість. Така факторизація може бути здійснена в результаті заміни тієї чи іншої групи показників їх інтегрованою комплексною оцінкою. Основні критерії, що висуваються до кожної такої оцінки, полягають у такому*1:

*1: {Богатов О. И., Лысенко Ю. Г., Петренко В. Л., Скобелев В. Г. Рейтинговое управление экономическими системами. — Донецк: Юго-Восток, 1999.}

Критерій 1: інтегрована комплексна оцінка повинна бути загальновизнаною.

Критерій 2: інтегрована комплексна оцінка має бути зрозумілою, тобто повинно бути ясно, які, власне, характеристики та в яких саме пропорціях зосереджені в ній.

Найповніше відповідає критеріям 1 та 2 така широко використовувана у світовій практиці оцінка стану ЕС, як рейтинг. Рейтинг являє собою оцінку тих чи інших аспектів діяльності досліджуваної ЕС за фіксованої шкали. Отже, рейтинг є комплексною інформацією щодо стану ЕС, яка подається в максимально згорнутому вигляді.

На жаль, до цього часу використання рейтингу не привело до суттєвої трансформації процедур прийняття рішень користувачами рейтингової інформації (що передусім пов’язано з відірваністю існуючих методик рейтингового оцінювання від реальної схеми прийняття рішень користувачами).

Означення рейтингового управління, наведене нижче, має на меті змінити ситуацію, що склалася.

Означення.Під рейтинговим управлінням розуміють концепцію прийняття рішень потенційними користувачами на підставі використання рейтингів у процесі реалізації функцій управління.

Із цього означення випливає, що рейтингове управління є процесом, у якому рейтинг використовується для аналізу, контролю, обліку, прогнозування та регулювання діяльності ЕС. Тому методику обчислення рейтингу можна інтерпретувати як цільову функцію рейтингового управління, значення якої є індикатором стану ЕС.

Суттєвою характеристикою процесу рейтингового управління є те, що рейтингова оцінка одночасно виступає і як інструмент, і як ціль управління. Вибір методики обчислення рейтингу залежить від конкретної стратегії управління (реалізації стратегії планування). Остання визначається набором групи цілей, що відповідають різним аспектам функціонування ЕС, які впорядковані за їх пріоритетами. Кожна ціль поділяється на елементарні підцілі, що впорядковуються як за пріоритетами, так і за термінами їх реалізації.

З погляду рейтингового управління істотними є такі особливості рейтингового оцінювання:

• Рейтинг є втіленням такої функції управління, як аналіз у його чистому вигляді, тобто «аналіз високого рівня».
• У підґрунтя рейтингової оцінки закладено принцип відповідності функціонування ЕС низці критеріїв, тобто рейтинг є результатом процесу багатофакторного аналізу ЕС.

Для конкретної ЕС рейтингове управління може мати такі аспекти:

• Внутрішнє рейтингове управління.
• Зовнішнє рейтингове управління.

Об’єктом внутрішнього рейтингового управління є ЕС та її конкуренти. Останні відіграють роль бази для порівняння. Мета внутрішнього рейтингового управління полягає у зміні іміджу ЕС у зовнішньому середовищі.

Об’єктом зовнішнього рейтингового управління є партнери (та контрагенти) ЕС. Потенційними користувачами процедур зовнішнього рейтингового управління у вітчизняних умовах можуть виступати передусім інвестиційні інститути, банки, постачальники стратегічної сировини, абітурієнти та їхні батьки, роботодавці тощо. Для ефективного застосування процедур зовнішнього рейтингового управління повинні виконуватися такі умови:

• Ресурси (послуги), що їх отримують об’єкти зовнішнього рейтингового управління, є для них настільки значущими, що їх потрібно враховувати.
• Кількість партнерів (контрагентів) ЕС є настільки великою, що для прийняття управлінських рішень необхідні опрацювання й аналіз великого масиву даних щодо різних партнерів (контр- агентів) ЕС відповідно до єдиних стандартів.

Виокремлюється (формально) стратегія рейтингового планування як підклас класу всіх стратегій планування.

Нехай М — фіксована множина методик обчислення рейтингів.

Методики М1 та М2 (М1, М2 I М) називають порівнянними тоді й лише тоді, коли вони визначають одну й ту саму впорядкованість за рейтинговою оцінкою щодо досліджуваних об’єктів.

Загалом можна вважати, що М складається з попарно непорівнянних методик. Припустимо протилежне, тобто що множина М містить попарно порівнянні методики. Розгляньмо бінарне відношення Е, яка визначається так: (М1, М2) I Е тоді й лише тоді, коли М1 та М2 порівнянні.

Очевидно, що Е є відношенням еквівалентності на множині М.

Побудуємо розбиття:

Оберемо в кожному із блоків Ві, і = 1, …, l найлегше обчислювану методику. Припустимо, що

Побудована множина М складається з попарно непорівнянних методик.

Визначимо бінарне відношення таким чином: тоді й лише тоді, коли рейтинг, обчислений згідно з методикою Мі, використовується для розв’язання задачі С.

Отже, стратегію планування називають рейтинговою тоді й лише тоді, коли n ? ?. Таким чином, за n = ? маємо традиційну систему планування, а за n ? ? — рейтингову стратегію планування.