Главная Экономика Книги Моделювання економіки - Вітлінський В.В.

Моделювання економіки - Вітлінський В.В.

4.6. Політичний ризик, валовий внутрішній продукт та зовнішній борг

Світ — цілісний (цілісна система), тому важливо враховувати те, що такі царини суспільного буття, як економіка, політика, культура, взаємодіють і взаємопроникають. Важливо розрізняти їх, але розрізняти означає не ізолювати, а передусім долати плутанину та враховувати їх взаємозалежність (взаємозв’язок). Роз- гляньмо взаємозв’язок (оцінку) ступеня політичного ризику та деяких ключових макроекономічних показників.

Питання політичного ризику сьогодні стає особливо важливим для аналізу економічного потенціалу країни, її економічної безпеки. Сфера впливу політичного ризику на даний момент є досить широкою, виявляючись у втраті патентних і авторських прав, обмеженні прав особи на землю та інші ресурси, обмеженні доступу до певних ринків тощо. Це пояснюється тим, що політичне середовище досить тісно пов’язане з економікою. Дедалі частіше політична боротьба точиться за прийняття тих чи інших економічних рішень або методів (способів) їх здійснення. Однак слід пам’ятати, що політичний ризик породжується невизначеністю, нестабільністю урядового курсу стосовно до бізнесу, інвестиційної, інноваційної політики, зволіканням з раціональним вирішенням нагальних питань на рівні законодавства або непослідовністю рішень, конфліктністю між основними гілками влади тощо.

Існує низка методик кількісної оцінки політичного ризику. В основному це — експертні оцінки. До них належать: індекси, що їх обчислює Інститут Ханера (політичний ризик тут градуюється за шкалою від 0 до 25 умовних одиниць), експертна шкала на базі моделі Ханера (від 0 до 100 умовних одиниць), «Принц-модель» (від –125 до +125), індекси BERI (від 0 до 100) тощо. Розгляньмо одну з найпоширеніших методик оцінки політичного ризику — методику німецької фірми BERI (Інститут інформації ризику в бізнесі). Згідно з даною методикою рівень політичної стабільності (чи нестабільності, тобто політичний ризик) визначається за допомогою індексу BERI. Його кількісним вимірюванням займаються близько 100 експертів, які чотири рази впродовж року за допомогою експертних оцінок аналізують основні аспекти політичної та економічної ситуації в країні. Анкета, яку заповнюють (анонімно) фахівці з різних країн, містить 15 оцінних деталізованих кількісних критеріїв. Кожне питання оцінюється за бально-відсотковою шкалою та має п’ять варіантів відповіді: 0 — дуже добре, 1 — добре, 2 — задовільно, 3 — погано, 4 — неприйнятно. Чим більша кількість зібраних балів, тим вища ймовірність політичного ризику. Форма анкети подана в таблиці 4.6*3.

*3: {Основы экономической безопасности (Государство, регион, предприятие, личность) / Под ред. Е. А. Олейникова. — М.: ЗАО «Бизнес-школа “Интел-Синтез”», 1997. — С. 78.}

Таблиця 4.6

Анкета для визначення індексу BERI

Відомим є також розподіл міри політичного ризику на 9 ступенів. Політичний ризик пов’язується з обсягом зовнішнього боргу і можливостями країни своєчасно його виплатити. Оскільки обидва показники (зовнішній борг та політичний ризик) є одними з основних критеріїв оцінки рейтингу країни на світовому ринку, було б доцільно оцінювати їх комплексно, з урахуванням їх взаємозв’язку. Пропонуємо такий варіант оцінювання взаємодії політичного ризику з допустимим рівнем зовнішнього боргу.

Використовуючи кількісну оцінку (рейтинг) політичного ризику, можна знайти його кореляційно-регресійний зв’язок із зовнішнім боргом країни. Так, на основі статистичних даних щодо економічного і політичного стану України можна побудувати економетричну модель залежності ступеня політичного ризику від обсягу зовнішнього боргу. Для опису цієї залежності доречно використовувати криві зростання. На підставі аналізу відповідних даних неважко дійти висновку, що цю залежність досить адекватно опише модель, яка має такий вигляд:

. (4.77)

де Rp — ступінь політичного ризику; В — рівень зовнішньої заборгованості, ? і ? — коефіцієнти регресії; u — випадкова величина.

Аналізуючи наявні дані, можна скласти відповідну таблицю (табл. 4.7). Останній стовпчик містить показник політичного ризику, який оцінено за допомогою моделі (4.77). Як легко пересвідчитися, відхилення теоретичних даних, отриманих за її допомогою, від даних, отриманих методом BERI, здебільшого не є значним. Після визначення коефіцієнта детермінації, який для нашого випадку становить R2 = 0,903549, та після виконання F-тесту можна твердити, що модель (4.77) є адекватною. Окрім цього коефіцієнт розбіжності, запропонований Г. Тейлом, також є незначним, що підтверджує адекватність даної моделі:

.

Зазначимо, що у випадку ідеального прогнозування v = 0.

Отже, запропоновану модель (4.77) можна застосовувати для подальшого аналізу.

Таблиця 4.7

Зовнішня заборгованість та політичний ризик України за 1993—2000 рр.

* Статистичні дані взяті зі звітів Міністерства фінансів.

** Дані взяті з розрахунку політичного ризику для країн за методом BERI.

З огляду на прийнятність даної моделі (a » 49.88; b » 3.38) побудуємо криву (рис. 4.5) залежності величини політичного ризику від зовнішнього боргу (яка має сенс у певних інтервалах значень обсягу зовнішнього боргу та кількісної оцінки ступеня політичного ризику).

Рис. 4.5. Залежність ступеня політичного ризику від обсягу зовнішнього боргу

Розгляньмо дев’ять ступенів прояву політичного ризику: Пр-1, …, Пр-9. Припустимо, що за Пр-1 борг становить В1; Пр-2 — В2; Пр-9 — В9. Причому В1 < B2 <…< B9 та Пр-1 <  < Пр-2 <…< Пр-9.

Значний інтерес становить оцінка обсягу зовнішнього боргу залежно від оцінки ступеня політичного ризику.

Подана на рис. 4.6 площина обсягу зовнішнього боргу щодо ступеня політичного ризику є критично допустимим рівнем обсягу зовнішнього боргу держави за заданого (бажаного) ступеня політичного ризику. Точка, що розташована вище неї, є попередженням про високий політичний ризик і, як наслідок, політичну та економічну кризу (відсутність необхідного обсягу інвестицій, несприятливу асиметрію торговельних відносин з іншими країнами тощо). Дане твердження є слушним за умови справедливості гіпотези, за якою решта важливих макроекономічних показників є сталою. Для оцінювання політичного ризику з цього погляду бажано брати неокласичні показники ступеня ризику: семіваріацію та семіквадратичне відхилення.

Визначити залежність зовнішнього боргу від політичного ризику можливо, використавши модель*4:

*4: {Маханець Л. Л. Зовнішній борг і політичний ризик // Фінанси України. — 2000. —№ 2. — С. 64—69.}

за умови, що

, (4.78)

де B — зовнішній борг; Im — імпорт; Ex — експорт; Т — прибутки держави; G — видатки держави; е — випадкова величина (відхилення); Y — валовий внутрішній продукт; С — невиробниче (особисте) споживання; І — валові інвестиції; M[Y(Rp)] та M[Im(Rp)] — математичне сподівання залежності валового внутрішнього продукту та імпорту (відповідно) від політичного ризику Rp; М [•] — оператор математичного сподівання.

За допомогою моделі (4.78) та з урахуванням умови платоспроможності, яку запропонували М. Бурда та Ч. Виплош*5, можна також визначити критично допустимий рівень зовнішньої заборгованості з урахуванням ступеня політичного ризику.

*5: {Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: Європейський контекст / Пер. з англ. — К.: Основи, 1998. — С. 614.}

Рис. 4.6. Площина обсягу зовнішнього боргу стосовно до ступеня політичного ризику

Умова платоспроможності має такий вигляд:

, (4.79)

де В — зовнішній борг; F — приватні зарубіжні активи; Ex та Im — експорт та імпорт; і*— відсоткова ставка (як правило, LIBOR).

Використовуючи модель (4.78), з нерівності (4.79) отримаємо:

. (4.80)

Доречно також установити залежність ступеня політичного ризику від зміни ВВП (DY). Можна твердити, що чим більший обсяг приросту ВВП (DY), тим меншим повинен бути політичний ризик (звичайно, за решти рівних умов).

Виходячи зі статистичних даних щодо стану української економіки, кореляційну залежність ступеня політичного ризику від зміни ВВП можна подати як:

, (4.81)

де Rp — ступінь політичного ризику; DY — зміна обсягу ВВП; u — випадкова величина.

Відповідні дані фактичного ступеня політичного ризику (обчисленого згідно з індексом BERI) та ступеня політичного ризику, оціненого за запропонованою вище кореляційною залежністю (4.81), наводяться в таблиці 4.8.

Таблиця 4.8

Зміна ВВП та політичний ризик за 1993—2000 рр.

* Статистичні дані взяті зі звітів Business Central Europe, September, 2001.

** Дані взяті з розрахунку політичного ризику для країн методом BERI.

Як бачимо, в 1994 році сталося різке падіння ВВП, що погіршує результати наших розрахунків. Тому для виведення залежності політичного ризику від зміни ВВП абстрагуймося від інформації за цей рік, згладжуючи дані.

Після проведеного вище аналізу можна визначити оцінку залежності (взаємозв’язку) ступеня політичного ризику від двох чинників (зміни ВВП та зовнішньої заборгованості), яка матиме вигляд:

. (4.82)

У нашому випадку коефіцієнт детермінації становить R2 =  = 0,937932, а оцінний коефіцієнт детермінації =0,917243. Виконаний F-тест та коефіцієнт розбіжності за Г. Тейлом v (v = 0,30 для даної залежності) підтверджують, що модель є адекватною.

Знаючи оцінку залежності зміни обсягу валового внутрішнього продукту від ступеня політичного ризику та умову платоспроможності (фіксуючи решту інших показників), можна побудувати графік залежності ступеня політичного ризику від зміни ВВП і зовнішнього боргу (рис. 4.7).

Рис. 4.7.Оцінка залежності ступеня політичного ризику від зміни обсягу ВВП та зовнішнього боргу

Оцінка залежності ступеня політичного ризику від зміни обсягів ВВП та зовнішнього боргу подана поверхнею (заштрихована частина). З рис. 4.7 видно, що під час зростання зовнішнього боргу B відбувається зростання ступеня політичного ризику Rp. Водночас зі зростанням ВВП (DY) ступінь політичного ризику знижується. Визначивши цю залежність, можна прогнозувати гранично допустиму величину зовнішнього боргу за бажаного (прогнозованого) рівня ВВП і заданого ступеня політичного ризику. Для цього оцінювання та аналізу доречно використовувати як один із варіантів модель (4.82) та відповідну, зображену на рис. 4.7, поверхню, котра є оцінкою обсягу зовнішнього боргу за певного, визначеного (прогнозованого) значення оцінки ступеня політичного ризику та прогнозованого обсягу зміни ВВП. Рівень зовнішньої заборгованості, що його держава матиме за бажаного ступеня політичного ризику та прогнозованої зміни ВВП, знаходиться на заштрихованій поверхні (рис. 4.7). Зазначимо, що для підвищення рейтингу на міжнародній арені держава прагне знизити ступінь свого політичного ризику. З рисунка випливає, що за великих значень DY (що означає економічне зростання) країна може допустити і великий зовнішній борг за відносно малого ступеня політичного ризику (у світовій практиці це справджується для США). За від’ємного DY та низького рівня зовнішньої заборгованості ступінь політичного ризику є досить високим (згідно з нашою моделлю — від 50 і вище).

Зі зростанням зовнішніх кредитів (позичок) (для DY < 0) політичний ризик різко підвищується.

З урахуванням (4.82) можна побудувати ізокванти ризику за Rp = const = C), перетворивши відповідним чином (4.82):

. (4.83)

Або після певних перетворень

. (4.84)

Припустимо, що С набуває значень 50, 55, 60, 65 тощо. Тоді карта ізоквант (4.84) має вигляд:

Слід зауважити, що необхідно брати:

З урахуванням вищенаведених міркувань можна побудувати карту ізоквант ризику (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Карта ізоквант ризику

Карта ізоквант ризику дозволяє прогнозувати зміну зовнішнього боргу з урахуванням бажаного ступеня політичного ризику та прогнозованої зміни ВВП.

Таким чином, запропонована модель дає можливість визначити інтервал зміни рівня зовнішньої заборгованості, який не веде державу до боргової кризи.

Отже, прогнозуючи рівень соціального становища, стабільності політичного курсу, ступінь конфліктності між гілками влади, індекс інфляції тощо, тобто ступінь політичного ризику, а також прогнозуючи обсяг приросту ВВП, можна прогнозувати і раціональний рівень зовнішньої заборгованості, який відповідає значенням прогнозованих чинників і який може собі дозволити уряд. Більший обсяг зовнішніх боргів призведе до зростання ступеня політичного ризику (щодо прогнозованого, бажаного), зниження рейтингу держави на міжнародній арені та до пов’язаної з цим низки негативних явищ (наприклад зниження інвестиційної привабливості).