Главная Финансы Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.

Міжнародні фінанси - Петрашко Л. П.

ТЕМА 3. СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК ТА ЙОГО СТРУКТУРА

• Фінансові ресурси світового господарства

Фінансові ресурси — капітал у грошовій формі (фінансові активи, фінанси).

У світовому господарстві постійно відбувається переливання грошового капіталу, що формується в процесі кругообігу капіталу. Фінансові ресурси належать приватним особам, компаніям, національним і міжнародним організаціям, державам. Вони нерівномірно розподілені між країнами й тому постійно переміщуються між ними. Цей рух фінансових активів набирає форми міжнародного руху капіталу. Разом з тим частина фінансових ресурсів зайнята в обслуговуванні платежів, що виникають у міжнародній торгівлі товарами та послугами, за передачі знань (технологій) і міжнародної міграції населення. Цей рух фінансових активів у світі набирає форми міжнародних валютно-розрахункових відносин або фінансування міжнародної торгівлі.

Фінансові ресурси світу

У широкому розумінні

— це сукупність фінансових ресурсів усіх країн, міжнародних організацій та міжнародних фінансових центрів світу.

У вузькому розумінні

— це ті фінансові ресурси, які використовуються в міжнародних економічних відносинах, тобто у взаєминах між резидентами та нерезидентами.

Фактори, що впливають на рух фінансових потоків:

• стан економіки;
• взаємна лібералізація торгівлі країн-учасниць ГАТТ/ВТО;
• структурна перебудова економіки;
• масштабне перенесення за кордон низькотехнологічних виробництв;
• міждержавний розрив темпів інфляції та рівнів процентних ставок;
• зростання масштабів незбалансованості міжнародних розрахунків;
• випередження вивозом капіталу торгівлі товарами та послугами.

Основні канали руху світових фінансових потоків:

• Валютно-кредитне та розрахункове обслуговування купівлі-продажу товарів (зокрема особливого товару — золота) і послуг.
• Зарубіжні інвестиції в основний та оборотний капітал.
• Операції з цінними паперами та різними фінансовими інструментами.
• Валютні операції.
• Перерозподіл частини національного прибутку через бюджет у формі допомоги країнам, що розвиваються, та внесків держав у міжнародні організації тощо.

Основні характеристики світових фінансових потоків:

• Єдність форми (грошова форма у вигляді різних фінансово-кредитних інструментів).
• Місце реалізації (сукупний ринок — специфічна сфері ринкових відносин).
• Поняття та структура світовогофінансового ринку

Фінансовий ринок

З функціонального погляду

— це система ринкових відносин, де об’єктом операцій є грошовий капітал, і яка здійснює акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків для забезпечення безперервності та рентабельності виробництва.

З інституціонального погляду

— це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків, та які є посередниками перерозподілу фінансових активів між кредиторами й позичальниками, продавцями та покупцями фінансових ресурсів.

Об’єктивною основою розвитку світових фінансових ринків є закономірності кругообігу функціонуючого капіталу. У деяких місцях виникає надмірна пропозиція тимчасово вільних капіталів, в інших постійно виникає попит на них. Бездіяльність капіталу суперечить його природі та законам ринкової економіки. Світові фінансові ринки вирішують цю суперечність на рівні всесвітнього господарства.

Структуру світового фінансового ринку можна розглядати з різних поглядів.

Функціональну структуру світового фінансового ринку зображено на рис. 5.

Рис. 5. Механізм перерозподілуфінансових ресурсів світу [4, с. 191]

З погляду строків обігу фінансових активів світовий фінансовий ринок можна розділити на дві частини: грошовий ринок (короткостроковий) та ринок капіталу (довгостроковий).

Короткостроковий характер значної частини світового фінансового ринку робить його залежним від припливу та відпливу фінансових коштів. Більше того, існують фінансові активи, спрямовані на перебування на грошовому ринку для отримання максимальних прибутків, зокрема за рахунок цілеспрямованих спекулятивних операцій на грошовому ринку. Ці фінансові кошти часто називають «жаркі гроші».

Світові фінансові ринки виникли на базі відповідних національних ринків, тісно взаємодіють з ними та мають низку специфічних відмінностей.

Відмінності світових фінансових ринків від національних:

• величезні масштаби (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перебільшують операції світової торгівлі товарами);
• відсутність географічних кордонів;
• цілодобове проведення операцій;
• використання валют провідних країн, а також ЕКЮ (1979—1998 рр.), ЄВРО з 1999 р., частково СДР;
• учасниками є переважно першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом;
• доступ на ці ринки відкритий у першу чергу першокласним позичальникам чи під солідні гарантії;
• диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій за умов революції у сфері фінансових послуг;
• специфічні — міжнародні — процентні ставки;
• стандартизація та високий ступінь інформаційних технологій безпаперових операцій на базі використання комп’ютерів.
• Міжнародні фінансові потокита світові фінансові центри

Для того, щоб набути статусу міжнародного, кожен фінансовий центр має пройти відповідний еволюційний процес.

Стадії розвитку міжнародного фінансового центру:

• розвиток місцевого ринку;
• перетворення в регіональний фінансовий центр;
• розвиток до стадії міжнародного фінансового ринку.

Основні умови міжнародного фінансового центру:

• економічна свобода;
• стабільна валюта та стійка фінансова система;
• ефективні фінансові інститути й інструменти;
• активні та мобільні ринки — комплексні ринки;
• сучасна технологія та засоби зв’язку;
• фінансові спеціальні знання та людський капітал;
• підтримка відповідного правового та соціального клімату, створення сприятливих умов для міжнародних потоків капіталу.

Найбільш активно переливання фінансових ресурсів здійснюється у світових фінансових центрах (фінансових центрах світу). До них належать: Нью-Йорк і Чикаго — в Америці, Лондон, Франкфурт, Париж, Цюрих, Женева, Люксембург — у Європі, Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн — в Азії. У майбутньому світовими фінансовими центрами можуть стати і сьогоднішні регіональні центри — Кейптаун, Сан-Паулу, Шанхай та ін. У світові фінансові центри перетворились деякі офшорні центри, насамперед у басейні Карибського моря — Панама, Бермудські, Багамські, Кайманові, Антильські та інші острови.

Світові фінансові центри — це ті місця, де торгівля фінансовими активами між резидентами різних країн має особливо великі масштаби.

Серед нових фінансових центрів, якщо брати до уваги тільки ринкову капіталізацію акцій, у Європі — ринки Польщі, Чехії, Угорщини та Росії, в Азії — Індії, Індонезії, Південної Кореї, Малайзії, Таїланду, Тайваню, Філіппін і, особливо, Китаю з Гонконгом, в Африці — Південно-Африканської республіки, а в Латинській Америці — Аргентини, Бразилії, Венесуели, Мексики, Чилі.

Величина цих ринків невелика, але зміни кон’юнктури та інші ризики — значні. Однак високий рівень прибутковості та швидкі темпи зростання багатьох цих ринків приваблюють іноземних інвесторів. У 1996 р. чистий приплив капіталу на ці ринки з-за кордону перевищував 200 млрд доларів на рік, але в 1997—1999 рр. він знизився через фінансову кризу, яка охопила багато нових ринків.

Найважливішими та найбільшими фінансовими центрами є Нью-Йорк, Лондон, Токіо. Денний оборот на трьох найбільших ринках у 1973 р. становив 20—30 млрд дол. США; у 1983 р. — 60 млрд; у 1995 р. — 1,3 трлн і в 1998 р. — 1,5 трлн дол. США.

• Функціональна структура Лондонськогофінансового центру

Ринок довгострокового позичкового капіталу

Первинний ринок:

• цінні папери, випущені урядом та фірмами Об’єднаного Королівства;
• єврооблігації, випущені іноземними позичальниками.

Вторинний ринок:

• внутрішні акції;
• зареєстровані на Міжнародній фондовій біржі цінні папери компаній;
• незареєстровані цінні папери;
• першокласні цінні папери (державні облігації, що випускаються Банком Англії);
• цінні папери фірм з фіксованими процентними ставками;
• опціони;
• іноземні акції.

Ринок короткострокового капіталу

• Традиційний грошовий ринок.
• Паралельний грошовий ринок:

— міжбанківський ринок;

— стерлінгові депозитні сертифікати;

— доларові депозитні сертифікати;

— цінні папери місцевої влади;

— цінні папери фінансових компаній;

— міжфірмові цінні папери;

— короткострокові комерційні євровекселі;

— стерлінгові короткострокові векселі.

• Валютний ринок:

— операції спот;

— операції на строк;

— ф’ючерси;

— опціони;

— арбітражні операції.

• Функціональна структура Нью-Йоркськогосвітового фінансового центру

Ринок довгострокового позичкового капіталу:

• Акції.
• Облігації:

— іпотечний ринок (вторинний ринок закладних);

— ринок державних облігацій (цінних казначейських паперів);

— ринок промислових облігацій;

— позики цільовим підприємствам;< /p>

— ринок закордонних облігацій (доларові облігації, випущені іноземцями в Нью-Йорку).

Ринок короткострокового капіталу:

• казначейські векселі;
• цінні папери федеральних агенцій США;
• вкладні сертифікати, що передаються;
• федеральні резервні фонди й угоди про купівлю цінних паперів з наступним викупом за обумовленою ціною;
• банківські акцепти (акцептовані банком векселі);
• комерційні короткострокові векселі;
• позики дилерам та брокерам.

Валютний ринок:

• валютна інтервенція на національний валютний ринок;
• валютні свопи з іншими центральними банками;
• операції з міжнародними організаціям.
• Токіо як фінансовий центр

Токіо став міжнародним фінансовим центром тільки після 1970 р., коли іноземні позичальники почали випускати тутоблігації в єнах, а пізніше в іноземній валюті. Зміцненню позицій Токіо як одного з найважливіших центрів у процесі глобалізації фінансових ринків сприяла лібералізація ринків єни й капіталу.

Функціональна структура

Ринок довгострокового позичкового капіталу:

• акції;
• процентні державні облігації (довгострокові, середньострокові);
• дисконтні державні ноти й векселі;
• облігації муніципалітетів;
• енергетичні цінні папери, гарантовані державою;
• помислові облігації;
• іноземні облігації в єнах;
• конвертовані облігації;
• облігації з підписними сертифікатами.

Ринок короткострокового капіталу:

• ринок онкольних позик (позики коштів між банками);
• казначейські векселі;
• обліковий ринок векселів;
• депозитні сертифікати;
• короткострокові комерційні векселі;
• ринок Генсаки.
• Офшорні банківські центри

Фінансові центри «офшор» — це світові фінансові центри, де кредитні установи здійснюють операції, переважно з нерезидентами, в іноземній для даної країни валюті.

Офшорні банківські центри тісно пов’язані з євровалютним ринком. Однак їх можна розглядати як окрему категорію міжнародних фінансових центрів, що виконують посередницькі функції для позичальників та депонентів. Основною причиною привабливості офшорних банківських центрів є мінімальне офіційне регулювання, практична відсутність податків та контролю за управлінням портфелями цінних паперів банків.

Офшорні банківські центри почали з’являтися з 1960 р.

Основні властивості:

• відплив та приплив коштів майже не регулюється;
• операції мають суто міжнародну основу та не зачіпають внутрішню економічну й фінансову політики;
• наявність високоефективних місцевих і міжнародних засобів зв’язку та транспортної інфраструктури;
• наявність надійних взаємовідносин з фінансовими органами влади промислово розвинених країн;
• існування за умов внутрішньої політичної стабільності й забезпечення таємниці операцій;
• наявність ефективно та стабільно функціонуючих центральних банків;
• основна (або альтернативна) мова — англійська;
• легка доступність та розміщення в часових поясах, що знаходяться між поясами, де розташовані найважливіші ринки;
• висококваліфікована робоча сила.

Види офшорних банківських центрів:

• «паперові» центри (зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім);
• «функціональні» центри (займаються депозитними операціями й наданням позик).

Основні типи офшорних ринків:

1-й тип — Нью-Йоркський;

2-й тип — Лондонська модель;

3-й тип — «податкове сховище».

Таблиця 5

Розташування офшорних банківських центрів

Європа	Лондон Париж Швейцарія Люксембург	Франкфурт Брюссель Амстердам Нормандські острови
Західна півкуля	Нью-Йорк, Маямі, Лос-Анджелес, Сан-Франциско — 80-ті роки Торонто Нассау Панама	Кайманові острови Бермудські острови Барбадос Антигуа Нідерландські Антиль-ські острови
Азія	Токіо Сінгапур Гонконг Тайбей	Маніла Вануату Бахрейн — 70-ті роки

• Ринки золота

Ринки золота — це спеціальні центри купівлі-продажу золота. Золоті аукціони — продаж золота з публічних торгів. Об’єктами операцій на ринках золота є стандартні злитки, старовинні, сучасні ювілейні та сувенірні монети, листи, пластинки, дріт, золоті сертифікати (документи, що засвідчують право їхнього власника отримати визначену кількість золота). Щодо режиму свого функціонування ринки золота класифікуються на: світові ринки (Лондон, Цюрих, Дубай, Гонконг та ін.); внутрішні вільні ринки (Стамбул, Париж, Мілан, Ріо-де-Жанейро); місцеві контрольовані (Афіни, Каїр); чорні (Бомбей та ін.).

Організаційно ринок золота — це консорціум кількох банків, вповноважених проводити операції з золотом — готівкові угоди з золотом (строк виконання через 48 год після укладення); операції з акціями золотодобувних компаній; строкові (форвардні, ф’ючерсні свопи) операції з золотом. На ринку форвардних операцій з золотом проводять хеджування, спекулятивні строкові угоди, арбітражні операції.

Золоті аукціони — це продаж золота з публічних торгів. Розрізняють кілька методів установлення цін на золотих аукціонах. Класичний метод (метод ціни заявки) полягає в тому, що покупці, котрі вказали у своїх заявках ціну, вищу від установленої продавцем, платять ціну, указану в заявці. Згідно з Голландським методом, продавець установлює єдину ціну, за якою реалізуються всі заявки з вищими цінами.

Поняття «ціна золота» потрібно розглядати у двох аспектах: офіційна та ринкова ціни. З 1933 по 1971 роки казначейство США фіксувало офіційну ціну золота — 35 доларів за унцію, потім, у зв’язку з девальвацією, — 38 та 42,22 долара за унцію. Звичайно, ринкова ціна не збігалася з офіційною ціною золота. Тому остання довго була об’єктом міждержавного регулювання. Лаж — надбавка до офіційної ціни золота, виражена в кредитних грошах (обчислюється в процентах та виникає за перевищення ринковою ціною золота офіційної). На ринкову ціну золота впливає велика кількість економічних, політичних і спекулятивних чинників.

У світі функціонують також ринки інших дорогоцінних металів — срібла та платини.

Література

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 2-ге вид., перероб. й допов. — К.: Знання: КОО, 1999. — С. 121—133.

2. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. — М.: ООО Изд.-консалт. комп. «ДеКА», 1998. — С. 227—271.

3. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 325—416.

4. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. — М.: Юристь, 2000. — С. 190—210. — (Серия «Homo faber»).

5. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. — К.: Основи, 1999. — С. 74—85.

6. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 1994. — 496 с.

7. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф. Б. Макроэкономика. Глобальный подход / Пер. с англ. — М.: Дело, 1999. — С. 675—688.

8. Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. — К.: Київський нац. торгово.-екон. ун-т, 2000. — С. 11—31.

План семінарських занять

1. Фінансові ресурси світового господарства.

2. Поняття та структура міжнародного фінансового ринку.

3. Процеси інтернаціоналізації фінансових ринків.

4. Основні елементи та умови міжнародного фінансового центру.

5. Характеристика найважливіших фінансових центрів.

6. Офшорні банківські центри.

7. Ринки золота.

Термінологічний словник

Золотовалютні резерви — фінансові активи, що зберігаються для можливих майбутніх витрат.

Офіційні золотовалютні резерви — державні фінансові активи, що забезпечують платоспроможність країни за її міжнародним фінансовим зобов’язанням.

Офшорні центри — території, де діють податкові, валютні та інші пільги для тих резидентів, які базують свої рахунки та компанії на цих територіях, але здійснюють господарські операції тільки з іншими країнами.

Паперові офшорні центри — зберігають документацію, а банківські операції проводять у незначних розмірах або не проводять зовсім.

Світовий фінансовий центр — скупчення банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, інші фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом в особливо великих масштабах.

Фінансова допомога — надання зарубіжним країнам фінансових активів на умовах більш пільгових, ніж комерційні.

Фінансовий ринок — це система ринкових відносин, де об’єктом операцій виступає грошовий капітал, та яка забезпечує акумуляцію та перерозподіл світових фінансових потоків для забезпечення безперервності та рентабельності виробництва.

Фінансові ресурси світу —– це сукупність фінансових активів усіх країн, міжнародних організацій, транснаціональних корпорацій та міжнародних фінансових центрів світу.

«Функціональні» офшорні центри — займаються депозитними операціями та надають позики.

Навчальні завдання

1. На контурній карті світу розмістити всі відомі світові фінансові центри.

2. Проведення ділової гри «Світові фінансові кризи: їхні причини, анатомія та наслідки».

За допомогою пропонованого плану розробити сценарій типової фінансової кризи:

• визначення фінансової кризи;
• фактори, що спричиняють кризу;
• анатомія фінансової кризи (послідовність подій);
• додаткові події кризи;
• наслідки.

3. Проілюструвати розроблений сценарій на конкретних прикладах (використовуючи матеріали рефератів).

Запитання для перевірки знань

1. Розкрийте поняття «фінансові ресурси світу» та механізм їхнього перерозподілу.

2. Що таке фінансовий ринок?

3. Структура світового фінансового ринку.

4. Характеристика процесу формування міжнародного фінансового центру.

5. У чому особливості таких світових фінансових центрів, як Лондон, Нью-Йорк, Токіо?

6. Що таке офшорні центри? Які є види офшорних центрів? Навести приклади.

7. Розкрийте поняття «ринки золота» та золоті аукціони. Визначте особливості їхнього функціонування.

8. Назвіть і дайте коротку характеристику видів ринків золота та операцій із ним.

9. Що таке офіційна та ринкова ціни золота?

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їхній основі доповіді за такими темами:

1. Лондон — світовий фінансовий центр.

2. Нью-Йорк — світовий фінансовий центр.

3. Токіо — світовий фінансовий центр.

4. Офшорні банківські центри.

5. Світові ринки золота.