Главная Экономика Книги Політична економія - Кривенко К.Т.

Політична економія - Кривенко К.Т.

22.2.2. Ринок у змішаній економіці.

В умовах товарного виробництва пануючою формою економічних відносин є ринкові (крім внутріфірмових відносин), але ринок перестав бути єдиним стихійним регулятором пропорцій суспільного виробництва, розподілу доходів. За формою ринки «вільної конкуренції» існують лише в деяких немонополізованих галузях (у сільському господарстві та ін.), але це вже не суто ринкові відносини, бо вони перебувають під визначальним регулюючим впливом або монополій, або держави. І хоч на ринку формується до 70% товарних цін (у ринковій економіці США) — це вже не ціни вільної конкуренції, що стихійно встановлюються ринком, а ціни системи недосконалої конкуренції. Існування «адміністративних», «державних» цін впливає і на механізм ціноутворення «монополізованого» ринку в змішаній економіці. Ринок по суті стає регульованим, тому що конкуренція є недосконалою, потребує державної підтримки і стає більш штучною, регульованою. Ринок модифікується. Головні ринкові елементи продовжують еволюціонувати: досконала конкуренція в недосконалу, саморегулювання в регулювання, стихійне ціноутворення у свідоме встановлення цін і т. д. Поступово заперечується ринковий механізм господарювання. Деякі вчені вважають, що класичні товарно-грошові відносини звузились до ? суспільного продукту в розвинутих країнах. Посилюється роль олігопольного, державного та світового ринків, державних монопольних цін.

22.2.3. Держава у змішаній економіці.

Усе більш активним суб’єктом економічної діяльності у ХХ ст. стає держава як представник суспільства і захисник його інтересів. Матеріальною основою державного регулювання економіки є розвиток державного сектору, державної власності і монополія політичної влади. Незалежно від частки держсектора і власності в економіці роль держави в організації й управлінні виробництвом та суспільством зростає. Вона володіє і розпоряджається зростаючою часткою національного продукту, регулює сукупне пропонування та попит, грошовий обіг, перерозподіляє до 50 % і більше національного доходу тощо. Держава розробляє форми і методи економічного та соціального регулювання соціально-економічних відносин, координує, регулює, програмує суспільне виробництво і споживання, здійснює політику соціалізації ринкових відносин і демократизації. Але державне регулювання не може вийти за межі системи, бо в ній панує капіталістична приватна власність і приватні інтереси, а не суспільний інтерес, загальнокласові інтереси не збігаються з приватними, індивідуальними та груповими (корпоративними). Отже, виникають нові суперечності в системі.

Метою державного регулювання в умовах змішаної економіки є підвищення соціально-економічної ефективності суспільного виробництва, забезпечення економічного зростання і соціально-економічної стабільності економіки та суспільства. Тому головні завдання держави такі:

створення і вдосконалення правової основи функціонування економіки, створення правил гри для суб’єктів економічної діяльності: законів, норм, правил господарювання для всіх форм власності, укладів, секторів; контроль за їх виконанням. Ця форма впливу на організацію й управління суспільним виробництвом стає вирішальною в умовах змішаної економіки;

підтримка конкуренції і антимонопольне регулювання з метою недопущення панування на ринку одного суб’єкта господарювання і зміни механізму ринкового конкурентного ціноутворення;

проведення політики макроекономічної стабілізації, структурного регулювання, недопущення економічних криз, забезпечення повної зайнятості, стабільності цін і грошового обігу, економічного та соціально-економічного зростання національної економіки і суспільства;

вплив на розміщення ресурсів і перерозподіл в умовах їх обмеженості і стихійного ринкового розподілу, який веде до негативних соціально-економічних наслідків і виникнення проблеми нераціонального їх розподілу;

перерозподіл доходів як об’єктивна необхідність в умовах їх ринкового розподілу, який веде до соціальної поляризації суспільства і бідності значних верств населення. Держава проводить політику соціального захисту, створює умови для нормального відтворення робочої сили завдяки певній податковій політиці, виплатам по соціальному страхуванню, медичній допомозі, фінансуванню різноманітних соціальних програм.

Метою перерозподілу доходів є забезпечення соціальної справедливості в суспільстві.