Главная Экономика Книги Політична економія - Кривенко К.Т.

Політична економія - Кривенко К.Т.

9.2.3. Особливості попиту на фактори виробництва.

Попит на фактори — похідний попит. Скрупульозний аналіз попиту на фактори виробництва дає змогу визначити, що від попиту споживачів залежить попит на хліб, борошно, зерно, речі, працю.

Отже, попит підприємства на виробничий ресурс є похідним попитом, оскільки залежить від попиту споживача на його кінцеву продукцію. Тобто підприємства виявляють попит на фактори виробництва, тому що ці фактори дають змогу їм виробляти товар, який споживачі захочуть купити тепер або в майбутньому.

Похідний характер попиту на ресурси означає, що стабільність попиту на будь-який ресурс залежатиме від: 1) продуктивності ресурсу в процесі створення блага і 2) ринкової вартості, або ціни, блага, виробленого за допомогою цього ресурсу. Ресурс, що є високопродуктивним для виробництва блага, яке високо цінує суспільство, користуватиметься великим попитом, тоді як малопродуктивний ресурс має обмежений попит. Ця залежність між продуктивністю ресурсу для підприємця і попиту на нього показана на рис. 9.3 на прикладі попиту на працю.

Рис. 9.3. Попит на фактор виробництва

Попит на працю, як і на будь-який інший фактор виробництва, випливає з доходу від граничного продукту праці. Якщо ціна фактора (праці, землі, засобів виробництва) зростає так, як це показано на рис. 9.3, то підприємство, використовуючи правило найменших витрат, попит на цей фактор скорочує, замінюючи його більшою кількістю інших факторів. Якщо, наприклад, ціна одиниці праці зросте від 3 тис. грн. до 50 тис. грн., то попит на працю скоротиться з п’яти робітників до одного; зате зросте попит на інші фактори, що є взаємозамінними.

Тим самим підприємство максимізує прибуток, збільшуючи застосування праці (або будь-якого іншого фактора) доти, доки дохід від граничного продукту (МR) цього фактора перевищує додаткові витрати (МС) (marginalcost) на цей фактор.

Підприємство не купує фактори, які не оплачують самі себе.

9.2.4. Пропонування факторів виробництва.

Разом з попитом на ресурси на ринку функціонує пропонування виробничих ресурсів. Рішення щодо пропонування ресурсів виробництва залежать від багатьох економічних і позаекономічних факторів. Так, рішення щодо пропонування праці залежать від ціни робочої сили (тобто ставки заробітної плати) та демографічних факторів, таких як вік, стать, освіта, структура населення. Пропонування капіталу залежить від попередніх інвестицій, зроблених фірмами, домогосподарствами та державою. У короткому періоді величина основного капіталу, подібно до землі, стала, але в тривалому періоді пропонування капіталу чутливе до економічних факторів, таких як доходи або процентні ставки. Звичайно вважають, що ціна пропонування землі є сталою і в тривалому періоді.

Пропонування факторів виробництва — це готовність їх власників постачати виробничі ресурси на ринок за ціни відповідного рівня та з урахуванням інших чинників.

Крива пропонування факторів може мати позитивний або негативний нахил або навіть бути вертикальною. Так, уважається, що ціна землі не впливає на пропонування землі, і в цьому разі пропонування землі буде абсолютно нееластичним, а крива пропонування землі — вертикальною.

Рис. 9.4. Крива пропонування для факторів виробництва

Різні можливі коефіцієнти еластичності пропонування факторів виробництва відображає крива пропозиції SS, показана на рис. 9.4. З цього рисунка видно, що зростання ціни спочатку збільшує пропонування виробничого ресурсу. Починаючи від точки А, зростання ціни не збільшує пропонування цього ресурсу до точки В. Подальше зростання ціни навпаки стає причиною того, що крива пропонування повертається у протилежному напрямі, а не піднімається знизу вгору, зліва направо. Наприклад, якщо робітники відчують, що за збільшеної реальної заробітної плати можуть дозволити собі працювати менше годин, то пропонування праці скоротиться за високої ставки заробітної плати.

Отже, ринковий попит на фактори виробництва формується як сума індивідуального попиту кожного виду продукту (див. рис. 9.5). Так само визначається і ринкове пропонування факторів виробництва. Рівноважна ціна фактора виробництва на конкурентному ринку зупиниться на тому рівні, де величини пропонування та попиту збігаються, тобто там, де крива похідного попиту DD перетинає криву пропонування фактора SS, що показано точкою Е на рис. 9.5. За цієї і тільки цієї ціни кількість фактора виробництва, що його пропонують власники, саме відповідає тій кількості, яку покупці готові купити. З цього рисунка ми бачимо, як впливають зміни у пропонуванні або попиті на певний фактор виробництва.

Рис. 9.5. Визначення кількості виробничого ресурсу і його ціни на конкурентному ринку

Теорія попиту і пропонування, застосована до факторів виробництва, дає змогу дійти такого важливого висновку про доходи в ринковій економіці: ціни факторів виробництва і доходи людей є певною мірою випадковими. Сили попиту та пропонування діють так, що забезпечують високу віддачу на фактори, які мають або обмежене пропонування, або на них існує високий дохід від граничного продукту. З іншого боку, дохід від землі, праці або капіталу буде знижуватися, якщо щоразу більша кількість кожного фактора стає доступнішою, якщо для факторів знайдено інші близькі замінники або люди не потребують товарів, для виробництва яких ці фактори найбільше підходять.