Главная Бухгалтерский учет, аудит Книги Бухгалтерський облік у бюджетних установах - Джога Р.Т.

Бухгалтерський облік у бюджетних установах - Джога Р.Т.

3.6.2. Облік розрахунків за платежами й податками до бюджету

Згідно з чинним законодавством бюджетні установи й організації є платниками податків та платежів до бюджету.

Оподаткуванню й перерахуванню до бюджету зборів і обов’язкових платежів підлягають отримані доходи за рахунок асигнувань з державного та місцевих бюджетів, а також власні надходження установ і організацій, перелік яких наведено на рис. 3.10.

Для розрахунків за податками та платежами до бюджету в обліку застосовуються активно-пасивний рахунок № 64 «Розрахунки з податків та платежів», який має два субрахунки:

• № 641 «Розрахунки за платежами й податками в бюджет»;
• № 642 «Інші розрахунки з бюджетом».

За кредитом субрахунків відображаються суми фактично утриманих та нарахованих податків і платежів до бюджету (прибутковий податок, утриманий з фізичних осіб, податок на додану вартість, податок на прибуток, податок на землю, податок із транспортних засобів, збір за спеціальне використання водних ресурсів та забруднення навколишнього середовища, виторг від реалізації основних засобів). За дебетом відображається факт перерахування податків та платежів у дохід бюджету.

Рис. 3.10. Схема розрахунків бюджетних установ за податками і платежами до бюджету

Сплата податку на прибуток бюджетними установами й організаціями регулюється Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 з подальшими змінами та доповненнями, згідно з яким оподаткуванню підлягають установи й організації, що здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Такі установи та організації крім бухгалтерського обліку в обов’язковому порядку ведуть податковий облік та сплачують податок на прибуток за ставкою 30 % об’єкта оподаткування господарської діяльності щоквартально,за наростаючим підсумком з початку звітного податкового року.

Об’єктом оподаткування даних установ і організацій є прибуток, який визначається зменшенням суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Операції в бухгалтерському обліку під час нарахування податку на прибуток відображаються за кредитом субрахунка № 641 і дебетом субрахунка № 432; під час сплати до бюджету на перераховану суму податку дебетується субрахунок № 641 і кредитуються субрахунки № 323, 324, 313.

Законом передбачено особливий порядок оподаткування неприбуткових організацій. Критерієм віднесення тієї чи іншої установи або організації до неприбуткової є відповідність її статутних документів вимогам норм відповідних законів про неприбуткові організації. Статутні документи таких організацій повинні мати вичерпний перелік видів діяльності. При цьому в них не повинні зазначатися види діяльності, спрямовані на отримання прибутку. Законом передбачено (п. 7.11) перелік установ та організацій, які в разі дотримання всіх зазначених вимог щодо оформлення статутних документів можуть бути зареєстровані як неприбуткові, та перелік доходів, отриманих неприбутковими організаціями, що звільняються від оподаткування податком на прибуток.

Однак, якщо доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року, на кінець І кварталу наступного за звітним року перевищують 25 % загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, то такі нерозподілені доходи підлягають оподаткуванню.

У разі, коли неприбуткова установа чи організація отримує дохід із джерел інших, ніж визначені Законом (п. 7.11.2—7.11.7), така неприбуткова організація повинна сплачувати податок на прибуток. Оподаткований прибуток у такому разі розраховується як різниця між сумою доходів, отриманих з таких інших джерел, та сумою витрат, пов’язаних з отриманням зазначених доходів, але в межах цих доходів.

Не підлягають оподаткуванню доходи неприбуткових установ, визначених в абзаці «а» п. 7.11.1, зокрема доходи закладів і установ освіти, науки, культури, охорони здоров’я, а також архівних установ, зареєстрованих як неприбуткові й утримуваних за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) на їх утримання й використовуються лише на фінансування видатків такого кошторису (включаючи фінансування господарської діяльності згідно з їхніми статутами), складеного й затвердженого в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Перелік платних послуг, які можуть надаватися зазначеними установами, установлює Кабінет Міністрів України.

При цьому із суми перевищення доходів над витратами зазначених неприбуткових установ і організацій податок на прибуток не справляється.

Порядок розрахунку податку на додану вартість регулюється Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 з подальшими змінами та доповненнями.

Зазначеним Законом передбачено що цей податок сплачують ті бюджетні установи, обсяг оподаткованих операцій яких з продажу товарів, робіт, послуг протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Базу оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначають на підставі їхньої договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг). Податок становить 20 % бази оподаткування та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Датою виникнення податкових зобов’язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається:

• дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка подія, що сталася раніше:
• або дата зарахування коштів покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку чи дата їх оприбуткування в касі;
• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий період — це період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до кошторисних витрат.

Податковий кредит — це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Установи й організації, які підпадають під визначення платників податку, зобов’язані зареєструватися як платники податку в органах Державної податкової служби за місцем свого знахо- дження та вести податковий облік, який передбачає окреме ведення книги обліку з продажу та придбання щодо операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 % і звільнених від оподаткування, а також надання податкової накладної на кожну поставку чи продаж товару (робіт, послуг).

Законом передбачено низку операцій, що не є об’єктом оподаткування, а також операції бюджетних установ, що звільняються від оподаткування. Так, згідно з переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.98 № 61, від оподаткування податком на додану вартість звільняються платні послуги з вищої (у межах ліцензованого обсягу прийому), середньої, професійно-технічної освіти, а також платні послуги, що надаються закладами охорони здоров’я, затверджені Постановою Кабі- нету Міністрів України від 05.10.98 № 1802, які мають відповідні ліцензії на надання таких послуг.

При цьому зазначені установи (платники податку), які здійснюють операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування, не мають права включати до податкового кредиту суми податку, що сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до видатків за рахунок коштів загального чи спеціального фондів. Суми податку, сплачені платником за придбані товари (роботи, послуги), у такому разі відшкодовуються за рахунок відповідних джерел фінансування.

Стосовно права на податковий кредит з інших операцій, які відповідно до Закону оподатковуються податком на додану вартість, зазначені установи мають право на податковий кредит на дату списання коштів з банківського рахунка в оплату товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу кошторисних витрат лише в тій частині, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Порядок відображення на рахунках обліку розрахунків за ПДВ у разі звільнення від оподаткування та за наявності права на податковий кредит ілюструє табл. 3.19.

Розрахунки з бюджетом за податком на додану вартість доцільно вести на трьох субрахунках другого порядку:

• субрахунку № 641/1— Розрахунки з бюджетом за ПДВ;
• субрахунку № 641/2 — Податковий кредит;
• субрахунку № 641/3 — Податкове зобов’язання.

Нарахування податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства проводиться за кредитом субрахунка № 641/3 та дебетом субрахунка № 811, перерахування суми податку до бюджету відображається за дебетом субрахунка № 641/3 та кредитом субрахунків № 313, 323.

Таблиця 3.19

БУХГАЛТЕРСЬКІ ПРОВЕДЕННЯ З РОЗРАХУНКІВ ІЗ ПДВ

Наступними податками до бюджету, що сплачуються, окремими бюджетними установами й організаціями, є податок на землю та плата за оренду державного майна.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України та іншими законодавчими актами, що видаються до нього. З 1 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України, статтею 206 якого передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю» від 19.09.96, який визначає порядок справляння плати за використання земельних ресурсів, ставки земельного податку, відповідальність платників.

Законом звільнено від сплати земельного податку бюджетні установи й організації, але якщо такі установи здають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі або їхні частини іншим суб’єктам підприємницької діяльності, то вони сплачують податок на загальних підставах. Ставки земельного податку встановлюються залежно від грошової оцінки землі.

Основним Законом, який регулює організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств, а також питання справляння до бюджету плати за оренду державного майна, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.92. Методику розрахунку орендної плати та порядок її використання для об’єктів, що перебувають у державній власності, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якою платники податків сплачують до Державного бюджету України плату за оренду нерухомого майна в розмірі 30 % суми орендної плати.

Операції з обліку земельного податку та плати за оренду відображаються такими бухгалтерськими проведеннями:

• на суму нарахованого земельного податку та платежу за оренду дебетується рахунок № 80 та кредитується субрахунок № 641;
• у разі перерахування коштів дебетується субрахунок № 641 та кредитуються рахунки № 31, 32.

Згідно з нормами Закону від 11.12.91 № 1963 «Про податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» із подальшими змінами та доповненнями до платників зазначеного податку віднесено й бюджетні установи та організації, які мають зареєстровані транспортні засоби. Звільнено від оподаткування лише навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджету, за умови використання транспортних засобів з метою вивчення матеріально-технічної частини, тобто отримання практичних навичок управління транспортними засобами.

Сума податку, який справляється з власників транспортних засобів, залежить від типу транспортного засобу, об’єму двигуна та ставки, визначеної з коду транспортного засобу. Під час розрахунку податку враховуються ті транспортні засоби, які за даними бухгалтерського обліку перебували на балансі підприємства станом на 1 січня поточного року. Розрахунок податку проводиться один раз на рік і подається до податкової інспекції до 1 березня наступного за звітним роком, сплачується щоквартально рівними частинами.

Операції з нарахування податку обліковуються за дебетом рахунка № 80 та кредитом субрахунка № 641.

Перерахування податку до бюджету проводиться за дебетом субрахунка № 641 та кредитом субрахунків з обліку грошових рахунків на реєстраційних і поточних рахунках.

Крім податку з транспортних засобів, бюджетні установи сплачують до бюджету збір за викиди в атмосферне повітря забруднювальних речовин стаціонарними й пересувними джерелами забруднення, розрахунок і порядок сплати якого регулюється Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою Наказом Мінекобезпеки України від 19.07.99. Суму збору платники обчислюють самостійно щокварталу на підставі затверджених лімітів, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди.

На суму нарахованого збору робиться запис:

Дебет рахунка № 80 Кредит субрахунка № 641

Порядок нарахування та сплати інших податків і платежів розглядається у відповідних розділах посібника.

Операції з обліку розрахунків за платежами і податками до бюджету відображаються в різних меморіальних ордерах.

Аналітичний облік за субрахунками № 641, 642 ведеться окремо за кожним видом податків і платежів на картках ф. № 292а або в машинограмі «Відомість обліку фінансово-розрахункових операцій».

Відповідно до бюджетної класифікації видатків суми загальнообов’язкових платежів та податків до бюджету (крім податку з транспортних засобів та прибуткового податку) відображаються за кодом економічної класифікації видатків № 1139. Податок з транспортних засобів відображається за кодом 1135.