Главная Банковское дело Книги Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - Іванов В.М.

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - Іванов В.М.

9.3. Спеціальні фінансово-кредитні інститути

Фінансові доми спеціалізуються на кредитуванні продажу з роз­строчкою платежу, споживчих товарів і деяких видів промислового об­ладнання. Основне джерело ресурсів цих установ — короткострокові депозити (строком від 3 до 6 міс.) промислових торгових фірм, банків і населення. Вага фінансових домів у загальному обсязі кредитних опе­рацій невелика. Багато з них втратили самостійність і контролюються депозитними або торговими банками. Останнім часом фінансові доми активно займаються лізинговими операціями і кредитними картками.

До ощадних інститутів традиційно належали довірчо-ощадні банки, будівельні товариства і Національний ощадний банк. Основне джерело їх ресурсів — невеликі вклади населення. Довірчо-ощадні банки в минулому здебільшого відігравали роль місцевих ощадних кас. Пізніше вони були реорганізовані в 16 великих регіональних ус­танов, але їх правовий статус залишався невизначеним. Наприкінці 1986 р. вони перетворилися на єдиний акціонерний Довірчо-ощадний банк, який за масштабами діяльності і капіталом поступається лише "великій четвірці" (див. табл. 36) і виконує всі основні операції ко­мерційних банків.

Національний ощадний банк (у минулому поштово-ощадний банк) акумулює заощадження населення через мережу поштових відділень, кількість яких перевищує 20 тис. Банк провадить два види рахунків — звичайні та інвестиційні (за останніми процент вищий, але одержати вклади можна з попередженням за місяць). Усі кошти банк інвестує у державні цінні папери.

Будівельні товариства існують понад 200 років, нині вони аку­мулюють найбільшу частину заощаджень населення, їх сумарні акти­ви в 90-х роках подвоїлись і можуть зрівнятися за їх величиною з про­відними депозитними банками. Серед будівельних товариств триває процес централізації, але вони залишаються кооперативними інсти­тутами. Ресурси будівельних товариств ідуть переважно на довго­строкове кредитування будівництва або купівлю житлових будинків (квартир) і вкладаються в цінні папери. Останніми роками товариства почали займатися багатьма банківськими операціями, торгівлею неру­хомості. У 1987 р. два найбагатші будівельні товариства стали члена­ми банківської клірингової системи.

Національний жиробанк — державне підприємство, створене в 1968 р. для розрахунків через поштові відділення. В цій ролі він є конкурентом системи чекового клірингу, характерного для комерцій­них банків.

Страхові компанії та пенсійні фонди спрямовують акумульова­ний позиковий капітал у довгострокові інвестиції. Фінансово-кредит­на діяльність є вторинною стосовно їх професійної спеціалізації — страхових справ і приватного пенсійного забезпечення. Сумарні активи страхових компаній і пенсійних фондів у 1986 р. становили 160 млрд ф. ст. Мобілізовані ними кошти вкладаються в операції на строк до 20—25 років (переважно в акції — частка пенсійних фондів у 1995 р. становила 64 %, інші цінні папери — 16,6 та нерухоме май­но — 9,2 %). Англійські страхові компанії належать до найбагатших у світі.

Проте страховий ринок Великобританії залишається найконсервативнішим. Тут існує організація страхових синдикатів, які були і є світо­вими лідерами у страхуванні банківських ризиків.

Члени корпорації — приватні особи, які несуть необмежену відпо­відальність за свої ризики, називаються андеррайтерами, або "людь­ми з іменами", тобто людьми з достатком, який дає їм змогу займати­ся страховою діяльністю. Отже, саме андеррайтери у Великобританії підстраховують підприємців, розплачуючись власним добробутом за взяті зобов'язання щодо відшкодування втрат.

Андеррайтери об'єднуються у синдикати, кожен з яких має щонай­менше одного професіонала, уповноваженого брати на страхування ризики від імені членів синдикату.

Кожен андеррайтер, у свою чергу, має кілька довірених брокерів, які власне й займаються пошуком клієнтів для страхування. Андер­райтер аналізує пропозиції брокерів і вирішує, чи страхувати запро­поновані ризики. У цьому полягає одна з особливостей такого стра­хового ринку: на нього неможливо вийти без брокера.

Світовим лідером у страхуванні була і є корпорація Lloyd's. До 80-х років корпорація контролювала половину світового ринку стра­хування. Нині ситуація змінилася, а страхова місткість корпорації зменшилася на 19 % (1996 р.).

Сьогодні мінімальний страховий внесок для андеррайтера стано­вить 300 тис. дол. США вільного капіталу. Раніше такий внесок га­рантував би прибуток у розмірі до 20 %. Нині він значно менший.

Інвестиційні трести займаються виключно операціями з цінни­ми паперами. Через емісію акцій і облігацій вони залучають капітал, який вкладають у цінні папери інших компаній. При зниженні курсу цінних паперів вони зазнають фінансових труднощів, збитків і банк­рутують.

Довірчі пайові фонди за спеціалізацією подібні до інвестицій­них трастів, вони акумулюють грошовий капітал і вкладають його в цінні папери. Але оскільки пайовик будь-коли може продати свій пай провідній компанії, то капітал цих фондів змінюється: він залежить від переважаючого характеру операцій — продажу чи купівлі паїв. Структу­ра активів фондів подібна до структури активів інвестиційних трастів: близько 80 % становлять акції приватних компаній.

Фінансові корпорації спеціалізуються на кредитуванні приватних фірм, які не мають доступу до звичайних джерел позикового капіта­лу. Держава надає фінансову допомогу таким корпораціям або ви­ступає в ролі гаранта.

Контрольні питання

1. Особливості історичного розвитку грошової системи країни.

2. Наслідки Першої і Другої світових війн для грошової системи Великобританії.

3. Характеристика валютного стану Великобританії.

4. Особливості надбудови кредитної системи країни.

5. Види кредитних установ на початок 90-х років у Великобританії.

Тести Зля самоконтролю

1. Фунт стерлінгів містить з 1971 р.:

а) 240 пенсів;

б) 12 шилінгів;

в) 100 пенсів;

г) правильними є відповіді а), б);

д) усі відповіді правильні.

2. Перехід до золотого стандарту здійснено:

а) до XVIII ст.;

б) 1816 р.;

в) 1844 р.;

г) правильними є відповіді а), б);

д) усі відповіді правильні.

3. Суть грошової реформи у 1925—1928 рр.:

а) банкноти, розмінні на золото;

б) золотодоларовий стандарт;

в) розмін банкнот за паритетом 1913 р.;

г) усі відповіді правильні;

д) правильними є відповіді б), в).

4. Крах золотого стандарту та виникнення "стерлінгової зони" відбувалися:

а) 1931 р.;

б) 1929 р.;

в) 1929-1931 рр.;

г) усі відповіді неправильні.

5. Механізм грошово-кредитного регулювання у Великобри­танії:

а) граничне співвідношення статей та суми балансу комерційних банків;

б) визначення норм обов'язкових резервів комерційних банків у Банку Англії;

в) визначення процентних ставок за кредити з метою регулюван­ня ставок ринку позичкових капіталів;

г) операції на ринку цінних паперів;

д) усі відповіді правильні;

е) правильними є відповіді а), в), г).