Главная Банковское дело Книги Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - Іванов В.М.

Грошово-кредитні системи зарубіжних країн - Іванов В.М.

6.5. Грошово-кредитна політика та її еволюція (1945—1998 рр.)

Грошово-кредитну політику Японії розробляє і здійснює Банк Японії як незалежна інституція згідно із законодавством. Засоби грошово-кредитної політики банку в 1945—1978 рр. відрізнялися від тих, які використовували центральні банки розвинених капіталістичних країн.

Основним інструментом грошово-кредитної політики було кількісне раціонування кредиту, яке відігравало роль процентної ставки при регулюванні потоків капіталів. Жорстко регулювалися основні ставки на ринку банківського кредитування. Відкритого ринку цінних паперів практично не існувало.

Держава здійснювала жорсткий контроль за діяльністю приватних банків. Він полягав у такому специфічному явищі японської грошово-кредитної сфери, як перекредитування. Упродовж 60—80-х років апогей перекредитування припадав на періоди стабільного економічного розвитку Японії. Перекредитування відбувалося тоді, коли міські банки надавали позики нефінансовому сектору в обсягах, що перевищували акумульовані на депозитах кошти. Банк Японії був кредитором в останній інстанції для приватних банків, а отже, вони виявля­лися постійними боржниками центрального банку.

У Японії з 1945 р. на відміну від багатьох країн з розвиненою рин­ковою економікою банки не були націоналізовані. У 50-ті роки поруч із приватними ФКІ створюється мережа державних установ (Япон­ський банк розвитку, Експортно-імпортний банк та ін.).

Кількісне раціонування кредиту полягало у контролі за розміра­ми кредитів, які центральний банк надавав іншим ФКІ, та в управлінні кредитною експансією, тобто в адміністративному контролі за надан­ням банками ліквідних ресурсів своїм клієнтам.
Виокремлюють такі основні засоби грошово-кредитної політики Банку Японії:

• коригування облікової ставки — максимальна резервна норма становить 20 % (єнові пасиви нерезидентів та валютні вклади резидентів резервуються на 100 %), 17 встановлюють на цьому рівні окремо за категоріями рахунків і категоріями ФКІ;

• регулювання обсягів купівлі-продажу облігацій та векселів;

• суми обов'язкового резервування за відповідними рахунками за будь-який місяць повинні депонуватись у Банку Японії про­тягом місяця. За недораховану суму стягується штраф у розмірі облікової ставки комерційних векселів і 3,75 % річних (табл. 10, 11);

Таблиця 10

Норми обов'язкового резервування для банків Японії *

* Станом на 16.10.91.

Таблиця 11

Норми обов'язкового резервування для банків Японії

• моніторинг банківської діяльності (здійснюється міністерством фінансів раз на 2—3 роки): виявлення тенденцій фінансового ринку і системи розрахунків, встановлення ризику неліквідності, забезпечення збалансованого управління банківською системою;

• щоденний контроль банківських балансів та щомісячні звіти з прогнозованими розрахунками обсягів майбутніх кредитів та надходжень на депозити;

• внесення пропозицій у плани банків або обмеження розміру їх кредитної експансії.

Контрольні питання

1. Зміни, що відбулися у грошовій системі Японії у XX ст.

2. Що сприяло підвищенню курсу єни у 80—90-ті роки XX ст.?

3. Банки, створені у країні згідно із законами 1872 і 1897 р.

4. Структура кредитної системи Японії.

5. Спеціальні фінансово-кредитні інститути Японії.

Тести Зля самоконтролю

1. Банк Японії отримав право фідуціарної банкнотної емісії згідно із законом:

а) 1897 р.;

б) 1931 р.;

в) 1888 р.;

г) 1948 р.;

д) правильними є відповіді а), г).

2. Золотий стандарт як форма організації грошової системи існував у Японії в період:

а) 1897—1948 рр.;

б) 1897—1931 рр.;

в) 1888—1931 рр.;

г) 1897—1914 рр.;

д) усі відповіді неправильні.

3. Перетворення єни на регіональну резервну валюту відбулося внаслідок:

а) структурних перетворень економіки;

б) зростання продуктивності праці;

в) зниження витрат процесу виробничої діяльності;

г) темпів економічного зростання;

д) стабілізації цін;

е) усі відповіді правильні;

є) правильними є відповіді а), б), в).

4. Сучасна кредитна система Японії реалізується:

а) двома рівнями банків (Банк Японії та комерційні банки);

б) Банком Японії, комерційними банками та небанківськими фінансово-кредитними інститутами;

в) центральним банком, комерційними банками та небанківськими фінансово-кредитними інститутами;

г) банками та небанківськими фінансово-кредитними інститутами;

д) правильними є відповіді а), г).

5. Основні функції Банку Японії:

а) емісія грошей;

б) обслуговування державного боргу;

в) видавання нормативних актів;

г) здійснення грошово-кредитної політики;

д) касове обслуговування скарбниці;

е) правильними є відповіді а), г), д); є) усі відповіді правильні.