Главная Финансы Книги Фінанси підприємств - Філімоненков О.С.

Фінанси підприємств - Філімоненков О.С.

7.6. Порядок фінансування і кредитування капітальних вкладень

Відтворення основних фондів за рахунок капітальних вкладень фінансується з різноманітних джерел.

Фінансування капітальних вкладень — це забезпечення фінансовими ресурсами витрат щодо відтворення основних фондів.

Джерела фінансування капітальних вкладень формуються двома методами: безповоротним (метод фінансування) і поворотним (метод кредитування).

Безповоротний метод фінансування передбачає надання інвесторам фінансових ресурсів на капітальні вкладення в порядку прямого їх виділення та без наступного повернення. У такому порядку використовуються бюджетні асигнування, кошти спеціальних позабюджетних фондів, власні й залучені кошти інвесторів.

Поворотний метод забезпечення капітальних вкладень ресурсами передбачає надання інвестору кредитів у тимчасове користування на чітко визначений термін за плату і умов повернення та цільового використання. Кредитування підприємств на капітальні вкладення більш повно відповідає умовам переходу до ринку. Воно має стимулювати підприємства до підвищення ефективності капітальних вкладень, здійснюваних за рахунок кредитів банку.

Фінансування і кредитування капітальних вкладень має здійснюватися через установи банків. У цьому зв'язку у відповідних банках необхідно концентрувати кошти, що виділяються на фінансування капітальних вкладень. Кошти бюджетів, позабюджетних фондів, а також довгостроковий кредит, що виділяються на фінансування капітальних вкладень, обліковуються в банках на окремих рахунках.

Власні кошти інвесторів, призначені на фінансування капітальних вкладень, зберігаються, як правило, на основних поточних рахунках підприємств. Водночас на прохання підприємств на договірній основі і за відповідну плату банки можуть відкривати їм окремі рахунки для обліку надходжень та використання власних коштів, призначених для фінансування капітальних вкладень. Розмежування у інвесторів власних коштів, що виділяються на фінансування капітальних вкладень на окремому рахунку, здійснюється і при змішаному фінансуванні, тобто якщо поряд з бюджетними асигнуваннями використовуються відповідні кошти інвесторів.

Кошти, що призначені для фінансування капітальних вкладень та обліковані на відповідних рахунках в установах банків, використовуються за цільовим призначенням. Бюджетні асигнування і кошти позабюджетних фондів, що виділяються на фінансування державних централізованих капітальних вкладень, витрачаються на оплату виконуваних обсягів цих капітальних вкладень під контролем відповідного органу і банку.

Власні кошти інвесторів, що призначені для фінансування капітальних вкладень, витрачаються під контролем інвестора на оплату розрахункових документів за виконані проектні, будівельно-монтажні й інші роботи, поставлене устаткування й фінансування інших витрат, що належать до будівництва. Установи банків в обов'язковому порядку не контролюють цільове використання власних коштів інвестора на капітальні вкладення. Проте на прохання інвестора на договірних засадах і за окрему плату банки можуть здійснювати такий контроль.

У разі фінансування державних централізованих капітальних вкладень за рахунок бюджетних асигнувань і власних коштів інвесторів крім розмежування їх обліку в банку існують особливості їх використання. У цьому разі спочатку витрачаються власні кошти, а потім бюджетні асигнування.

Довгостроковий кредит підприємствам і організаціям незалежно від їх форм власності може надаватися на технічне переозброєння, реконструкцію і розширення виробництва, нове будівництво об'єктів виробничого і невиробничого призначення, придбання устаткування, що не входить у кошториси будівництва.

Позики підприємств видаються банками на підставі кредитного договору, в якому обумовлюються розмір кредиту, що видається, термін і порядок його використання та повернення, процентні ставки за користування кредитом, обов'язки і майнова відповідальність сторін, а також форми забезпечення обов'язків. Довгострокове кредитування оформляється банком на підставі поданих позичальником документів, перелік яких визначається кредитним договором, який діє протягом періоду користування кредитом.

Потреба в довгостроковому кредиті визначається або повною вартістю витрат по об'єкту (заходу), якщо кредит є єдиним джерелом фінансування, або як різниця між вартістю цих витрат і власних коштів позичальника, що спрямовуються на цей об'єкт.

Довгостроковий кредит видається банками тільки кредитоспроможним позичальникам, що можуть повернути його у встановлені строки і сплатити відсотки за користування ним. Кредитоспроможність позичальника оцінюється банком до підписання кредитного договору на основі аналізу його фінансового стану та ефективності заходу, що кредитується.

Кредит, що видається, використовується на оплату поставлених на будівництво машин та устаткування, будівельних конструкцій, деталей, блоків і матеріалів, а також виконуваних будівельно-монтажних, проектних та інших робіт.

Погашення кредиту починається, як правило, з наступного кварталу після введення в експлуатацію кредитованого об'єкта, що кредитується, за рахунок власних обігових коштів позичальника.

Підприємство, яке бажає отримати довгостроковий кредит за рахунок ресурсів Національного банку України, розробляє відповідну цільову програму, затверджує її у відповідному міністерстві, складає календарний план робіт з цієї програми, кошторис витрат і подає до комерційного банку, що обслуговує його, заявку на довгостроковий кредит з обґрунтуванням потреби в ньому й ефективності наміченої програми.

Після вивчення поданої підприємством заявки і відповідних документів до неї, вирішення питання з Національним банком про кредитні ресурси комерційний банк визначає можливість видачі кредиту позичальнику.

Довгостроковий кредит видається позичальнику тільки на мету, передбачену його кредитною заявою, і в межах коштів, перерахованих комерційному банку Національним банком для цільового кредитування.

Контроль за цільовим використанням кредиту комерційними банками здійснює Національний банк і його регіональні управління, а за цільовим використанням кредиту позичальниками — комерційні банки. У разі виявлення фактів нецільового використання кредиту Національний банк (регіональні управління Національного банку) стягує з комерційного банку штраф у розмірі 5 % суми кредиту, використаного не за призначенням.