special

Основи охорони праці - Керб Л.П.

Тема 3. Виробничі шкідливості, методи захисту від їх негативного впливу

3.1. Методичні поради до вивчення теми

Умови праці на виробництві значною мірою визначаються наявністю виробничих шкідливостей.

Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їхню працездатність.

Слід знати класифікацію виробничих шкідливостей, яка залежить від характеру їх походження.

Виробничі шкідливості поділяються на три групи:

— шкідливості, які пов’язані з трудовим процесом. Вони обумовлені нераціональною організацією праці (надмірне напруження нервової системи, напруга органів зору, слуху, велика інтенсивність праці та ін.);

— шкідливості, які також пов’язані з виробничим процесом, але створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування — промисловий пил, шум, вібрація, шкідливі хімічні речовини, випромінювання тощо. Майже всі вони нормуються шляхом встановлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;

— шкідливості, які пов’язані з зовнішніми обставинами праці і виробництва — з недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональне опалення виробничих приміщень і т. ін.).

Хімічні

Фізичні

Психофізіологічні

Біологічні

токсичні речовини, пил, пара, газ

параметри повітря у приміщенні:

– температура,

– вологість,

– швидкість,

вібрація

шум

нетоксичні: пил, газ, пара,

різні види випромінювань,

освітленість

фізичні та нервово-психічні: перевантаження, монотонність праці, емоційні перевантаження

бактерії, мікроорганізми, інфекції

Рис. 3.1. Види шкідливих факторів

Численними дослідженнями гігієністів і фізіологів праці встановлено, що виробничі шкідливості несприятливо впливають на працівників, що знижує їх дієздатність і погіршує стан здоров’я.

Необхідно зазначити, що наслідком дії виробничих шкідливостей можуть бути:

професійні захворювання;

посилення захворювання, яке вже має працівник, та зниження опірності його організму по відношенню до зовнішніх чинників, що зумовлюють підвищення загальної захворюваності;

зниження працездатності та продуктивності праці.

Тому, вивчаючи виробничі шкідливості, слід усвідомити, де вони мають місце на виробництві, їх вплив на людину під час роботи та заходи щодо зниження їх негативного випливу.

Розглянемо виробничі шкідливості, що найчастіше зустрічаються на виробництві.

На самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повітря і теплового випромінювання.

Високий температурний режим має місце в мартенівских цехах у металургії, термічних і ливарних цехах в машинобудуванні, у фарбувальних, сушильних цехах тощо. В ряді виробництв люди працюють при зниженій температурі (склади, суднобудівна промисловість, елеватори).

Технологічні процеси, пов’язані з підвищеною вологістю, мають місце на підприємствах харчової промисловості (молоко- та м’ясокомбінати), заводи з обробки шкіри, гальванічні та травильні відділення у машинобудуванні тощо.

Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються прилади: ртутні та спиртові термометри (для виміру температури), психрометри (для визначення відносної вологості повітря), анемометри та кататермометри (для визначення швидкості руху повітря).

Результати досліджень свідчать, що в виробничих умовах усі метеорологічні фактори впливають на людину водночас. Тому важливо виявити їх сумарний вплив на працівника.

Одним із способів близької оцінки сумарного впливу метеорологічних факторів є спосіб обліку ефективних і еквівалентно-ефективних температур. Показник ефективної температури включає вплив температури та вологості повітря на людину на робочому місці.

Визначення температури здійснюється таким чином. З допомогою лінійки з’єднують точки на шкалі номограми, відповідні показанням сухого і мокрого термометрів психрометра. В місці перетину отриманої лінії з лінією швидкості руху повітря буде точка ефективної температури нерухомого повітря й еквівалентно-ефективної температури рухомого повітря.

Наприклад, вологий термометр психрометра показує 15 градусів і сухий — 25 градусів, що відповідає 21 градусу ефективної температури нерухомого повітря при швидкості руху повітря 1,5м/сек. В цьому разі еквівалентно-ефективна температура дорівнює 19 градусам.

Розрізняють оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови.

Оптимальні й допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні наведені у ГОСТ12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» [3].

Розглядаючи механізми впливу метеорологічних факторів виробничого середовища (температури, вологи, швидкості руху повітря, чинності променевої енергії нагрітих деталей і агрегатів) на людину, маймо на увазі, що людський організм прагне підтримати відносну динамічну сталість своїх функцій при різноманітних метеорологічних умовах. Ця сталість забезпечує насамперед один з найважливіших фізіологічних механізмів — механізм терморегуляції. Вона здійснюється при певному співвідношенні теплоутворення (хімічна терморегуляція) і тепловіддачі (фізична терморегуляція).

Відомо, що надлишкова вологість повітря негативно впливає на механізм терморегуляції організму. Особливо шкідливою є вологість повітря, що перевищує 70—75% при температурі 30 градусів і більше. За даними М.Є.Маршакова і В.Г.Давидова (1985), верхньою межею термальної рівноваги людини, яка перебуває в стані спокою, є температура повітря 30—31 градус при відносній вологості 85% або 40 градусів при відносній вологості 30%. Ці межі міняються при виконанні фізичної роботи.

Згідно з результатами досліджень, людина є працездатною і добре себе почуває, якщо температура навколишнього повітря не виходить за межі 18—20С, відносна вологість — 40—60%, швидкість руху повітря — 0,1—0,2 м/с.

При високій температурі та вологості може статися перегрів тіла, навіть тепловий удар. Він може бути викликаний також інфрачервоним випромінюванням.

Теплові апарати, що використовуються на підприємствах, є джерелом інфрачервоного випромінювання. Воно негативно впливає на функціональний стан нервової системи, викликає зміни в серцево-судинній системі, негативно впливає на очі, викликає кон’юнктивіти, помутніння рогівки й може викликати професійне захворювання — катаракту.

Таблиця 3.1

ОПТИМАЛЬНІ ТА ДОПУСТИМІ НОРМИ ТЕМПЕРАТУРИ, ВІДНОСНОЇ ВОЛОГОСТІ ТА ШВИДКОСТІ РУХУ ПОВІТРЯ У РОБОЧІЙ ЗОНІ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Період року

Категорія робіт

Температура, ?С

Відносна вологість, %

Швидкість руху, м/с

оптимальна

допустима

оптимальна

допустима на робочих місцях постійних і непостійних, не більше ніж

оптимальна не більше ніж

допустима на робочих місцях постійних і непостійних, не більше ніж

верхня межа

нижня межа

на робочих місцях

постійних

непостійних

постійних

непостійних

Холодний

Легка — Іа Легка — Іб Середньої важкості — ІІа Середньої важкості — ІІб Важка — ІІІ

22—24 21—23 18—20 17—19 16—18

25 24 23 21 19

26 25 24 23 20

21 20 17 15 13

18 17 15 13 12

40—60 40—60 40—60 40—60 40—60

75 75 75 75 75

0,1 0,1 0,2 0,2 0,3

0,1 0,2 0,3 0,4 0,5

Теплий

Легка — Іа Легка — Іб Середньої важкості — ІІа Середньої важкості — ІІб Важка — ІІІ

23—25 22—24 21—23 20—22 18—20

28 28 27 27 26

30 30 29 29 28

22 21 18 16 15

20 19 17 15 13

40—60 40—60 40—60 40—60 40—60

55 (при 28С) 60 (при 27С) 65 (при 26С) 70 (при 25С) 75 (при 24С)

0,1 0,2 0,3 0,3 0,4

0,1—0,2 0,1—0,3 0,2—0,4 0,2—0,5 0,2—0,6

Фізична робота в умовах підвищеної температури призводить до прискорення серцебиття, падає артеріальний тиск.

При низькій температурі може статися переохолодження організму, що призведе до застудного захворювання.

Студент повинен знати заходи щодо зниження негативного впливу мікроклімату.

До цих заходів належать:

впровадження раціональних технологічних процесів (наприклад, заміна гарячого засобу обробки металу холодним);

механізація та автоматизація виробничих процесів;

дистанційне управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадків з несприятливих умов;

захист працівників різними типами екранів;

раціональна теплова ізоляція устаткування;

раціональне розміщення устаткування;

раціональне планування та конструкторське рішення виробничих приміщень (гарячі цехи розміщуються в одноповерхових приміщеннях);

раціональні вентиляція та опалювання;

раціоналізація режимів праці та відпочинку (додаткові перерви);

спеціальний питний режим (білково-вітамінні напої, хлібний квас, підсолена вода).

Захист від інфрачервоних випромінювань забезпечують: огороджувальні, герметизуючі, теплоізолюючі пристрої, знаки безпеки, дистанційне управління.

Зниження інтенсивності теплового випромінювання досягається застосуванням: різних екранів (водяні завіси, скло, сітки), теплоізоляційних матеріалів (асбест, скловата), індивідуальних засобів; збільшення відстані між джерелом випромінювання та робочим місцем.

Чимало виробничих процесів пов’язано з дією промислового пилу на працівників.

Пил буває органічним (рослинного чи тваринного походження — борошно, цукор, тютюн тощо) і неорганічний (металевий), мінеральний (гіпс, цемент тощо).

Запиленість має місце на виробництвах з такими процесами, як обточка, поліровка тощо. Часом пил виникає під час горіння, транспортування і розважування порошкоподібних речовин.

Концентрацію пороху в повітрі визначають безпосередньо в робочій зоні за допомогою фотопиломіру.

Таблиця 3.2

СТАН ЗАПИЛЕНОСТІ В ОКРЕМИХ ВИРОБНИЦТВАХ

Виробництво

Кількість пилу, мг/м3

Механічні цехи

від 3 до 12

Обрубні відділення ливарних цехів

від 100 до 250

Забої шахт

до 1500

Наявність пороху в повітрі робочих приміщень обумовлена характером та організацією технологічного процесу, ступенем герметичності устаткування, наявністю чи відсутністю вентиляційних установок та ефективністю їх роботи.

Необхідно знати, як впливає пил на працівника.

Порох шкідливо впливає здебільшого на верхні дихальні шляхи. При цьому дія пилу залежить від його природи, концентрації, дисперсності, а також розчиненості.

Пил шкідливо впливає на легені робітників — під його впливом виникає тяжке професійне захворювання — силікоз (при невеликих концентраціях — через 6—10 років, а при великих дозах — через 2—3 роки).

Потрібно знати заходи щодо боротьби з промисловим пилом, до яких належать:

комплексна автоматизація, дистанційне управління технологічним процесом;

удосконалення конструкції (герметизація устаткування тощо);

удосконалення технологічних процесів (застосування замкнутих технологічних процесів, безперервних технологічних процесів);

заміна застарілого устаткування новим;

своєчасний і якісний ремонт технологічного устаткування;

влаштування місцевої вентиляції;

використання індивідуальних засобів (спецодяг, антисептичні пасти, окуляри, шоломи, маски, протигази та респіратори).

Згідно з ГОСТ12.1.007-76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности», шкідливою речовиною є така речовина, яка при контакті з організмом людини в разі порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання чи відхилення стану здоров’я від норми.

Слід знати, що за фізіологічним впливом на організм людини всі шкідливі речовини поділяються на такі групи: подразнюючі, що вражають шляхи дихання, шкіру, слизові оболонки (аміак, хлор, кислоти); задушливі (сірководень, вуглекислий газ, оксид вуглецю, азот, метан, інертні гази тощо); наркотичні, що спричинюють наркотичний вплив (ацетон, бензин, летючі вуглеводи тощо); соматичні (миш’як, ртуть, свинець тощо).

Таблиця 3.3

ГРАНИЧНО ДОПУСТИМІ КОНЦЕНТРАЦІЇ ДЕЯКИХ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН У ПОВІТРІ РОБОЧОЇ ЗОНИ (ГОСТ12.1.005-88)

№ зп

Назва речовини

ГДК, мг/м3

Клас небезпеки

Агрегатний стан

1

Азоту оксиди

5

2

П

2

Аміак

20

4

П

3

Ангідрид сірчистий

10

3

П

4

Ангідрид сірки

1

2

А

5

Ацетон

200

4

П

6

Бензин-розчинник

300

4

П

7

Бензин-паливний

100

4

П

8

Гас

300

4

П

9

Кислота сірчана

1

2

А

10

Луги їдкі

0,5

2

А

11

Озон

0,1

1

П

12

Ртуть металічна

0,01

1

П

13

Сулема

0,1

1

А

14

Свинець та його неорганічні сполуки

0,01

1

А

15

Окис вуглецю

20

4

П

16

Хлор

1

2

А

Примітка: П — пари, А — аерозоль.

За ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки:

1-й — надзвичайно шкідливі;

2-й — високошкідливі;

3-й — помірно шкідливі;

4-й — малошкідливі.

Нарощення хімічного виробництва призводить до кількісного зростання промислових відходів, які становлять небезпеку для довкілля і людей.

В Україні нараховується 877 хімічно небезпечних об’єктів. Тільки в 1998р. шкідливі викиди в атмосферу трапилися на понад 13тис. підприємств, із них 46% — це підприємства обробної промисловості, 25% — будівельні та транспортні.

У середньому по Україні протягом року одним підприємством викинуто в атмосферу 302 тонни шкідливих речовин*9.

*9: {Інформаційний бюлетень Державного комітету статистики України. — 1999. — №3.}

Слід звернути увагу на те, що найрозповсюдженішими і небезпечними речовинами, що використовуються в промисловості і побуті, є аміак та хлор.

Аміак використовується у промислових і побутових холодильниках, на м’ясокомбінатах, молокозаводах, овочевих базах, тобто там, де є необхідність в охолодженій продукції. При малих концентраціях діє на людину збуджуючи, при великих — може призвести до інвалідності.

Необхідно зазначити, що найкращі методи захисту на виробництві — протигаз, респіратор РПГ-67КР, захисний костюм типу Л-1, гумові чоботи, рукавички.

Хлор, широко розповсюджений промисловий продукт, використовується для знезараження питної води, вибілювання тканин, як сировина для багатьох хімічних підприємств. У зв’язку з його використанням трапляється чимало випадків отруєння. При концентрації хлору в повітрі понад 0,2мг/м3 може настати миттєва смерть. При потраплянні хлору на шкіру виникають опіки.

Запобігти враженню хлором можливо за допомогою індивідуальних засобів захисту (протигаз, кисневий ізолюючий прилад, спеціальний захисний костюм, гумові чоботи, рукавиці).

Необхідно зазначити, що шкідливі речовини можуть проникати до організму через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкіряні покрови та слизові оболонки.

Проникнення цих речовин в організм людини у великих концентраціях нерідко призводить до гострих отруєнь.

Слід знати заходи щодо зниження несприятливого впливу хімічних речовин:

розробка нових технологічних процесів, які виключають використання шкідливих хімічних речовин, заміна шкідливих речовин менш шкідливими (метиловий спирт замінюється бутиловим, заборонено використання ртуті при виробництві капелюхів, заміна жовтого фосфору червоним при виробництві сірників та ін);

встановлення концентрації хімічних речовин у сумішах (бензол як розчинник у лаках має становити 10% рідкої частини лаку, кількість миш’яку в кислотах для травлення металу має сягати не більше 0,2%);

комплексна механізація та автоматизація, дистанційне управління технологічними проектами;

удосконалення технологічних процесів (застосування безперервних технологічних процесів, автоматичний контроль за ходом технологічного процесу);

раціональне планування цехів і устаткування (ізоляція шкідливих цехів);

влаштування місцевої вентиляції;

використання індивідуальних засобів захисту;

контроль за станом повітряного середовища на робочих місцях;

токсикологічна експертиза і гігієнічна стандартизація всіх хімічних речовин.

На сьогоднішній день шум є одним з найшкідливіших факторів, притаманних нашій цивілізації.

Виробничий шум — це сукупність різних за силою і частотою звуків, що виникають у повітряному середовищі та безпосередньо впливають на працездатність.

Необхідно зазначити, що джерелами шуму є: транспорт, насоси, двигуни, пневматичні та електричні інструменти, верстати, будівельна техніка тощо.

Деякі технологічні процеси пов’язані з шумом (клепання, карбування, обрубка, вибивка лиття, робота на ткацьких верстатах, випробовування авіадвигунів тощо).

Норми шуму наведені у табл.3.4.

Таблиця 3.4

ДОПУСТИМІ РІВНІ ЗВУКОВОГО ТИСКУ, РІВНІ ЗВУКУ ТА ЕКВІВАЛЕНТНІ РІВНІ ЗВУКУ НА ПОСТІЙНИХ РОБОЧИХ МІСЦЯХ (ГОСТ12.1.003-83) ТА В ГРОМАДСЬКИХ БУДІВЛЯХ (ГОСТ12.1.036-81)

Приміщення, робочі місця та робочі зони

Рівні звукового тиску (дБ) в смугах із середньогеометричними частотами (Гц)

Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку ДБА

65

125

250

500

1000

2000

4000

8000

Приміщення програмістів обчислювальних машин

71

61

54

49

45

42

40

38

50

Приміщення, управління, робочі кімнати

79

70

68

63

55

52

50

49

60

Постійні робочі місця та робочі зони у виробничих приміщеннях підприємств

99

92

86

83

80

78

76

74

85

За частотою звукові коливання поділяють на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 20Гц, звукові — від 20 до 20000Гц та ультразвукові — більше 20000Гц.

Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частоти від 20 до 20000Гц та відчувають зміни гучності 61дБ. Вухо людини сприймає шум до 130дБ; при 150дБ шум для людини нестерпний.

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85дБ.

Рівень шуму на робочих місцях потрібно контролювати не менше одного разу за рік.

Вимірювання шуму на робочих місцях здійснюється шумовимірювачами та аналізаторами спектра шуму згідно з ГОСТ12.1.050-86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах».

Слід знати, як впливає шум на організм людини. У робітників, які мають справу з гуркотливими машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху, у тому числі глухуватість і глухота. Проте тривала дія шуму впливає не лише на слух, вона робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездатність та швидкість руху, сповільнює розумовий процес. Усе це може спричинити аварію на виробництві.

У разі постійного шумового фону до 70дБ виникає порушення ендокринної та нервової систем, до 90дБ — порушує слух, до 120дБ — призводить до фізичного болю, який може бути нестерпним.

Рекомендовані такі діапазони шуму для приміщень різних призначень: для сну та відпочинку 30—40дБ, для розумової роботи — 45—55дБ, для робітників цехів, гаражів, магазинів 56—70дБ, в банках (службові приміщення касового вузла — 60дБ, виробничі приміщення касового вузла — 75дБ).

Розглянемо заходи захисту від шуму. Зниження шуму досягається використанням таких заходів:

зниження шуму в джерелі створення;

зменшення шуму на шляху поширення (за рахунок місцевої та загальної звукоізоляції, шумовлюючих екранів, поглинаючих фільтрів);

раціональне планування підприємств;

використання зелених насаджень;

застосування на машинах і механізмах неметалевих деталей, малошумного металу;

застосування індивідуальних засобів захисту (навушники, заглушки);

раціоналізація режимів праці та відпочинку;

використання глушителів шуму.

Слід знати, що захист від шуму регламентують такі документи: ГОСТ12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности», ГОСТ12.1.029-80 «ССБТ. Средства и методы защиты от шума. Классификация», ГОСТ12.1.036-81 «ССТБ. Шум. Допустимые уровни в жилых и общественных зданиях».

Ряд виробничих процесів пов’язаний з вібрацією. Вібрація — це тремтіння всього тіла чи окремих його частин внаслідок виконання певних робіт.

Необхідно знати, що джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини.

Розрізняють вібрацію загальну та місцеву. Загальна вібрація викликає тремтіння всього тіла людини, місцева — залучає до коливання тільки окремі частини тіла (руки, передпліччя, ноги).

Слід знати, який вплив на людину чинить вібрація.

Вібрація завдає великої шкоди здоров’ю людини — від перевтоми організму та незначних змін функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої діяльності, нервової системи, деформації м’язів, кісток, порушення чутливості шкіри, кровообігу та ін.

Вібрації частотою понад 200Гц перевантажують нервову систему людини, потребують підвищеного психічного напруження.

Систематичний вплив на людину загальних вібрацій може бути причиною вібраційної хвороби. Локальні вібрації викликають деформацію та зменшення рухомості суглобів.

Гігієнічна оцінка вібрації, що впливає на людину, здійснюється згідно з ГОСТ2.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования».

Необхідно звернути увагу на заходи щодо боротьби з вібрацією. Вони поділяються на колективні та індивідуальні.

Найрозповсюдженішими інженерними методами захисту від вібрації є віброгасіння. Вібруючі машини (вентилятори, насоси, агрегати) встановлюють на окремі фундаменти. Джерела коливань ізолюють від опорних поверхонь гумовими, пружними чи комбінованими віброізоляторами.

Серед заходів індивідуального захисту виділяють: спеціальне віброзахисне взуття, рукавиці та рукавички з м’якими надолонниками.

Слід знати, що вібробезпечні умови регламентують документи: ГОСТ12.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования», ГОСТ12.4.002-74 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты рук от вибрации. Общие технические требования».

Серед виробничих шкідливостей виділяють також випромінювання.

Джерела випромінювань мають місце в різних галузях виробництва: промисловості, сільському господарстві, медицині, атомній енергетиці (ядерні реактори). Ризик опромінення виникає також під час роботи на рентгенівських установках, з радіоактивними ізотопами, при дефектоскопії металів, контролі якості зварних з’єднань, під час роботи на комп’ютерах тощо.

Розглянемо дію випромінювання на людину під час праці та методи захисту від його негативного впливу.

Слід знати, що випромінювання поділяється на: іонізуюче, ультрафіолетове, електромагнітне, лазерне.

Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків.

До іонізуючих випромінювань належать ?-, ?-, ?-випромінювання, потоки нейронів та інших ядерних часток. Іонізуюче випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, порушує функції центральної нервової системи, що в свою чергу, викликає порушення функції залоз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності. Внаслідок цих змін порушується нормальний перебіг біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби. Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту.

Захист від іонізуючих випромінювань забезпечується такими засобами та методами:

ізоляцією чи огородженням джерел випромінювань за допомогою спеціальних камер, огорож, екранів;

обмеженням часу перебування персоналу в радіаційно-небезпечній зоні;

віддаленням робочого місця від джерел випромінювання;

використанням дистанційного керування;

застосуванням приладів сигналізації і контролю;

використанням засобів індивідуального захисту.

У виробничих умовах має місце і ультрафіолетове випромінювання, джерелами якого є електродугове зварювання, газорозрядні лампи тощо.

Дія ультрафіолетового випромінювання полягає в порушенні поділу та загибелі клітин. Великі дози цього випромінювання можуть призвести до уражень шкіри та органів зору.

До засобів захисту від нього належать:

екранування джерел випромінювання;

огородження робочих місць ширмами, щитами;

індивідуальні засоби захисту (спецодяг, спецвзуття, рукавиці, захисні окуляри, щитки зі світлофільтрами).

Слід також звернути увагу на електромагнітне випромінювання.

Електромагнітні випромінювання — це процес утворення вільного електромагнітного поля, що випромінює заряджені частинки, які прискорено рухаються. Головними їх джерелами є телевізійні передавачі та радіолокаційні станції, пристрої сотового та інших видів радіозв’язку, високовольтні мережі електропередач, електротранспорт, установки радіозв’язку, комп’ютерна техніка. Підвищений рівень електромагнітних випромінювань шкодить здоров’ю людини. Передусім від цього страждають нервова і серцево-судинна системи, виникають головний біль, зниження точності робочих рухів, млявість, перевтома, порушення сну.

Електромагнітні поля утворюються також в атмосфері при атомних вибухах.

Слід знати основні види захисту від електромагнітного випромінювання, до яких належать:

зменшення випромінювань безпосередньо біля джерела;

дистанційний контроль і керування в екранованому приміщенні;

організаційні заходи (проведення доземетричного контролю, медичні огляди, додаткова відпустка, скорочені робочі дні);

застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг, захисні окуляри).

Лазерне випромінювання має місце в техніці, медицині, де використовуються лазери. Найістотніше лазерне випромінювання впливає на очі (ушкодження сітківки очей).

Серед засобів захисту виділяють:

застосування телевізійних систем спостереження за технологічним процесом, захисні екрани;

системи блокування та сигналізації;

огородження лазерно-небезпечної зони;

індивідуальні засоби захисту (спеціальні протилазерні окуляри, щитки, маски, спецодяг, рукавиці).

Особливу увагу слід звернути на правила роботи з комп’ютерами.

Дослідження свідчать, що при роботі за комп’ютером мають місце небезпечні та шкідливі фактори, які поділяються на фізичні та психофізичні.

До фізичних чинників належать:

— підвищення значення напруги електричного поля;

— підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

— підвищений рівень статичної електрики;

— підвищений рівень іонізації повітря.

До психофізичних факторів належать:

— статичні та динамічні перенавантаження;

— розумове перенапруження;

— перенапруження зору при роботі за екранами пристроїв.

Тому слід виконувати такі рекомендації щодо режиму роботи:

 через кожну годину праці необхідно робити перерву 5—10хв., а через 2 години — 15хв., під час яких доцільно виконувати комплекс вправ виробничої гімнастики та провести сеанс психофізіологічного розвантаження.

Велике значення має економічна оцінка впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці.

Для економічної оцінки впливу виробничих шкідливостей на ефективність праці необхідно проаналізувати ряд показників по цеху, дільниці, робочому місцю до проведення і після проведення заходів від їх негативного впливу.

Такими показниками є:

1) випуск продукції за зміну;

2) середня тривалість виконання основної виробничої операції;

3) питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу;

4) питома вага допоміжного часу в оперативному часі;

5) питома вага втрат робочого часу в змінному фонді робочого часу;

6) питома вага бракованої продукції в загальному випуску.

На основі цих показників можливо розрахувати вплив виробничих шкідливостей на ефективність праці.

Так, коефіцієнт впливу зниження шуму на ефективність праці за показниками, величини яких зростають після проведення заходів (випуск продукції, питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу) визначається за формулою:

коефіцієнт впливу зниження шуму на ефективність праці,

а по показникам, числові значення яких повинні зменшитися при зменшенні, наприклад, шуму (витрати часу на операцію, процент браку) за формулою:

,

де а1 — величина показника після проведення заходів,

а0 — величина показника до проведення заходів.

Загальний коефіцієнт впливу шуму на ефективність праці

коефіцієнт впливу шуму на ефективність праці.

Можливий ріст продуктивності праці за рахунок зниження шуму визначається за формулою:

ріст продуктивності праці за рахунок зниження шуму.



 

Created/Updated: 25.05.2018