- Цветы и растения
- Аквариум и рыбы
- Для работы
- Для сайта
- Для обучения
- Почтовые индексы Украины
- Всяко-разно
- Электронные библиотеки
- Реестры Украины
- Старинные книги о пивоварении
- Словарь старославянских слов
- Все романы Пелевина
- 50 книг для детей
- Стругацкие, сочинения в 33 томах
- Записи Леонардо да Винчи
- Биология поведения человека
Главная Экономика Книги Політична економія - Оганян Г.А. |
Політична економія - Оганян Г.А.
Концепції розвитку структури світової економіки
Відповідно до першого напряму дослідження структури міжнародної економіки в економічній літературі розглядають концепції її розвитку. Перша концепція має назву системного підходу до виокремлення структурних елементів світового господарства, згідно з нею у структурі світового господарства розглядають три складові: • світове капіталістичне господарство;
• національне капіталістичне господарство, яке виокремлюють у межах світового капіталістичного господарства як сукупності економік відповідних держав;
• світ, що розвивається.
Друга концепція структуризації світового господарства ґрунтується на теоретичних положеннях, за якими в межах останнього можна виокремити:
• центр світового господарства, до якого належать економічно розвинені країни;
• периферія, яка включає країни, що розвиваються.
Ще одна концепція структуризації світового господарства ґрунтується на принципі політичної противаги, за яким розглядають два види структури світового господарства:
• поділ світового господарства на Схід і Захід. До країн Сходу належать держави перехідної економіки і ті, що розвиваються, які розташовані у східній півкулі нашої планети. До Заходу належать економічно розвинені країни, розташовані у західній півкулі;
• поділ світового господарства на Північ і Південь. Відповідно до цього Північ як складова світового господарства включає економічно розвинені країни, а Південь — країни, що розвиваються. Отже, перший напрям аналізу структури світового господарства
в основному передбачає виокремлення її складових за найзагальнішими показниками господарського розвитку та політико-соціальної й ідеологічної орієнтації їх функціонування в сучасних умовах.
Принципи структуризації світового господарства
Структуризація світового господарства ґрунтується на таких принципах:
1. Економічний принцип. Згідно з цим принципом світове господарство поділяють за двома такими ознаками: переважний розвиток промисловості або сільського господарства; рівень економічного розвитку країни. За першою ознакою виокремлюють такі структурні елементи світового господарства:
• промислово розвинені країни;
• аграрні країни.
За рівнем економічного розвитку світове господарство поділяють на такі частини:
• економічно розвинені країни світу;
• нові індустріальні країни. Це держави, які інтенсивно використовують за допомогою економічно розвинених країн сучасні досягнення науково-технічної революції з метою стабілізації економіки та зростання національного господарства, до них належать Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Філіппіни, Малайзія, Індонезія, Таїланд;
• країни, що розвиваються. За класифікацією ООН, в сучасних умовах налічується понад 150 країн, що розвиваються.
2. Принцип ступеня розвитку ринку. Згідно з цим принципом виокремлюють:
• країни з розвиненою ринковою економікою, до них належать промислово розвинені країни світу. За класифікацією ООН, у сучасних умовах є близько 40 таких держав;
• країни з ринковою економікою, до них належать більшість країн, що розвиваються;
• країни з перехідною економікою, яка еволюціонує у напряму до ринку. За класифікацією ООН, нині налічується 26 таких країн;
• країни з командною центрально-керованою економікою, до них належать країни соціалістичної орієнтації.
3. Організаційний принцип. Відповідно до цього принципу виокремлюють міжнародні інтеграційні об'єднання, окремі групи країн, насамперед — це:
• Європейський Союз, це інтеграційне об'єднання, до якого нині належать 15 країн Західної Європи, у 2004 р. їх буде 25;
• СНД;
• Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, яка об'єднує країни Латинської Америки;
• Організація економічного співробітництва і розвитку, до якої належать США, країни Західної Європи;
• інші міжнародні інтеграційні об'єднання або групи країн.
4. Соціально-економічний принцип, згідно з яким структуру світового господарства досліджують за рівнем цивілізаційного розвитку, виокремлюючи такі елементи:
• країни наукової епохи, в яких постійно впроваджуються досягнення НТР;
• країни технологічної епохи, в яких періодично впроваджуються у виробництво досягнення НТР;
• країни виробничої епохи, в яких використовуються традиційні технології виробництва.
5. Принцип структуризації світової економіки за рівнем доходу на душу населення:
• країни, де на душу населення припадає понад 12 тис. дол. на рік. Це Швеція, Норвегія, Фінляндія, Данія, Австрія, Швейцарія, Бруней, Кувейт, ОАЕ та ін.;
• країни, де цей показник становить 10-12 тис. дол. на рік, до них належать більшість економічно розвинених держав;
• країни, де на душу населення припадає менше 7 тис. дол. на рік, зокрема, нові індустріальні держави;
• країни, де на душу населення припадає 2 тис. дол. на рік, до них належать окремі країни, що розвиваються;
• країни, де зазначений показник становить до 700 дол. на рік, до цієї групи держав належать більшість країн з перехідною економікою та слаборозвинені країни світу.
6. Регіональний принцип. Згідно з цим принципом структура світового господарства розглядається за ознакою територіального розміщення груп країн світу, насамперед їх розташування за континентами:
• країни Європи;
• країни Азії;
• країни Північної Америки;
• країни Південної Америки;
• країни Африки;
• Австралія, Нова Зеландія.
7. Регіонально-економічний принцип, згідно з яким світове господарство поділяється на групи країн, що мають спільні кордони і подібні ознаки економічного розвитку. Зокрема, до них належать Західна, Південна, Східна, Центральна Європа, країни Близького Сходу, Далекого Сходу та ін.
Отже, структура світового господарства досить розгалужена і базується на конкретних підходах до його систематизації.
Created/Updated: 25.05.2018