Главная Экономика Книги Політична економія - Оганян Г.А.

Політична економія - Оганян Г.А.

4.5. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва

1. Сутність і соціально-економічна природа господарського механізму.

2. Структурні складові господарського механізму.

Ґрунтовне пізнання і глибокий науковий аналіз закономірностей і найважливіших тенденцій формування, подальшого розвитку та всебічного і широкомасштабного вдосконалення господарського механізму є важливою ланкою у вивченні політичної економії та інших економічних дисциплін. У науково-практичному сенсі в центрі уваги перебувають конкретні господарські форми, в яких виявляються і за допомогою яких використовуються економічні закони в управлінсько-регулюючій діяльності суспільства. Стрижнем такої надто складної діяльності суспільства є сучасна держава як багатовимірне явище. Розташовуючись у зовнішньому, або можна сказати, у поверхневому шарі виробничих економічних відносин, конкретні господарські форми відрізняються рухомістю, мінливістю. Саме на ці форми безпосередньо спрямована економічна політика держави з метою вдосконалення і піднесення рівня ефективності народногосподарського механізму загалом та його окремих ланок, функціональних підрозділів зокрема.

Всебічне вдосконалення господарського механізму суспільства — органічна складова прогресивного розвитку економіки на макро- і мікрорівнях. Науковий аналіз механізму господарювання як цілісного комплексу допомагає пов'язати досягнення економічної теорії з реальною практикою, а також з іншими економічними науками.

Організаційно-економічні відносини

Господарський механізм — це складна за своїм соціально-економічним змістом економічна категорія. Соціально-економічну сутність господарського механізму можна зрозуміти, спираючись на науковий аналіз системи суспільно-економічних відносин загалом, а також їх підсистем: організаційно-економічних і техніко-виробничих (їх ще називають техніко-економічними) відносин.

Організаційно-економічні відносини виникають і розвиваються у процесі суспільного поділу праці. У їх складі розрізняють такі компоненти: конкретні форми організації виробництва, господарські зв'язки між функціональними ланками суспільного поділу праці і відносини управління ними, а також ширше — відносини суспільного господарювання. Організаційно-економічні відносини становлять зміст категорії "господарський механізм".

Організаційно-економічні відносини є цілісною системою з різнорівневою внутрішньою структурою (будовою). Умовно у цій структурі можна виокремити три рівні. Перший глибинний рівень охоплює відносини господарювання, яким властиві найзагальніший характер і функціональне розташування навколо відносин власності. Другий поверхневий рівень охоплює конкретні форми функціонування організаційно-економічних відносин. Наприклад, комерційний розрахунок як економічна категорія — це відносини першого рівня. Комерційний розрахунок як система методів господарювання (комерційний розрахунок підприємств, цехів, бригад) є конкретним виразом (формою) функціонування комерційних (ринкових) відносин, які можна віднести до другого рівня. Конкретна реалізація організаційно-економічних відносин стосовно кожної держави — суб'єкта господарювання становить третій рівень.

Організаційно-економічні відносини органічно пов'язані з розвитком продуктивних сил, відображають процес суспільної праці. У цьому процесі, тобто під час впливу засобів праці на предмет праці, виникає (формується) система відносин людини до речі або між людьми безпосередньо у виробництві щодо технологічних процесів. Такі відносини називають організаційно-технологічними, організаційно-технічними, або техніко-виробничими (техніко-економічними). Окремі інші відносини тісно взаємодіють з організаційно-економічними відносинами, перебуваючи немов на межі між продуктивними силами і суспільно-виробничими відносинами.

Разом з тим неправомірно вважати, що господарський механізм є формою виразу насамперед техніко-виробничих відносин, або що техніко-економічні відносини і становлять головний зміст господарського механізму. Основний зміст механізму господарювання, його форм визначає система взаємодії техніко-економічних і організаційно-економічних відносин під впливом (прямим і опосередкованим) суспільних продуктивних сил. Цей діалектичний процес через певні суспільно-господарські форми відображає глибинну суть макроекономічної і мікроекономічної структури народногосподарського відтворювального процесу, способу виробництва (як способу праці з відносинами розпорядження і системою економічних інтересів), який визначає характер виробництва, його якісну визначеність. Це виявляється в організаційно-технічній взаємодії особистісного й матеріально-речових факторів суспільного виробництва, виробничо-технологічному рівні. Взаємодія рівня розвитку і характеру продуктивних сил з системою трудових відносин утворює спосіб праці. Рівень розвитку суспільних продуктивних сил, характер їх поступального руху формують зміст способу праці, а праця — його форми. Отже, поступальний розвиток продуктивних сил органічно пов'язаний з цілісною системою різних груп відносин, що існують у різних конкретних економічних формах, які відображають глибинну соціально-економічну сутність суспільного ладу.

До такої системи належать, зокрема, відносини власності, планомірності, пропорційності й збалансованості суспільного відтворення. Вони визначають суспільну мету виробництва, його соціальний тип, народногосподарську структуру відтворювального процесу. Суспільно-економічні відносини лежать в основі функціонування господарського механізму, визначають глибоке об'єктивне підґрунтя цього феномену. Разом з тим не можна на віру сприймати твердження про те, що вдосконалення господарського механізму відбувається у зв'язку лише з рухом техніко-економічних відносин, оскільки рух техніко-економічних відносин здійснюється не поза організаційно-економічними відносинами, а в органічному взаємозв'язку та взаємозалежності і взаємодії. Взаємодія цих процесів — рушій розвитку й удосконалення господарського механізму загалом, його складових на народногосподарському й регіональних рівнях.

У системі суспільно-економічних відносин відображаються дії та взаємодії економічних законів, що характеризують об'єктивний фундамент господарського механізму. Господарський механізм, його функціонування спрямовані на свідоме пізнання й ефективне використання системи економічних законів. Варто розрізняти механізм дії і механізм використання економічних законів. Дія і взаємодія системи економічних законів є первинним, наукове пізнання цього процесу — вторинним, а механізм їх використання — третинним етапом у народногосподарській відтворювальній діяльності. Звичайно, дія і взаємодія економічних законів — явище об'єктивне, а механізм їх використання — поєднання об'єктивного і суб'єктивного у людській життєдіяльності.

Наявність елементів суб'єктивності у використанні економічних законів пояснюється такими обставинами:

• спроби досягти так званої абсолютної точності у пізнанні законів — завдання практично нереальне. Економічні закони діють як пануючі тенденції, а тому їх використання у практиці господарювання було б не зовсім правильно зводити до абсолютного відображення об'єктивних вимог законів, системи закономірностей у господарюванні. Тут потрібні суб'єктивні, вольові коригування;

• пізнання економічних законів, механізмів їх дії та вияву визначається не лише їх сутнісним змістом, об'єктивною спрямованістю й формами суспільно-економічних відносин, а й соціально-економічними умовами використання законів, враховуючи конкретні можливості народногосподарського відтворювального процесу за наявних суспільних ресурсів і виходячи з потреб у суспільстві загалом (загальноекономічні, регіональні, індивідуальні потреби). Адаптація механізму використання законів у конкретних умовах господарської діяльності на її різних функціональних рівнях залежить від великої різноманітності об'єктивних і суб'єктивних чинників — рівня суспільної культури, освіти, науки, ступеня кваліфікації працівників, демографічної динаміки, міжнародних чинників, науково-технічних зрушень у національному й міжнародному масштабі.

Можливе використання механізму дії економічного закону (законів) лежить у площині досягнення такої моделі господарської діяльності, яка б у конкретних умовах суспільного відтворення життєдіяльності могла сприяти оптимальному одержанню корисного для суспільства результату — життєво необхідного для інтенсивного розвитку та вдосконалення суспільного виробництва відтворювання людської особистості — основного чинника цивілізаційного прогресу. Господарський механізм може принести очікуваний ефект, лише коли він враховує всю гаму економічних інтересів, уміло їх поєднує. Механізм господарювання охоплює і певну частину надбудови, а не лише базисні економічні відносини. У цьому зв'язку потрібно проаналізувати структуру господарського механізму.