Главная Экономика Книги Політична економія - Оганян Г.А.

Політична економія - Оганян Г.А.

Державне регулювання зайнятості

Згідно з кейнсіанською теорією зайнятості, не існує механізму, який забезпечує і гарантує повну зайнятість. Одним з висновків цієї теорії є фундаментальне положення, що ринкову систему не можна вважати саморегульованою, і вона потребує цілеспрямованого державного регулювання.

Державне регулювання ринку праці здійснюється за чотирма напрямами:

• працевлаштування незайнятого населення і допомога в профорієнтації, підготовці та перепідготовці кадрів;

• сприяння створенню і розвитку гнучкого ринку праці та нестандартним формам зайнятості;

• правове забезпечення трудових відносин;

• соціальний захист населення, яке має статус безробітних (матеріальна допомога, виплата допомоги у зв'язку з безробіттям, страхування від безробіття).

Слід зазначити, що перші два напрями є активним типом державного регулювання ринку праці, а останній належить до пасивного. Крім того існують прямі та непрямі методи державного забезпечення зайнятості. До прямих методів належить законодавче регулювання умов наймання і використання робочої сили, при цьому особливого значення набувають колективні договори і трудове законодавство. До непрямих методів державного забезпечення зайнятості належать заходи державної фінансової політики (асигнування й субсидії), монетарної політики (регулювання грошового обігу), фіскальної політики (зміна податкових ставок).

Чинники розширеного відтворення робочої сили

Особливостями відтворення робочої сили при перехідній економіці є значна залежність від мотиваційної основи трудової діяльності, загострення внутрішніх і зовнішніх протиріч (цільових, міжфазових, територіально-галузевих, просторово-часових) у самій відтворювальній системі, динамічність її основних пропорцій і форм. Ці особливості є своєрідними каталізаторами відтворювального процесу, в них виявляються інтереси всіх його суб'єктів; наростання суперечностей спричиняє проблемні ситуації соціальної спрямованості, оскільки при цьому перетинаються інтереси територій, галузей, окремих соціально-демографічних груп населення.

Чинники розширеного відтворення робочої сили: раціональне використання трудових ресурсів відповідно до їх здібностей і рівня кваліфікації; науково-технічний прогрес; створення умов для всебічного розвитку людини; якісне поліпшення умов життя; поліпшення екологічної ситуації в країні; сталий розвиток національної економіки; стабільність внутрішньої та зовнішньої політики держави. Зазначені чинники є ідеальними, але за умов нестабільного розвитку вони можуть не діяти. Важливо, щоб держава більше уваги приділяла людському фактору, оскільки без розширеного відтворення робочої сили не можна досягти прогресу. Самодіяльна частина населення формує ринок робочої сили і є основною продуктивною силою суспільства.

Проблеми зайнятості та відтворення робочої сили в Україні

Сформована в Україні модель суспільства не є соціально-ринковим господарством у загальноєвропейському розумінні, оскільки соціальна орієнтація економіки здебільшого трактується застаріло як прискорене зростання сфери обслуговування або як створення певної системи соціального захисту, окремі заходи якої мають переважно епізодичний, кон'юнктурний характер і функціонують автономно, не створюючи цілісної системи. З огляду на це в Україні необхідні зміни в соціально орієнтованій моделі українського суспільства загалом і регулюванні ринку праці та зайнятості населення зокрема. Соціальна орієнтація при переході до ринку означає не так функціонування системи соціального захисту, спрямованої на утриманство, як створення розвиненого ринкового середовища. Тому регулювання зайнятості потребує взаємопов'язаного вирішення проблем у сфері макроекономічної стабілізації, структурної перебудови фінансово-кредитної, бюджетної, податкової політики та політики соціального захисту. Перевага має надаватись економічному регулюванню — фіскальній і грошово-кредитній політиці, створенню таких умов, які б спрямовували дії всіх суб'єктів ринкових відносин на забезпечення оптимальної зайнятості.

Для подолання негативних тенденцій у сфері зайнятості населення важливо постійно вдосконалювати соціально-економічні механізми регулювання зайнятості в практичній діяльності адміністративних і господарських органів з реалізації стратегічних і поточних завдань щодо ефективного відтворення та використання трудового потенціалу. Такий механізм схематично можна представити у вигляді трьох взаємопов'язаних агрегованих соціально-економічних блоків: прогнозування, стимулювання та управління процесами зайнятості (рис. 34).

Насамперед функціонування зазначеного механізму потребує науково обґрунтованого прогнозування: створення сучасної інформаційної бази, що враховуватиме значний досвід використання балансових методів та інформаційно-статистичних джерел в Україні, а також апробований у багатьох країнах досвід функціонування систем територіального соціально-економічного моніторингу. Отже, інформаційна база оцінки дасть змогу виявити тенденції у відтворенні робочої сили, визначити рівень зайнятості населення, кількість незайнятого населення і допоможе виявити реальний попит на робочі місця.

Рис. 34. Механізм регулювання зайнятості населення

Другий блок механізму регулювання зайнятості населення — стимулювання ефективної реалізації трудового потенціалу — має включати заходи з регулювання пропозиції робочої сили та її наближення до структури попиту на неї, які поділяються на активні й неактивні, а також заходи з розширення попиту на робочу силу, які, в свою чергу, розподілятимуться на прямі і непрямі заходи стимулювання.

Третій блок механізму повинен сприяти розробці і реалізації досконаліших програм сприяння зайнятості населення на державному, регіональному і місцевому рівнях.

В командно-адміністративній системі політика зайнятості, впливаючи в основному на пропозицію робочої сили, мала обмежені можливості застосування з метою розширення попиту на робочу силу. В умовах ринкових відносин для реалізації зайнятості робочої сили пріоритет повинен надаватися стимулюванню розширення попиту на робочу силу як найактивнішому заходу політики на ринку праці. Тобто активність державної політики зайнятості має спиратись на заходи застережного мотиваційного характеру на противагу заходам постфакторного характеру в умовах, коли безробіття вже існує.

Контрольні питання

1. Назвіть і охарактеризуйте види зайнятості.

2. Що слід розуміти під терміном "повна зайнятість"?

3. Які вам відомі теорії зайнятості, чим вони відрізняються?

4. Про що свідчить закон А. Оукена?

5. Назвіть та охарактеризуйте складові процесу відтворення робочої сили.

6. Що таке безробіття і як воно розраховується?

7. Які найвідоміші види безробіття є в Україні?

8. Що таке ефективність виробництва?

9. Розкрийте сутність чинників розширеного відтворення робочої сили.

10. Як здійснюється державне регулювання зайнятості?

11. Чому в Україні наступними роками переважатиме інтенсивне відтворення трудових ресурсів?