special

Історія України - Полонська Василенко Наталія: Том 1

НОВГОРОДСЬКА ЗЕМЛЯ

Новгород з пригородом Псковом та величезною Новгородською землею відокремився від Київської держави в 1130-их роках. До того часу, за Ігоря, був він зв'язаний з Київським князівством під управлінням старших синів Великого князя. Зокрема новгородці дорожили князями Мономаховичами і ображалися, якщо князь переходив від них до іншого князівства. Характеристична заява представників Новгорода кол. Новгородському князеві Святополкові II, який перейшов до Києва на Великокнязівський престол. Він хотів, замість Мстислава Мономаховича, в 1102 році посадити в Новгороді свого сина Ярослава (за традицією — старшого сина Великого князя). Новгородці відповіли: «Ми не хочемо ані Святополка, ані його сина; коли мас він дві голови, нехай іде; ми Мстислава.., вигодували собі на князя, а ти нас покинув». Загроза була настільки серйозна, що Мстислав після того князював у Новгороді ще 15 років. З сином Мстислава, Всеволодом, теж улюбленцем новгородців, повторилося те саме: коли Яро-полк перевів Всеволода до Переяслава, щоб зробити своїм спадкоємцем, і закріпитися йому там не вдалося, новгородці не прийняли його (1132 р.)

У 1130-их роках загострилася в Новгороді боротьба за «вольності». Користаючись з міжусобиці та занепаду великокнязівської влади, новгородці починають «показувати путь» князям та обирати інших. З обраними князями віче укладало «ряд», в якому їх права дуже обмежувано. Фактично князь залишався тільки воєначальником. Поруч з ним зміцніла особа посадника. З призначуваного князем урядовця посадник став виборною особою, яка мала значення не менше, ніж князь. Новгородське князівство перетворилось на республіку з розвиненим «народоправством». Сила Новгорода полягала переважне в торгівлі з Західньою Европою, і в XII ст. він мав торговельні компанії (Іванківська), заможне, впливове купецтво, патрияціят, гільдії тощо.

Новгород лежав на торговельному шляху «з варяг в греки», там, де він найближче підходив до горішньої Волги; таким чином в Новгороді сходилися два важливі шляхи: Дніпром та Волгою. Волхов сполучав його з Ладозьким озером та Балтицьким морем, інші річки зв'язували з північчю: Білоозером, Онегою, Білим морем. В Новгороді були розвинені ремесла: ганчарське, зброярське, ювелірне. Билини зберегли пам'ять про багатих купців Садка, Василя Буслаєва й ін. Це було висококультурне місто, в якому писалося кілька літописів.

З інших міст Новгородської землі найстаршим була Ладога, недалеко місця, де Волхов впадає в Ладозьке озеро. Від Ладоги йшов шлях до Білоозера, району надзвичайно багатого на дорогі хутра. Очевидно, Лагода була першим пунктом у скандінавській торгівлі. Тут знайдено арабські монети VII-ІХ ст., що свідчить про торгівлю зі сходом. Багатство Лагоди ілюструють муровані споруди: церкви, замок 1116 року та ін. Друге місто — Торжок, раніше Новий Торг, лежало на схрещенні шляхів із Новгорода та Суздальщини. Стара Руса була значним поселенням; головне значення її полягало в тому, що біля неї були соляні варниці. Найбільше значення серед міст Новгородської землі мав Псков, одне з найстаріших міст. Це був значний торговельний осередок, на що вказують муровані споруди, не гірші від новгородських. Тут також було віче, були спроби здобути незалежність від Новгорода, але досяглося її лише в XIV ст. В добу ХІ-ХШ ст. Псков залишався пригородом Новгорода.



 

Created/Updated: 25.05.2018