Главная Экономика Книги Політична економія - Оганян Г.А.

Політична економія - Оганян Г.А.

Приватизація

Основна мета приватизації — передача об'єктів державної власності ефективному власнику, здатному налагодити ефективний менеджмент, а також здійснити інвестиції в розвиток виробництва, його модернізацію і технічне оновлення. Не менш важлива мета — поповнення державного бюджету, його дохідної частини на сучасному, грошовому етапі приватизації. В Україні існували різні погляди на здійснення приватизації. Згідно з першим усю державну власність необхідно поділити порівну між усіма громадянами. Такий підхід виходив з принципу соціальної справедливості, однак він суперечив основній меті приватизації. Суть другої позиції — передавання власності трудовим колективам. За такого варіанта від власності відразу усувалася б велика кількість людей, які працюють у бюджетній сфері, а також ті, хто ще або вже не працює, — студенти, пенсіонери.

Ще одна точка зору полягала в тому, що має бути один принцип: жодного роздавання, тільки продаж державою майна за гроші, в результаті чого з'являються реальні власники. Отримані від приватизації кошти використовуються на вирішення соціальних проблем, структурну перебудову економіки. Це найбільш радикальна і послідовна ринкова позиція, яка була втілена в окремих колишніх соціалістичних країнах — Східній Німеччині після її об'єднання із Західною, Угорщині. В умовах України нездоланними перешкодами на такому шляху руху до ринку були проблеми економічного та світоглядно-ідеологічного характеру: відсутність вільного вітчизняного капіталу, здатного брати участь у широкомасштабній грошовій приватизації, і неприйняття абсолютною більшістю населення таких реалій ринку, як приватна власність, бізнес тощо.

Також відома позиція, що зводилась до заперечення необхідності здійснення радикальних ринкових реформ, отже, приватизації в будь-яких формах і будь-яким способом. Тобто, економіка має бути планово-централізованою, базуватись на суспільній власності на засоби виробництва. Всупереч реальному досвіду ставка робилась на командно-адміністративну систему. З огляду на це доречно навести слова відомого угорського економіста Я. Корнаї: "Наприкінці середньовіччя людство перейшло до ринкової економіки, яка заснована на приватній власності. Це Перший Шлях. Радянський Союз був першою країною — за ним попрямували інші країни, які повернули на Другий Шлях, що привів до панування бюрократичної командної економіки, заснованої на суспільній власності. Виявилося, що Другий Шлях веде в глухий кут. Хоча за кілька десятиліть було досягнуте значне економічне зростання, однак ціна його була жахливою: страждання людей, занепад низки галузей господарства".

Основними напрямами приватизаційного процесу в Україні стали: сертифікатна приватизація, оренда з подальшим викупом майна трудовими колективами, затвердження переліку державних підприємств, які через їх загальнодержавну значущість не підлягають приватизації, і зрештою запровадження механізму грошової приватизації після остаточного завершення сертифікатної приватизації. Механізм грошової приватизації став її єдиною формою. Особливість розвитку процесу приватизації полягала в тому, що спочатку він здійснювався за різними зазначеними вище напрямами, згодом приватизація відбувалась за вирішальним і найпослідовнішим з точки зору ринкових реформ методом.

Новий етап, втіленням якого стала Державна програма приватизації на 2000-2002 рр., по-перше, враховує індивідуальні особливості приватизації кожного підприємства, виходячи з його фінансово-економічного становища, ринкової цінності, інтересів національної безпеки і необхідності створення цивілізованих умов для участі інвесторів; по-друге, пропонує нові підходи до класифікації об'єктів з метою розмежування їх на потенційно привабливі і неліквідні; по-третє, передбачає збалансування інтересів громадян, підприємств, що приватизуються, держави в частині надходження коштів до бюджету і необхідності поглиблення ринкових перетворень.

Для підвищення зацікавленості інвестора у разі приватизації стратегічно важливих об'єктів продажу підлягає контрольний пакет акцій відкритого акціонерного товариства (ВАТ), який дає можливість юридичній або фізичній особі впливати на діяльність відповідного суб'єкта господарювання. Продаж контрольного пакета акцій здійснюватиметься за конкурсом або на відкритих торгах без визначення державним органом приватизації інвестиційних зобов'язань покупця. Переможцем стає учасник конкурсу, який запропонував найвищу ціну за пакет. У разі закріплення в державній власності пакета акцій в розмірі 50 % статутного фонду плюс одна акція Фонд державного майна України пропонуватиме на продаж за конкурсом єдиним пакетом усі акції, які не продано на момент прийняття рішення про конкурсний продаж. При цьому переможцю конкурсу за його бажанням може бути передано в управління пакет акцій, закріплений у державній власності, або його частина, якщо таке зобов'язання держави було визначене умовами конкурсу. Через невиконання покупцем договірних зобов'язань договір купівлі-продажу може бути за рішенням суду розірваний, а об'єкт приватизації підлягає поверненню в державну власність.

Оздоровлення державного сектору за допомогою роздержавлення означає скорочення бюджетних витрат, відмову від списання кредитної заборгованості, скасування податкових пільг, використання принципів управління й оцінок ефективності капіталовкладень, що діють у приватному бізнесі, тощо. Результатом таких дій є поступова ліквідація неринкової обстановки, в якій існують державні підприємства, підвищення їх конкурентоспроможності, гнучкості, мобільності та ефективності. Такий захід, доповнений лібералізацією ринків, має сприяти демонополізації економіки і скороченню сфери державного підприємництва.

Контрольні питання

1. Чим відрізняються роздержавлення і приватизація?

2. Що таке розподіл прав власності?

3. Яка структура власності у змішаній економіці?

4. У чому полягає сутність інтелектуальної власності?

5. Поясніть, як здійснюється роздержавлення власності.

6. Охарактеризуйте шляхи приватизації.