Главная Экономика Книги Політична економія - Оганян Г.А.

Політична економія - Оганян Г.А.

1.4. Відносини власності

1. Поняття відносин власності.

2. Власність у змішаній економіці.

3. Роздержавлення власності — центральна проблема перехідної економічної системи.

Поняття відносин власності

Основою ринкової господарської системи як у певний спосіб упорядкованої системи зв'язків між виробниками і споживачами матеріальних благ є відносини власності. Проблема власності виникає через економічну діяльність, що визначає особливий кут зору, під яким потрібно розглядати відносини власності.

Відносини власності — це складний комплекс відносин, що виникають і розвиваються між людьми в процесах виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ. Слід розрізняти економічний і юридичний аспекти цього поняття. Особливість аналізу відносин власності полягає в тому, що їх розгляд крізь юридично-правову призму дає змогу зрозуміти місце і роль феномену власності в економічній системі суспільства. Економічну категорію "відносини власності" нерідко розглядають як відносини щодо привласнення матеріальних і духовних благ; відносини, що складаються між суб'єктами власності щодо привласнення засобів виробництва і результатів праці; відносини господарського використання майна; систему економічних відносин між людьми щодо привласнення речей і т. ін. Цей перелік можна було б продовжити.

У свою чергу економічним змістом привласнення є процес перетворення предметів і сил природи на умови життєдіяльності людей. Тому цілком логічним і виправданим є висновок, що в економічному розумінні відносини власності є частиною системи економічних відносин. Ці відносини виявляються в багатогранному комплексі явищ господарського процесу, в усіх його вимірах і на всіх рівнях. Тому для розкриття поняття відносин власності як економічної категорії потрібно проаналізувати всю систему економічних відносин між людьми, які використовують обмежені економічні ресурси для задоволення своїх потреб. Аналіз економічної діяльності, яка породжує комплекс відносин між її учасниками, є предметом вивчення економічної теорії.

Власність може бути публічною і приватною.

Відносини приватної власності виступають спочатку у формі певних історичних звичаїв. Один з теоретиків економічного лібералізму Ф. Хайєк вважає, що "...інститут власності від самого початку являв собою продукт звичаю (а судова практика і законодавство впродовж тисячоліть лише розвивали його)". Інший відомий економіст Дж. Мілль зазначає: "Зведений до своєї основної суті, інститут власності полягає у визнанні за кожною людиною права на виключне розпорядження предметами, які ця людина, чоловік або жінка, створила своєю працею чи отримала або в дарунок, або за справедливою згодою без застосування сили чи обману від людей, які створили цю річ".

Вивчення відносин власності, як вважає Дж. Мілль, базується не на констатації доцільності співіснування різноманітних форм власності, а на положенні про те, що основою ринкової економіки, в тому числі й змішаної економічної системи, є приватна власність, яка історично еволюціонує, характеризується якісними зрушеннями в подальшому соціально-економічному розвитку. Виробнича діяльність людей становить сутність економіки. Поняття "економіка" і "виробництво" — не синоніми, економіка існує тоді, коли виробництво засновано на економічних методах координації: коливаннях ринкових цін, конкуренції, динаміці прибутків і збитків тощо.

Відносини власності визначають форми організації економічного життя. Учасники економічного життя визнають один в одному відокремлених рівноправних власників. Вони обмінюються результатами своєї економічної діяльності на еквівалентно-компенсаційній основі. Адекватними такій формі організації економічного процесу є відносини приватної власності на ресурси і результати їх використання.