Главная Политэкономия Основи економічної теорії: політекономічний аспект

Основи економічної теорії: політекономічний аспект

§ 3. Основні функції державного регулювання

Ефективність і раціональність функціонування національних економічних систем визначальною мірою залежать від поділу функ-цій між суб'єктами господарської системи. Головна функція цен-тралізованого регулювання полягає в управлінні економічним роз-витком країни в цілому, розвитком її продуктивних сил і науково-технічного прогресу. Вона реалізується через ряд конкретних функ-цій, частина з яких може бути визначена як мікроекономічні, а саме: раціоналізація економічної структури суспільства і управлін-ня нею; фінансування і організація науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; стимулювання розвитку нових галузей та тих, що вимагають особливо великих первинних вкладень і не га-рантують отримання найближчим часом значних прибутків; допо-мога проектам високого ризику.

Не менш важливим є функції перерозподілу національного до-ходу між сферами суспільного життя і галузями економіки, а також створення та розвитку соціально-економічної інфраструктури.

Функція перерозподілу національного доходу через одержавлення фінансів забезпечує процес відтворення в сучасних умовах. Він здійснюється завдяки цілеспрямованій податково-бюджетній політиці держави, за допомогою якої держава акумулює величезні кошти, що створюють можливість державного впливу на економіку.

Функція створення та розвитку соціально-економічної інфра-структури полягає у забезпеченні життєдіяльності галузей, які ство-рюють загальні умови для функціонування економіки (енергетика, транспорт, зв'язок), сприяють відтворенню робочої сили (охорона здоров'я, освіта, житлове будівництво). В них централізоване регу-лювання практично не конкурує з ринковим, а навпаки, підвищує ефективність останнього на макрорівні.

Важливу роль у процесі наближення до економічної рівноваги в системі ринкового господарства відіграє державний сектор. Завдя-ки йому держава бере безпосередню участь в економічних проце-сах як прямий суб'єкт виробничих відносин. Вона виконує також

функцію регулювання зовнішньоекономічної діяльності всіх об'єк-тів господарювання та охорони навколишнього середовища.

Ефективність економічного регулювання залежить і від того, як держава забезпечує правову основу і суспільну атмосферу, які сприя-ють ефективному функціонуванню ринкової системи. Американські економісти К. Р. Макконелл та С. Л. Брю зазначають, що це перед-бачає такі заходи, як надання законного статусу приватним під-приємствам, визначення прав приватної власності та гарантування обов'язковості дотримання контрактів. Уряд також встановлює за-конні "правила гри", які регулюють відносини між підприємства-ми, постачальниками ресурсів і споживачами*.

Оскільки централізоване регулювання не є директивним для всіх секторів економіки, то необхідною умовою його ефективності є законодавче закріплення універсальних параметрів державної еко-номічної політики, на які орієнтуються в своїй господарській діяль-ності всі економічні одиниці. Законодавче закріплюються перед-усім такі показники: обсяг і структура кредитно-грошового забезпе-чення економіки; норми оподаткування доходів або вартості реалі-зованої продукції; обсяг і структура державних бюджетних витрат.

Виконуючи функції централізованого регулювання, держава надає своїм заходам загального характеру. Всі вони однаковою мі-рою стосуються кожного з об'єктів впливу, оскільки спрямовані чи на стимулювання господарської діяльності, чи на її гальмування. Відсутність селективного підходу надає державному регулюванню стабільності й сприяє підвищенню ступеня узгодженості дій на мі-кро- та макрорівнях. Вплив держави на мікрорівні відбувається як безпосереднім, прямим втручанням в діяльність господарських об'єк-тів, так і через опосередковане регулювання.

У першому випадку йдеться про так звану природну монополію, яка властива тим галузям економіки, де технологічні та економічні умови виключають можливість існування конкурентних ринків, уряд утворив державні комісії для регулювання цін, встановив стандар-ти на послуги, що надаються". До цієї природної монополії нале-жать транспорт, зв'язок, енергопостачання тощо. Для них держав-на економічна політика є переважно директивою, тому тут можна говорити про планомірну організацію продуктивних сил і вироб-ничих відносин усередині цих галузей. Така планомірність необ-хідна для підтримання процесу відтворення у загальнонаціональ-ному масштабі та забезпечення самозростання вартості кожного з функціонуючих приватних капіталів.

У другому випадку централізоване регулювання орієнтоване на ринковий механізм. Тут держава діє в двох напрямах. Перший- часткове втручання у функціонування ринкового механізму через законодавчі акти і дії. Це стосується найбільшою мірою політики щодо конкуренції та доходів, встановлення розміру зростання цін і заробітної плати, ціноутворення, змін у кредитно-грошовій системі тощо. Другий напрям - зменшення впливу на ринковий механізм і використання лише непрямих методів втручання - через фінансові та кредитно-грошові важелі, податки, субсидії, зовнішньоекономічні та валютні заходи, за допомогою яких створюються умови для пев-ної поведінки підприємств недержавних секторів економіки.