Главная Политэкономия Основи економічної теорії: політекономічний аспект

Основи економічної теорії: політекономічний аспект

§ 3. Економічна політика держави

Економічні функції сучасної держави реалізуються через її еко-номічну політику. Нова історія економічної політики бере свій по-чаток від епохи становлення підприємницького ладу і первісного нагромадження капіталу. Меркантилізм був першою науково об-

грунтованою концепцією економічної політики нової держави, В основу цієї концепції покладено ідеї розширення втручання дер-жави в господарські справи, процеси виробничого відтворення.

Меркантилізм як політика забезпечував доступними у свій час для держави засобами сприяння розвитку тих галузей економіки, які займали домінуюче становище в народному господарстві. Він покладав на державу функції сприяння обробній промисловості, турботу про шляхи сполучення, митну і колоніальну політику, зов-нішню торгівлю, експортні галузі, які забезпечували надходження в країну золота. Ці галузі держава брала під свій контроль.

Згодом політика меркантилізму стала гальмом розвитку еконо-міки. Концепція меркантилізму була замінена на концепцію фізіо-кратів, що грунтувалася на ідеях свободи торгівлі, обмеження втру-чання держави в економіку. Економічна політика фізіократів грун-тувалася на вимогах розвитку конкуренції. Головний постулат цієї політики полягав у тому, що економіка має розвиватись на засадах так званого природного права.

Згодом такий курс трансформувався в економічну політику під-тримки вільної конкуренції на основі ідей школи класичної полі-тичної економії. Економічна політика, яку пропонували теоретики класичної школи, грунтувалася на постулаті, що приватний інтерес завжди збігається із інтересом суспільним. Головне завдання сус-пільства - це зростання багатства. Тому державі не треба втруча-тися у справи приватного виробника. Так народилась догма не-втручання держави в економіку. На практиці інтереси багатих верств і суспільства в цілому не збігалися. Держава, реалізуючи економіч-ну політику класичної школи, взяла під свій захист лише багатих. Відомий економіст того часу С. Сісмонді, критикуючи класичну школу, розпачливо писав: "Невже багатство - все, а люди - нічого?". Найрішучішими критиками класичної школи були соціа-лісти-утопісти, а згодом марксисти.

Уже в XIX ст. повною мірою виявляються недоліки приватно-господарської діяльності в багатьох галузях економіки. Поряд із зростанням багатства, яке сконцентрувалось в руках обмеженого кола людей, масовими стали злидні, голод, безробіття та паупе-ризм. Суперництво між соціальними верствами переросло у так звану класову боротьбу. Політична ситуація в багатьох країнах ста-ла нестабільною. Економічна політика, заснована на ідеях класич-ної школи, поступово вичерпує свій потенціал. Розпочинається про-цес передачі ряду галузей економіки в управління державою. В XX ст. в окремих країнах, де до влади прийшли марксисти тота-літарного напряму, відбулося повне одержавлення економіки.

Два протилежних підходи щодо економічної політики держави, один з яких грунтується на ідеях розширення державного втручання в економіку, а другий - на обмеженні її ролі в цій сфері, і сьо-годні в центрі дискусій навіть у розвинутих країнах. Прихильники кейнсіанських і неокейнсіанських концепцій виступають за посилен-ня регулюючої ролі держави в економічній сфері. Їхні противни-ки - представники .неокласичного та монетаристського напря-мів - закликають до обмеження її втручання в господарські про-цеси. Сформувався компромісний напрям так званого неокласич-ного синтезу. Час від часу бере гору та чи інша, хоч і модифікова-на, модель економічної політики держави.

Механізм взаємозв'язку політики держави з економікою сьогодні досить складний. Економіка як реальний базис суспільства, як систе-ма історично зумовлених виробничих відносин багато в чому визна-чає політику держави. Соціальна структура постіндустріального сус-пільства складна і строката. Інтереси всіх соціальних верств сьогодні відображаються в діяльності і захищаються багатьма політичними партіями, профспілками, суспільними організаціями. Через їх посе-редництво економічні інтереси різних соціальних верств інтегрують-ся в політичну систему суспільства, впливають на характер рішень, у тому числі й економічних, що приймаються державною владою. Так визначаються основні напрями економічної політики держави, га-лузі бюджетного фінансування, системи і розміри податків, соціальні програми, масштаби державного втручання в економіку.

Економічна політика держави, її економічні функції формуються сьогодні в результаті складного механізму взаємодії та боротьби інте-ресів різних верств населення. Така політика є результатом певного консенсусу цих інтересів, їх рівнодіючою силою. Функція держави як інструмента реалізації класових економічних інтересів обмежу-ється, все більше поступаючись її загальноекономічним і загальносо-ціальним функціям. Керуючись пріоритетами забезпечення соціаль-ної стабільності, держава може проводити економічну політику навіть всупереч сьогоденним інтересам панівних верств населення звичайно на певному відрізку часу. Сучасна діалектика економіки і політики є основою для формування інститутів правової держави.

Самостійність інститутів держави в проведенні економічної полі-тики має й негативні наслідки. Нерідко виборці взагалі втрачають контроль за діяльністю тих політичних сил, яких вони уповноважи-ли представляти свої інтереси. Політичні партії та угруповання, ок-ремі групи політичних діячів, які мають державну владу, часто ви-користовують її на власну користь. Відносна самостійність держа-ви, апарату, який її обслуговує, може призвести до повного розриву між цілями економічної політики держави та інтересами суспільст-ва. Ось чому навіть у високорозвинутих країнах стоїть питання за-безпечення суспільного контролю за механізмом прийняття дер-жавних рішень, реалізацією державою своїх економічних функцій.