Главная Финансы Аналіз банківської діяльності - Герасимович А.М.

Аналіз банківської діяльності - Герасимович А.М.

11.4.3. Аналіз прибутковості окремих банківських продуктів, клієнтів, ринків

Аналіз прибутків у розрізі окремих банківських продуктів, окремих клієнтів та ринків дає можливість керівництву банку правильно сформувати стратегію розвитку та сконцентрувати ресурси на прибуткових напрямах діяльності.

Найбільш методологічно складною частиною аналізу прибутків банківських продуктів є визначення їх собівартості. Якщо сучасний облік у банках дає можливість розрахувати доходи та прямі витрати, пов’язані з банківськими продуктами, то непрямі витрати, передусім загальноадміністративні, що припадають на окремі банківські продукти, визначити досить складно. Лише після їх розрахунку (найчастіше вони розподіляються пропорційно питомій вазі прямих витрат на продукт у загальній сумі прямих витрат банку або доходів у загальній сумі доходів) можна розрахувати прибуток (або збиток) від конкретного банківського продукту.

Якщо розподілити загальноадміністративні витрати пропорційно чистому доходу від «процентних», комісійних, інших операційних продуктів у сумі чистих доходів банку, то прибутковість даних видів діяльності чотирьох груп банків за 2001 р. буде такою (табл. 11.12).

Таблиця 11.12 млн грн

Складено за джерелом: Галицькі контракти. — 2002. — № 9 (Додаток «Конкретно о банках»).

Аналіз ефективності різних видів діяльності в розрізі груп банків за 2001 р. свідчить, що найбільш ефективними виявились «Інші види», які охоплюють торговельні операції, інші банківські і небанківські операційні доходи, дивідендний дохід, повернення списаних активів, передбачені доходи. Проте значною мірою такий рівень ефективності обумовлений невеликим обсягом даних операцій і неможливістю виділити прямі витрати на їх повернення. Комісійні операції мають вищу ефективність, ніж кредитні, що обумовлено досить високим рівнем процентних витрат відносно комісійних. У разі більш детального розподілу витрат на комісійні послуги слід віднести більше амортизаційних витрат і витрат на персонал у зв’язку з тим, що в їх наданні задіяно більше персоналу й основних засобів.

Плануючи обсяги прибутків від впровадження нових послуг, необхідно обрахувати планові доходи та витрати на даний банківський продукт. При цьому капітальні витрати переносяться на собівартість частинами, згідно з нормами амортизації, а поточні витрати будуть складатися з прямих та непрямих:

Пп = Дп – (НА • К + Вп),

де Пп — плановий прибуток від нової послуги;

Дп — плановий дохід від послуги;

НА — норма амортизації капітальних вкладень на дану послугу;

К — капітальні вкладення на дану послугу;

Вп—планові поточні витрати на дану послугу.

Строк окупності продукту (точка беззбитковості) визначається за формулою:

Т = Пп / К,

де Т — термін окупності проекту впровадження нового банківського продукту;

К — капітальні вкладення.

При цьому слід врахувати додатковий ефект, що може з’явитися при наданні інших послуг: додаткові доходи від «крос-продажу» інших послуг, зменшення витрат на інші послуги (наприклад, банкомати зменшують потреби банку в машинах для перерахунку банкнот).

З погляду прибутковості банк підрозділяє свої продукти на три основні групи:

• «зоряні», тобто перспективні. До таких продуктів більшість банків відносить пластикові технології;
• «прибуткові» — ті, що приносять значні поточні прибутки (наприклад, кредитні операції, здійснення розрахунків клієнтів);
• «збиткові» — ті, що дають поточні збитки, або можуть бути збитковими найближчим часом. В окремих випадках банк може мати збитки на окремих продуктах, якщо вони утримують важливу клієнтуру та дають можливість «крос-продажу» інших, прибуткових, продуктів.

Аналіз прибутковості обслуговування клієнтів дає можливість визначити її за особливо важливими для банку клієнтами, підібрати для них необхідні і водночас прибуткові для банку продукти. Якщо всі клієнти приносять для банку приблизно однакові прибутки, то банку слід розвивати стратегію «масового» їх обслуговування. Якщо більшу масу прибутків дають окремі клієнти, то необхідно розвивати індивідуальні підходи до їх обслуговування.

Прибуток від обслуговування клієнта розраховується за тією самою схемою, що і від надання банківського продукту. Специфіка розрахунку полягає в тому, що до складу доходів від обслуговування клієнта слід включити додаткові чисті доходи, які розраховуються як різниця між доходом, який може отримати банк від використання ресурсів, створених клієнтом, та сплачених йому відсотків за користування залишками його коштів:

Дчд= Вк • З – Вс,

де Дчд— додатковий чистий дохід від користування залишками коштів на рахунках клієнта;

Вк — середня відсоткова ставка за активними операціями у валюті (валютах), в якій клієнт тримає кошти (відсотки / 100);

З — середньодобовий залишок коштів на рахунку(ах) клієнта у відповідній валюті, грн;

Вс — сплачені клієнту відсотки за користування його коштами за відповідний період, грн.

З метою аналізу стану прибутковості обслуговування клієнтів формується матриця прибутків «продукти-клієнти» (табл. 11.13).

Таблиця 11.13

МАТРИЦЯ ПРИБУТКІВ «ПРИБУТКИ-КЛІЄНТИ» (приклад умовний), грн

За допомогою такої матриці (табл. 11.13) можна визначити, які продукти користуються найбільшим попитом серед відповідних клієнтів. Найбільші прибутки у даному прикладі приносить клієнт 1 і продукт 1. А клієнт Н і продукт К є збитковими. Банку необхідно провести додатковий, функціонально-вартісний аналіз причин їх збитковості. Якщо клієнт Н приносить збитки з групи продуктів, то, як правило, це означає, що він рідко ними користується. Необхідно вивчити його бізнес і запропонувати необхідні продукти або/та збільшити тарифи для цього клієнта. Якщо продукт К збитковий з групи клієнтів, то це може означати, що клієнти ним рідко користуються (нема попиту чи висока вартість) або занадто високі витрати на його надання при низьких тарифах.

Аналіз прибутків, отриманих банком у різних регіонах (наприклад, в областях України), особливо актуальний для банків з розгалуженою мережею філій або для банків, що розвивають стратегії захоплення нових регіонів. Для проведення такого аналізу будується матриця «продукт-регіон», яка може містити дані по відділеннях банку та клієнтах, згрупованих по галузях у рамках регіону (табл. 11.14).

Таблиця 11.14

МАТРИЦЯ «РЕГІОН-ПРОДУКТИ» (приклад умовний), тис. грн

За результатами аналізу даних табл. 11.14 можна зробити ряд висновків.

• Якщо значна кількість відділень банку в конкретному регіоні має високі прибутки від надання відповідного банківського продукту, то це означає, що даний продукт користується великим попитом серед його клієнтів у даному регіоні (продукт 1).

2. Якщо прибутки високі від конкретного продукту лише в окремому відділенні банку в регіоні, то це скоріше за все свідчить про високий рівень організації надання даних продуктів у відповідному відділенні, ніж про високий попит на даний продукт серед клієнтів у даному регіоні (продукт 2, відділення Н1).

3. Якщо галузь (або інший сегмент клієнтів) приносить збитки з групи продуктів різних відділень регіону, то це може свідчити про низький попит даних клієнтів на банківські продукти, наприклад погіршення ділової активності в даній сфері (галузь 1, регіон 1).

4. Якщо продукт збитковий у різних відділеннях, то необхідно провести аналіз витрат, тарифів і попиту на даний продукт і визначити способи збільшення його прибутковості або прийняти рішення про його ліквідацію (продукт К).

Комплексний аналіз прибутковості різних сфер діяльності банку дає можливість його керівництву визначити «сильні» та «слабкі» сторони його діяльності та розробити пріоритети свого розвитку. При цьому дуже важливим є функціонально-вартісний аналіз системи менеджменту банку та факторів зовнішнього середовища і особливо їх прогнозного впливу на діяльність банку в майбутньому.