Главная Культурология Культурологія - Гриценко Т.Б.

Культурологія - Гриценко Т.Б.

Музичне мистецтво

Творчість М.В.Лисенка становить цілу епоху в розвитку української класичної музики.

Учень М.А. Римського-Корсакова, Микола Віталійович Лисенко глибоко любив і високо цінив творчість великого М.І.Глінки і „Нової російської школи”. Розвиваючи творчі принципи і музично-естетичні ідеї Могучої кучки, Лисенко на основі глибокого вивчення української народної пісні і творчого доробку своїх попередників дав високохудожні зразки майже в усіх жанрах музичного мистецтва. Він є справжнім творцем таких жанрів, як кантата і опера. Він внесок до фортепіанної музики, солоспівів. Йому належать різні форми вокальних ансамблів та камерно-інструментальної музики, а також опера для дітей. Творчість Лисенка відзначається справжнім демократичним спрямуванням, глибокою народністю.

Діяльність Лисенка дуже широка: він був композитор, піаніст, педагог, диригент, вчений-фольклорист, активний музично-громадський діяч. Своїми теоретичними роботами (про характерні особливості українських дум і пісень, що їх виконував кобзар Остап Вересай, про українські народні музичні інструменти та ін.) він зробив цінний внесок у вітчизняну науку про народну музичну творчість.

Музична спадщина композитора велика і різноманітна. Він написав 11 опер, понад 80 творів різних форм на тексти Т.Г.Шевченка, ряд композицій інструментального жанру (фантазія „Козак-шумка”, перша частина симфонії, струнне тріо та квартет, фортепіанні п’єси тощо); писав музику до театральних вистав, романси і пісні на слова різних авторів.

Опери Лисенка мають величезне значення в історії української музичної культури. Спираючись на досягнення в цій галузі російських композиторів, на досвід Гулака-Артемовсько та традиції українського театру, Лисенко збагатив види і жанри української опери. У його творчості вперше в умовах України оформилася історико-героїчна народна музична драма („Тарас Бульба”), опери: лірико-побутова („Різдвяна ніч”), казково-фантастична („Утоплена”), дитячі („Коза-дереза”, „Пан Коцький”, „Зима і Весна”), опера-сатира („Енеїда”), опера-політичний памфлет („Андрашіада”) та ін. Майже всі музично-сценічні твори М.Лисенка написані у творчій співдружності з відомим драматургом і поетом М.Старицьким, який створив лібретто для них.

Велике ідейно-художнє значення для розвитку української музичної культури має широкий цикл вокальних творів митця - „Музика до „Кобзаря” Т.Шевченка”, обробки українських народних пісень для голосу з фортепіано і для хору.

Вокальна музика

Серйозний внесок зробив Лисенко в українську камерну музику своїми романсами та дуетами на тексти різних авторів: І.Франка, М.Старицького, А.Міцкєвича, Л.Українки, Є.Гребінки та інших. Найвідоміші з них – „Безмежнеє поле” і „Місяцю-князю” (слова І.Франка), „Коли настав чудовий май”, дует „Коли розлучаються двоє” (слова Г. Гейне).

Неоцінимі заслуги Лисенка в художній обробці народних пісень. У результаті багаторічної практики збирання й обробки українського музичного фольклору Лисенко видав 7 збірок пісень для голосу з фортепіано (по 40 пісень у кожній), збірки обрядових і дитячих пісень.