Главная Культурология Культурологія - Гриценко Т.Б.

Культурологія - Гриценко Т.Б.

Рафаель Санті

Рафаель Санті (1483-1520) народився в невеликому містечку Урбіно, розташованому на східному схилі Апеннін.

Сучасник Леонардо, Рафаель Санті прожив недовге, але дуже плідне життя. Леонардо і Мікеланджело, що дожили до старості, втілили лише деякі зі своїх задумів, і лише деякі їм вдалося довести до кінця. Рафаель, що помер молодим, майже всі свої задуми завершив. Його мистецтво - втілення ясної співмірності, урівноваженості, чистоти стилю. Як справжній майстер Відродження, Рафаель був різнобічним митцем: архітектором, монументалістом, майстром портрету, декоратором. Але найбільше він уславився як творець дивних «Мадонн».

У лондонській Національній галереї зберігається один з юнацьких творів Рафаеля «Сон лицаря». На малюнку зображено лаврове дерево, біля підніжжя якого заснув лицар у традиційному напівримському озброєнні; з боків від нього стоять дві алегоричні жіночі фігури, що зображують Чесноту і Насолоду. Гірський пейзаж на задньому плані нагадує своїми контурами Урбіно.

Самостійними роботами Рафаеля початку XVI ст. прийнято вважати декілька Мадонн, «Спасителя на хресті» і ряд біблійних картин. Одна з кращих Мадонн цього періоду відома під назвою «Мадонна зі щиголем». В особі Богоматері вже відчуваються його майбутні Мадонни, але Немовля ще позбавлене тієї виразності та експресії, якими вирізняються його наступні твори.

Першою великою самостійною картиною Рафаеля слід визнати «Коронування Богоматері», в якій відчувається вплив Перуджіно, а також власні риси великого таланту, що розвивається. До цього твору Рафаель виконав багато ескізів олівцем. Замовила картину Магдалина Одді. Коли картина була написана, її помістили в церкві св. Франциска під ім’ям Перуджіно.

У 1502 р. він пише невеликий образ Мадонни, відомий під назвою «Мадонна з книгою». У 1505 р. він отримав замовлення від монастиря Монте-Лючіа: черниці хотіли отримати з його майстерні картину «Коронування Богоматері». Рафаель приїхав до Перуджії для підписання договору і отримання завдатку в 30 дукатів. У договорі йшлося, що ікона виконується кращим майстром Перуджії.

Усі Мадонни цього часу тяжіють до одного і того ж типу. Першою картиною флорентійського періоду вважають «Мадонну Грандука».

Пізні композиції Рафаеля ускладнюються - до Богоматері і Христа приєднується Предтеча, так з’явилися знамениті картини - «Мадонна у зеленому», «Луврська садівниця». Очі в усіх Мадонн опущені вниз і уважно дивляться на Сина. У «Луврській садівниці» краса Богоматері бездоганна, пейзаж і фігури зливаються в чистій гармонії, малюнок суворий. Волосся Мадонни вільними локонами спадає на плечі, вуха і спину. Обличчя освітлене тим дивним напівсвітлом, який властивий самому лише Рафаело.

Найбільшим твором художника, що завершив цикл його флорентійських робіт, вважається «Покладання до труни» - складна композиція, виконана на дереві. Беручись за це замовлення, Рафаель зробив цілий ряд ескізів. Два роки художник не починав роботу, вивчаючи картини Перуджіно з сюжетом, робив замальовки моменту поховання. Магдалина, що цілує руку бездиханного тіла - один із кращих рафаелівських образів.

«Сікстинська Мадонна» була виконана для невеликого монастиря Св. Сікста в Піаченці. Чорне братство хотіло отримати ікону Богоматері з Св. Сікстом і Св. Варварою з боків. І Рафаель створив ікону, що виявилася якимось одкровенням. Написана вона була відразу, без підготовчих ескізів, її образ з’явився художникові уві сні.

Цю картину визнано одним із найбільших досягнень живопису Ренесансу, так само, як Венера Мілоська є апогеєм античної скульптури. Покірливий спокій і величавість Богоматері, краса Св. Варвари, благоговійно-добродушне захоплення Св. Сикста, якесь таємне полум’я в погляді немовляти, краса двох ангелів біля підніжжя картини - усе це зливається в гармонію, подібну до якої важко знайти навіть у самого Рафаеля.

Ймовірно, причиною ранньої смерті Рафаеля стало його захоплення розкопками. 28 березня 1520 р. він захворів, а 6 квітня його вже не стало. У момент його смерті відбулося явище, що вразило весь Рим: стіни Ватикану тріснули, і Папа був вимушений бігти зі свого палацу. Рафаеля поховали в Пантеоні.

З трьох корифеїв Високого Відродження Рафаель був довгий час найбільше шанований.