Главная Культурология Культурологія - Гриценко Т.Б.

Культурологія - Гриценко Т.Б.

6. КУЛЬТУРА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ Й РЕФОРМАЦІЇ

6.1. Визначення і хронологічні межі епохи Відродження й Реформації

Термінами «Відродження» і «Реформація» характеризують певний період в історії Західної Європи. Цей період визначають як перехідну добу від Середньовіччя до Нового часу. Відродження - поняття більш широке, його застосовують для позначення цієї доби в цілому.

Реформація зазвичай розглядається як другий етап у розвитку західноєвропейського Відродження і мала місце у країнах Центральної та Північної Європи (т. зв. Північне Відродження).

Термін «Відродження» (фр. «Ренесанс», італ. «Рінашіменто») було введено в ужиток у XVI cт. італійським живописцем та істориком мистецтва Джорджо Вазарі. Попередники і сучасники Вазарі у зміст цього поняття іноді вкладали подвійне значення: по-перше, воно трактувалося як повернення до ідеалів і цінностей античності; по-друге, ототожнювалося з Христовим Воскресінням - Великоднем (відродження до нового життя після страждань і смерті). У XVIII ст. видатний французький філософ Вольтер та інші просвітники протиставляли цей період Середнім вікам, які вважали відсталими у культурному відношенні, а період XIV - XVI ст. був, на їхню думку, добою справжнього відродження науки й мистецтва. З легкої руки французьких просвітників XVIII ст. у науці надовго закріпилася антиісторична схема: антична культура - Середньовіччя (зупинка в культурному розвитку) - відродження античної культури і культури взагалі (початок нової історії).

Доба Відродження повністю охоплює два століття - XV і XVI. Однак «прелюдія» починається вже з ХІV ст. - першими «людьми Відродження» вважають італійців філософа й поета Кола ді Рієнці і поета Франческо Петрарку. Прийнято вважати також, що «на порозі» цієї доби стояв видатний італійський поет Данте Аліг’єрі, якого називають останнім поетом Середньовіччя і разом із тим - першим поетом Нового часу.

«Епілог» доби припадає на початок XVII ст. - останнім представником Відродження вважається італійський письменник-гуманіст Томмазо Кампанелла. В Італії доба Відродження тривала близько трьох століть, а в інших країнах лише кілька десятиліть, останній період пізнього або високого Відродження та Ранньої Реформації можна розглядати тільки виходячи з умов загальноєвропейського розвитку, хоча специфіку кожної окремої країни необхідно враховувати.

У 20 – 50-ті рр. XVI ст. у культурному житті не лише Італії, а й інших країн Європи починається якісно нова доба, яку називають «добою маньєризму». Відповідно формується новий стиль. В італійській літературі стиль «маньєризм» сформувався до початку Контрреформації. Він виник як один із закономірних наслідків внутрішніх протиріч доби Відродження. У літературі Північного Відродження до доби маньєризму, або контрренесансу належить ціла низка письменників Франції й Англії. Це поети Плеяди, Монтень і Шекспір.