- Цветы и растения
- Аквариум и рыбы
- Для работы
- Для сайта
- Для обучения
- Почтовые индексы Украины
- Всяко-разно
- Электронные библиотеки
- Реестры Украины
- Старинные книги о пивоварении
- Словарь старославянских слов
- Все романы Пелевина
- 50 книг для детей
- Стругацкие, сочинения в 33 томах
- Записи Леонардо да Винчи
- Биология поведения человека
Главная Культурология Статьи Філологія. Методика. Педагогіка |
Філологія. Методика. Педагогіка
Запозичення у фінансово-кредитній термінології
І. І. Козловець, викладач
Мова є своєрідним барометром, що фіксує досягнення соціально-економічного, державно-політичного, науково-технічного та культурного розвитку людства. Зафіксувати досягнення людської цивілізації, появу нових понять допомагає досконала наукова термінологія, яка виходить за національні рамки [1]. Термінологія — це атрибут науки, а наукова сфера, як відомо, має міжнародний характер. Рухливість термінів, зміна їх статусу, термінологічна міграція — наслідок інтегративних процесів у науці. Питома вага запозичених слів у лексичній системі кожної мови постійно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних та економічних процесів, спрямованих на світову інтеграцію. Відомо, що близько 90 % нових слів, які з’являються у мові, — це терміни.
Запозичення в термінології розглядаємо як об’єктивний фактор її розвитку. Вони є одним із способів поповнення словникового складу будь-якої мови протягом усієї історії її існування [2]. Наявність іншомовних термінів не є ознакою слабкості мови, а свідчить про її самобутність та високий рівень розвитку. Українська мова не просто запозичує іншомовне слово, а адаптує і використовує його як власне, пристосовуючи до своїх літературних норм [3].
Показниками освоєності запозиченого слова є:
1) фонетико-графічна передача іншомовного слова засобами української мови;
2) включення іншомовного слова до певного граматичного класу слів мови-реципієнта і набуття у зв’язку з цим відповідних морфологічних та синтаксичних ознак (напр., термін типу ажіо, авізо, банко є невідмінюваними, що суперечить граматичним законам української мови, проте вони мають значення роду, числа і відмінка, як і відмінювані іменники;
3) словотворча активність, яка полягає у здатності запозиченого терміна бути основою для творення нових слів (напр., фінанси — фінансовий — фінансувати — фінансування);
4) семантичне освоєння тощо.
В українській фінансово-кредитній термінології (УФКТ) запозичення посідають значне місце (близько 45 % від загальної кількості). Серед сучасних фінансово-кредитних термінів-запозичень можна виділити:
- давні запозичення, успадковані зі староукраїнської літературної мови. Їх ще називають засвоєними словами, що набули громадянства у нашій мові й змінилися відповідно до її духу, зріднилися з питомими назвами і не сприймаються як чужі (напр., борг, кошт, рахунок, мито);
- нові запозичення, які, увійшовши в мову порівняно недавно, не втратили своїх чужомовних ознак і не змінилися під впливом мови-реципієнта: банк, кредит, депозит, фінанси;
- запозичення змішаного типу: жиророзрахунок.
Проникнення іншомовних запозичень в УФКТ зумовлено впливом позамовних та мовних чинників. До позамовних причин запозичень у фінансово-кредитну термінологію відносимо високий рівень розвитку банківської справи, фінансової науки у західноєвропейських країнах, розвиток торгово-грошових відносин, посилення міжнародних контактів, що сприяло запозиченню низки спеціальних термінологічних назв відповідно до запозиченого нового поняття. Терміни-запозичення банк, фінанси, валюта, актив, акція, вексель, кредит, бюджет, баланс та інші разом з питомими назвами стали основою фінансово-кредитної термінології. Крім того, історичні обставини життя українського народу (перебування України у складі Австро-Угорської та Російської імперій) створили умови для поповнення лексики, в тому числі й фінансово-кредитної термінології, запозиченнями із західноєвропейських мов через посередництво панівних мов — польської та російської.
Суто лінгвістичними причинами запозичування у фінансово-кредитну термінологію є:
1) потреба у поповненні, а то й у створенні якоїсь лексико-семантичної групи, відсутньої або недостатньої в певний історичний момент у мові, що запозичує;
2) потреба у семантичному обмеженні питомого слова, усунення його багатозначності;
3) вищий ступінь термінологічної визначеності запозиченого слова порівняно з наявним у мові-реципієнті відповідником;
4) компактність, однозначність, нейтральність запозиченого терміна (порівняйте: емісія — випускання в обіг, амальгамація — злиття банків, банкноти — банківські білети, вальвація — визначення вартості чужоземної валюти в національній грошовій одиниці тощо);
5) дериваційна продуктивність запозиченого терміна (напр., термін фінанси має такі похідні: фінансовий (капітал), фінансувати, фінансування, фінансово-промислова (група), фінансово-правова (норма); термін кредит — кредитний — кредитувати — кредитування тощо).
Українська фінансово-кредитна термінологія поповнилася запозиченнями з різних мов: латинської (процент, дивіденд, дотація, акредитив, депозит, емісія), італійської (авізо, авіста, банк, банко, валюта, ломбард, ажіо, сальдо, каса), німецької (вексель, індосамент, індосат, індосант, опціон, штраф), французької (ажур, аванс, авуари, ануїтет, девальвація, декувер, котирування, аваль, рантьє, сеньйораж, фінанси), англійської (дисконт, факторинг, фрахт, своп, демпінг, тариф, кліринг, інвестор, форфейтинг), російської (неустойка, казна, казначейство, виручка, котировка, доход).Запозичення з російської мови, активно вживані в 30—80-ті роки ХХ ст., потрапляли в українську фінансово-кредитну термінологію часто штучно, без потреби, за наявності національного відповідника. У сучасних умовах необхідно переглянути і виправити деякі невдалі терміни-русизми, віддаючи перевагу українським еквівалентам: недоїмка — недоплата, неустойка — забезпека, казна — скарбниця, доход — дохід, доходность — дохідність, котировка — котирування, виручка — виторг тощо.
Серед фінансово-кредитних термінів-запозичень особливу групу становлять інтернаціоналізми. Інтернаціоналізмами називаємо запозичені терміни, які вживаються не менше, ніж у трьох неспоріднених мовах і мають греко-латинську основу: банк, кредит, депозит, фінанси, процент, акредитив, облігація та ін. Більшість запозичених фінансово-кредитних найменувань є інтернаціоналізмами.
Отже, запозичення є одним із шляхів збагачення лексичного складу української фінансово-кредитної терміносистеми. Запозичення термінів у фінансово-кредитну термінологію зумовлено дією мовних та позамовних чинників. Входячи до терміносистеми, іншомовні слова зазнають відповідної фонетичної, морфологічної та семантичної адаптації. Значна частина запозичених термінів відзначається високою словотворчою активністю, має переваги у короткості, точності, нейтральності щодо національних найменувань.
Література
- Симоненко Л. О. Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах. — К., 1993. — С. 3.
- Муромцева О. Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст. — Харків, 1985. — С. 61—62.
- Полюга Л. М. Українська абстрактна лексика XIV — першої половини XVII ст. — К., 1991. — С. 51—52.
Created/Updated: 25.05.2018