	Покупка	Продажа	Межбанк	НБУ
USD	42.242	42.324	41.986 / 42.000	41.929
EUR	44.120	44.340	43.670 / 43.690	43.577
GBP	53.072	53.175	---	52.881

Аналіз інвестиційних проектів - Щукін Б.М.

ТЕМА 7. ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СПРОМОЖНОСТІ ПРОЕКТУ

Фінансовий аналіз проекту припускає дослідження співвідношення грошових потоків за проектом з метою визначення його сумарної вигоди в найліквіднішій, грошовій формі.

Фінансові потоки проекту є результатом керування його ресурсами - фінансовими, матеріальними і трудовими. Вони агрегують і відбивають у вартісній формі результативність усіх аспектів проекту. Фінансовий план складають після розробки інших розділів бізнес-плану, тому що він на них грунтується. Після розробки фінансового плану розраховують показники ефективності проекту, які можна вважати продовженням фінансового плану, оскільки інформацією для розрахунку ефективності проекту є узагальнені у фінансовому плані прогнозовані грошові потоки.

Фінансовий план проекту, як правило, містить такі складові (рис. 7.1):

o прогноз доходів і витрат;

o прогноз грошових потоків протягом реалізації проекту;

o прогноз активів і пасивів проекту (бухгалтерського балансу);

o розрахунок потреби в інвестиційних витратах для реалізації проекту;

o джерела засобів для фінансування проекту;

o графіки погашення боргів;

o прогноз фінансового стану базового підприємства.

Під час реалізації проекту відбувається постійний рух фінансових ресурсів у формі грошових потоків: платежів і надходжень, відпливів і припливів. Співвідношення цих потоків свідчить про спроможність проекту повертати інвестиційні витрати в період створення активів проекту і збільшувати їх.

У загальному випадку до грошових потоків зараховують:

o приплив коштів;

o продаж товарів і надання послуг;

Фінансовий аналіз проекту

Рис. 7.1. Фінансовий аналіз проекту

o продаж матеріальних активів;

o зменшення дебіторської заборгованості по розрахунках із споживачами;

o одержання позик;

o доходи від здавання активів в оренду;

o кошти статутного фонду;

o доходи від продажу цінних паперів;

o доходи від володіння цінними паперами;

o інші доходи;

o відплив коштів;

o придбання основних засобів;

o поповнення оборотних коштів;

o поточні витрати на виробництво товарів і надання послуг;

o сплата податків та інших обов'язкових платежів;

o зменшення заборгованості перед постачальниками сировини і матеріалів;

o погашення векселів, облігацій та інших власних боргових зобов'язань;

o виплати відсотків і основної суми боргу по кредитах та інших боргових зобов'язаннях;

o виплати частини прибутку акціонерам;

o придбання цінних паперів;

o інші платежі.

Різниця між припливом і відпливом засобів у певний період часу становить чистий грошовий потік. Плануючи обсяги грошових потоків у зв'язку з реалізацією проекту, необхідно враховувати лише потоки, безпосередньо пов'язані з проектом, відкидаючи ті, що існують на підприємстві й без реалізації проекту.

У період реалізації проекту чистий грошовий потік постійно має бути додатним. У противному разі реалізація проекту призведе до погіршення фінансового стану базового підприємства, зменшення його активів.

У проекті прогнозують грошові потоки для всіх розрахункових періодів терміну життя проекту, включаючи всі розрахункові припливи і відпливи засобів (пов'язані з виробничою, інвестиційною і фінансовою діяльністю).

Звіт про прибуток відбиває баланс припливів і відпливів коштів, пов'язаних із поточною експлуатацією активів проекту. Прибуток є результатом перевищення доходів над витратами; він має бути достатній за значенням для забезпечення повернення вкладених у проект засобів і отримання чистого прибутку за проектом (понад вкладені кошти).

Звіт про прибуток дає змогу оцінити достатність очікуваної прибутковості проекту, приросту його вартості й розраховувати показники ефективності проекту.

Прогноз прибутку надає інформацію для аналізу поточного стану активів проекту і оперативних дій з метою відновлення (у разі потреби) запланованого рівня прибутковості виробництва товарів і послуг. Цього можна досягти, підвищуючи конкурентоспроможність продукції на ринку (і збільшуючи доходи від продажу) або знижуючи витрати на виробництво (за рахунок економії матеріальних і трудових ресурсів). Отже, звіт про прибуток як частина фінансового плану проекту містить інформацію для організації фінансового моніторингу за ходом реалізації проекту.

Зведену фінансову оцінку стану активів і пасивів проекту в період реалізації проекту можна отримати з прогнозованих даних бухгалтерського балансу.

Прогнозовані дані активів проекту характеризують вартість засобів (у матеріальній і фінансовій формах), що складають капітал проекту. Динаміка пасивів проекту характеризує обсяги і структуру джерел фінансування проекту, у тому числі стан боргових зобов'язань за надані позикові засоби для реалізації проекту.

Прогнозовані баланси за проектом можна складати за структурою рахунків, прийнятих при підготовці звітних щоквартальних бухгалтерських балансів підприємства або за збільшеною схемою з обліком агрегованих позицій активів і пасивів проекту.

Окремим розділом фінансового плану є план фінансування проекту. До нього входять визначення потреби у фінансових ресурсах для реалізації проекту і план його забезпечення фінансовими ресурсами. План фінансування розроблюють на кожний тиждень і день, особливо в перші місяці реалізації проекту. Потреби у фінансових ресурсах і джерелах їх покриття мають бути синхронізовані так, щоб у кожний період не було дефіциту коштів для запланованих витрат. Невиконання цієї умови при фінансовому плануванні проекту є значним недоліком - фактором ризику.

Розглянемо інвестиційні потреби проекту.

1. Прямі інвестиції в основні засоби:

o вартість придбання будівель і споруд;

o будівництво будівель і споруд;

o ремонтно-будівельні роботи;

o вартість машин і устаткування;

o доставка й монтаж машин і устаткування;

o вартість технологічних пристроїв і оснащення, що забезпечують роботу основного устаткування;

o вартість модернізації чи капітального ремонту устаткування перед використанням у проекті (у разі придбання чи оренди ненового обладнання).

2. Прямі інвестиції в оборотні кошти:

o створення запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів;

o приріст запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів;

o запаси виробів у незавершеному виробництві;

o створення запасів готової продукції;

o приріст запасів готової продукції на складі;

o збільшення дебіторської заборгованості за операціями з постачальниками сировини і матеріалів, комплектуючих виробів, палива й енергії.

3. Прямі інвестиції в нематеріальні активи:

o придбання патентів і ліцензій;

o придбання торгових марок;

o придбання програмних продуктів;

o придбання проектної документації й інформації в різних формах.

4. Супутні інвестиції в об'єкти, пов'язані територіально чи функціонально з проектом:

o транспортна інфраструктура;

o інженерна інфраструктура (енерго-, водо-, газопостачання, каналізація тощо);

o соціальна інфраструктура проекту;

o охорона навколишнього середовища.

5. Інвестиції в науково-дослідні роботи та проектно-конструкторські розробки, що забезпечують проект на підготовчому етапі чи супроводжують його протягом усього періоду його реалізації.

6. Резерв засобів для непередбачених інвестиційних витрат. Джерелами коштів для покриття потреб проекту можуть бути

власні фінансові ліквідні ресурси інвестора, позичені кошти (з оформленням боргових зобов'язань інвестора), залучені кошти партнерів (із переданням частини прав управління активами проекту, але без боргових зобов'язань інвестора), кошти іноземних інвесторів, кошти державного бюджету чи місцевих бюджетів; засоби, надані проекту в тимчасове користування на правах оренди у формі матеріальних активів.

Використані у проекті для первісного фінансування засоби мають вартість, яку сплачує інвестор. Вартістю власних засобів інвестора є сума, яку міг би отримати (заробити) інвестор, якби використовував свій капітал не в цьому конкретному проекті, а в інших альтернативних безризикових проектах. Це так звана альтернативна вартість власного капіталу інвестора.

Власні фінансові ресурси підприємства, яке інвестує проект, можуть складатися з нерозподіленого (невикористаного) прибутку, нагромадженої частини амортизаційного фонду і коштів від мобілізації внутрішніх активів. До останнього належать кошти від продажу зайвого устаткування, продажу (для зменшення обсягу запасів) частини матеріальних ресурсів, здавання майна в оренду, продажу дебіторської заборгованості інших підприємств тощо. Додаткова мобілізація внутрішніх ресурсів стає можливою завдяки, наприклад, тому, що при реалізації на підприємстві проекту капітальних вкладень може уповільнитися виробничий процес і вивільниться частина оборотних коштів.

Позикові фінансові ресурси, як правило, складаються з довготермінового банківського кредиту, емісії боргових зобов'язань підприємства (облігації й векселі) і позик інших юридичних осіб.

Близькі до позикових лізингові форми використання матеріальних активів (зазвичай це основні фонди). Підприємство отримує право використовувати матеріальні активи під фінансові зобов'язання, погасити їх вартість у формі орендної плати за графіком і у встановлених сумах. Використання лізингових форм фінансування активів проекту не знижує загальної вартості проекту, проте дає змогу розподіляти її частину в часі. Це робить проект реальнішим щодо необхідних засобів і ліквіднішим, тому що орендоване майно при визначених у договорі оренди умовах може бути повернене орендарю в разі невдачі проекту. В умовах розвиненого ринку лізингові форми фінансування реальних проектів дістали великого поширення (до 15 % інвестиційних витрат).

Залучені фінансові ресурси складаються зазвичай із коштів від продажу акцій і пайових внесків (юридичних і фізичних осіб) у статутний фонд підприємства. Це передбачає подальше передання новим акціонерам частини прав на управління підприємством, що реалізує проект, а також частини поточного прибутку (у формі дивідендів). Проте інвестор при цьому не несе боргових зобов'язань щодо повернення залучених за допомогою акціонування капіталів.

Використання позикового чи залученого капіталу вважається вигідною інвестиційною стратегією, що дає змогу збільшити прибутковість власного капіталу. Підвищення прибутковості власного капіталу інвестора після залучення до проекту позик називають використанням фінансового важеля. Проте це вигідно лише тоді, коли ціна (плата за використання) позикового капіталу нижча за прибутковість використання всього капіталу (прибутковість проекту загалом).

Узгодженість у часі й за сумами потоків інвестиційних витрат і джерел їх покриття при реалізації проекту перевіряють за допомогою календарних планів погашення боргових зобов'язань за проектом. Такий план доцільно розробляти на кожний день протягом перших кількох місяців реалізації проекту і на кожний тиждень до повної окупності проекту.

Фінансову можливість щодо вчасного виконання боргових зобов'язань за проектом визначають з урахуванням грошових потоків за такою схемою:

1. Сума заборгованості на початок періоду.

2. Фінансові ресурси, що перебувають у розпорядженні підприємства на початок планового періоду.

3. Поточні доходи за проектом.

4. Поточні витрати на виробництво.

5. Інвестиційні витрати.

6. Сплата податків та інших обов'язкових платежів.

7. Заборгованість на кінець періоду (п. 1 - п. 2 - п. 3 + п. 4 + п. 5 + + п. 6).

У разі прийняття проекту він має спиратися на загальноприйняту форму організації діяльності у вигляді підприємства (що створюється або вже діє) з його відповідними активами та пасивами. Під час фінансового аналізу оцінюють фінансову спроможність проекту і підприємства, що буде базовим для нього.

Аналіз фінансового стану підприємства, на базі якого реалізовуватиметься проект, передбачає комплексне дослідження поточного стану і його прогноз на період реалізації проекту. Схема аналізу складається з шести етапів.

1. Аналіз грошових потоків підприємства: доходи, витрати, прибуток, їх використання, амортизаційні відрахування, середньомісячний приріст фінансових ресурсів підприємства.

2. Аналіз ліквідності балансу підприємства: оцінка активів і пасивів підприємства, зміна ліквідних активів, оцінка короткострокових зобов'язань, середньомісячні обсяги прибутку і продажів.

3. Аналіз фінансової стабільності підприємства, співвідношення власних і позикових коштів, джерела формування запасів і витрат, власні оборотні кошти.

4. Аналіз платоспроможності підприємства, співвідношення активів і боргових зобов'язань підприємства, показники рентабельності продукції і капіталу.

5. Оцінка поточної ринкової вартості підприємства і її прогноз у випадку реалізації проекту.

6. Організація обліку і фінансове планування на підприємстві. Аналітичний облік грошових потоків на підприємстві. Ділові якості фінансових менеджерів.

На основі результатів аналізу здійснюють узагальнену оцінку якості фінансового керування підприємством і його інвестиційної привабливості для реалізації проекту.

Фінансовий план проекту може містити багато додатків, що підтверджують привабливість проекту, вірогідність прогнозів, додаткову інформацію про підприємство чи проект. Зокрема, серед них можуть бути такі звітні (за останні три-чотири роки) і прогнозовані (на період реалізації проекту) документи та розрахунки:

o звіти про прибуток;

o звітні бухгалтерські баланси;

o аналітичні матеріали щодо зміни фінансового стану підприємства;

o звіти щодо використання прибутку;

o документи, що підтверджують інформацію, використану у прогнозах фінансового плану проекту;

o висновки аудиторських перевірок.