	Покупка	Продажа	Межбанк	НБУ
USD	42.242	42.324	41.986 / 42.000	41.929
EUR	44.120	44.340	43.670 / 43.690	43.577
GBP	53.072	53.175	---	52.881

Аналіз інвестиційних проектів - Щукін Б.М.

ТЕМА 6. ВИРОБНИЧИЙ ПЛАН ПРОЕКТУ

Цей розділ плану є внутрішнім середовищем проекту і організаційно практично не залежить від зовнішніх умов. Ефективність організації виробничого процесу і надійність технічної бази проекту залежать від менеджерів проекту й персоналу.

Виробничий план проекту складають з метою забезпечення ефективно організованого, взаємопов'язаного (за часом, матеріальними ресурсами, наявною технічною базою й персоналом) виробничого процесу на кожному робочому місці й загалом за проектом. Особливе значення цей аспект проекту має в разі організації багатономенк-латурного виробництва зі складною внутрішньовиробничою (подетальною або поопераційною) системою внутрішньоцехових переміщень продукції.

Виробничий план зазвичай складається з кількох складових, синхронізованих в єдину постійно діючу виробничу систему проекту:

o виробничий апарат;

o календарні плани випуску продукції;

o організація матеріально-технічного забезпечення виробництва;

o забезпечення необхідної якості продукції;

o організація зберігання та транспортування матеріальних ресурсів і готової продукції;

o плани технічного обслуговування устаткування. Взаємозв'язок складових виробничого плану показаний на рис. 6.1.

Частину проекту, що пов'язана з технічними засобами реалізації проекту, називають інжинірингом проекту. Це дії, пов'язані з плануванням й обслуговуванням виробничого апарату проекту:

o вибір місця розташування виробництва з урахуванням місцевої інженерної і транспортної інфраструктури;

Виробничий план проекту

Рис. 6.1. Виробничий план проекту

o вибір і обгрунтування технології;

o вибір, придбання і монтаж устаткування;

o вибір і підготовка приміщень для монтажу устаткування;

o технологічна схема розміщення устаткування у виробничих приміщеннях;

o технічне забезпечення системи приймання матеріальних ресурсів і відправлення готової продукції;

o підготовка й освоєння виробничих процесів;

o забезпечення якості продукції технічними засобами;

o організація складського господарства;

o організація транспортних перевезень;

o підготовка технічних фахівців для обслуговування устаткування. Типова структура технічних питань у бізнес-плані така: перелік і

опис необхідного устаткування, опис його переваг, умови роботи і продуктивність устаткування, запланований режим роботи, організація технічного обслуговування і його вартість.

Особливе значення має етап вибору технології. Прийняте рішення має бути обгрунтоване через порівняння з альтернативними варіантами. Технології порівнюються за багатьма критеріями. Зважаючи на те що зазвичай кращі технології зосереджені у виробників з розвинених країн, до цієї роботи на стадії аналізу і вибору доцільно залучати іноземних фахівців з фірм технічного консалтингу. Це збільшує витрати, але може дати більш грунтовні й комплексні рекомендації щодо вибору технічної бази проекту.

Привабливість іноземних технологій має бути скоригована на вплив місцевих умов: налагодження устаткування, вартість регулярних технічних оглядів, запчастин, спеціальної підготовки обслуговуючого персоналу тощо. Технологію варто оцінювати залежно від конкретних умов проекту:

o сировина, що використовується; можливість використання місцевих видів сировини й матеріалів; наявність у регіоні необхідної для технології сировини і матеріалів; доступність матеріалів за якістю і ціною;

o практичне опрацювання і перевіреність технології в місцевих умовах; позитивний досвід використання вибраної технології;

o стійкість до морального зношення;

o безпека праці (потенційна можливість травматизму персоналу) у разі запровадження певної технології, її екологічна безпека, відповідність нормам екологічного навантаження на довкілля;

o можливість нарощування потужності (блокова побудова устаткування і технології) приєднанням нових блоків замість повної заміни устаткування потужнішими;

o сумісність з існуючим устаткуванням проекту;

o наявність у виробника авторських прав на технологію (ліцензій, патентів);

o супроводження виробником устаткування, його технічної експлуатації у проекті;

o сумісність з місцевими умовами: підключення до інженерних мереж, клімат, виробничий режим;

o відносна простота освоєння технології, можливість швидко освоїти особливості технології як щодо її виробничої експлуатації, так і щодо її технічного супроводження (профілактика і ремонти);

o необхідна кваліфікація обслуговуючого персоналу, можливості навчання персоналу, відповідність рівню кваліфікації місцевих фахівців, які будуть зайняті у проекті;

o оптимальне співвідношення автоматизованих процесів і ручної праці;

o оптимальне співвідношення капітальних (вартість устаткування) і поточних (вартість щоденних витрат на обслуговування техніки) витрат при вибраній технології.

При переході від технології до устаткування важливо враховувати юридичні аспекти оформлення контракту на закупівлю, транспортування, монтаж устаткування та умови оплати. Ці економічні та юридичні аспекти отримання устаткування можуть значною мірою скоригувати технічні переваги. Слід ураховувати вартість експлуатації устаткування і його надійність у роботі.

Проблеми з устаткуванням можуть значно підвищити поточні витрати, знизити якість продукції і зробити проект збитковим.

Технічна база проекту за продуктивністю має узгоджуватися з маркетинговими прогнозами збуту продукції через виробничий план. Останній передбачає розробку деталізованих за номенклатурою продукції календарних графіків виробництва і завантаження устаткування. Виробнича потужність устаткування має відповідати прогнозам обсягу продажу продукції. Проте необхідно враховувати можливі резерви потужності, якщо постане потреба збільшити обсяги виробництва. Адже заміна устаткування на потужніше може виявитися невигідною. Варто віддавати перевагу устаткуванню, яке можна нарощувати блоками, не замінюючи вже існуючого, а приєднуючи нові блоки до тих, що працюють.

Вибираючи конкретний вид устаткування для проекту, слід ураховувати такі параметри:

o термін служби;

o продуктивність і питому продуктивність (на одиницю вартості устаткування);

o технічну надійність в експлуатації (тривалість роботи без ремонту, середня вартість ремонту, частота і вартість профілактичного обслуговування);

o умови гарантійного і можливість післягарантійного обслуговування;

o ремонтопридатність техніки і можливості забезпечення запчастинами;

o виробничу площу, необхідну для розміщення обладнання, компактність техніки;

o належні умови для роботи техніки (клімат, температура в цеху, наявність фундаментів, пожежонебезпечність приміщення та інженерних мереж, звуко-, волого-, пилоізоляція тощо).

Плани виробництва мають бути забезпечені ресурсами через плани матеріально-технічного забезпечення. Їх також потрібно деталізувати за номенклатурою необхідної сировини і матеріалів. Деталізація таких планів у часі передбачає врахування кожного дня і навіть зміни у плановому періоді.

Стандартна форма розробки календарних планів - це спеціальна шахова таблиця-матриця, у лівій частині якої (по рядках) наводять види продукції (кінцевої і на проміжних етапах виробництва), що мають випускатися протягом, наприклад, тижня чи місяця. У правій частині таблиці (по стовпцях) наводять перелік одиниць часу (день, зміна), для яких плануються обсяги виробництва. На перетині кожного рядка (вид продукції) і стовпця (день чи зміна) проставляють заплановану до виробництва кількість продукції в натуральних одиницях. Такі календарні плани готують для кожного структурного підрозділу із самостійною системою керування: цех, ділянка, бригада.

Для календарних планів виробництва готують аналогічні за деталізацією календарні плани матеріально-технічного забезпечення виробництва кожним видом продукції. Ці плани так само оформлюють у вигляді шахових таблиць-матриць, де в лівій частині наводять номенклатурні позиції сировини і матеріалів, що необхідні для виробництва щодня (або щозміни). З урахуванням щоденної потреби в сировині, матеріалах, комплектуючих виробах і норм мінімально необхідних запасів складають плани закупівлі й завезення сировини, матеріалів і комплектуючих виробів на місяць, а також визначають найоптимальніший розмір партії поставок з урахуванням місткості транспортних засобів для доставки і вартості транспортування.

З урахуванням зазначених параметрів і наявних площ складських приміщень визначають оптимальний обсяг запасів за кожною номенклатурною позицією сировини, матеріалів і комплектуючих. Опти-мальність полягатиме в такому виборі обсягу матеріальних запасів, який забезпечуватиме мінімум сумарних витрат (вартість транспортування і зберігання) на одиницю матеріальних ресурсів, що постачаються. Варто враховувати, що для створення кожного додаткового місця для зберігання продукції потрібні капітальні вкладення, а транспортування буде тим дешевше, чим більший розмір партії товару.

План матеріально-технічного забезпечення виробництва на місяць складають для кожної товарної позиції сировини і комплектуючих виробів із зазначенням кількості, що поставляється в цьому місяці, і дати (числа місяця) доставки партії на підприємство. Відповідно до таких планів організовують роботу служби матеріально-технічного постачання: укладання договорів з постачальниками; організація транспортування і приймання вантажів; вхідний контроль якості; організація розміщення і зберігання матеріально-технічних ресурсів, що надходять.

Приблизно так само розроблюють план відвантаження готової продукції на місяць (вигідніше відвантажувати великі партії й зберігати менші обсяги продукції на своїх складах). Плани постачання споживачам складають для кожної позиції номенклатури готової продукції на кожний місяць.

Система контролю якості продукції є складовою виробничого процесу на кінцевих технологічних етапах перед здаванням готової продукції на склад і складається з технічних засобів контролю, спеціальних робочих місць для контролю якості й засобів мотивації (розподіл відповідальності та механізм стимулювання) якісної роботи для всього персоналу і для кожного робочого місця.

На основі календарних планів виробництва розроблюють плани використання персоналу з відповідною деталізацією для кожного працівника і на кожний робочий день планують відповідний обсяг робіт. З урахуванням календарного фонду робочого часу, виробничого персоналу і фактично необхідного на планову виробничу програму місяця визначають продуктивність праці й змінність роботи персоналу (з урахуванням змінності роботи устаткування).

З метою підтримки технічних засобів проекту в постійному працездатному стані відповідно до технічних рекомендацій з експлуатації устаткування організовують систему технічних обслуговувань (ТО) і планово-попереджувальних ремонтів (ППР) устаткування. Для цього розроблюють відповідні плани ТО і ППР у щомісячному режимі, які враховують при плануванні часу роботи устаткування і змінності роботи для забезпечення календарних планів виробництва.

Зауважимо, що виробничий план проекту в масштабних багато-номенклатурних процесах потребує високої узгодженості за обсягами виробництва, можливостями матеріально-технічного забезпечення, часом роботи устаткування і фондом робочого часу персоналу. План має бути оптимальний і за поточною вартістю його обслуговування (мінімізація запасів, максимальне використання устаткування, висока продуктивність праці, багатозмінність роботи).

Важливими узагальнюючими показниками організації виробництва є коефіцієнти завантаження устаткування, використання виробничих потужностей, продуктивність праці та фондовіддача.