Главная Культурология Риторика - Гриценко Т.Б.

Риторика - Гриценко Т.Б.

Розвиток риторики ( II половина XVIII – початок XX ст.)

Цей період розвитку риторики в Україні пов’язаний із фактичним припиненням творення теорії ораторського мистецтва рідною мовою. На початку XVIII ст. вийшов відомий указ Петра І (1720 р.), яким заборонялося видавати книги українською мовою. Творення науки українською мовою загальмувалось, підручники з теорії ораторського мистецтва створюються у Наддніпрянській Україні російською мовою, а в Наддністрянській – латинською або польською.

Першою після козаччини відомою трибуною для відвертої розмови про долю українців і всіх слов’янських народів було Кирило-Мефодіївське братство.

Кроком до розвитку ораторського мистецтва був твір „Голос однієї російської ув’язненої” Лесі Українки, брошура „Самостійна Україна” (1900) Миколи Махновського (1873–1924), виступи діячів під час встановлення пам’ятника Іванові Котляревському 12 вересня 1903 року в Полтаві.

В університетах професори Микола Сумцов, Михайло Грушевський та інші стали викладати українською мовою, показуючи цим її широкі можливості і в сфері науки. Депутати-українці Державної Думи створювали свої парламентські групи, полум’яними виступами вимагали автономії України. Це були приклади красномовства.

До когорти ораторів тієї пори належали також Вацлав Воровський, Михайло Калінін, Сергій Кіров, Олександра Коллонтай, Гліб Кржижановський, Лев Троцький, Георгій Чичерін.

Серед трибунів далекого зарубіжжя виділявся Мустафа Кемаль Ататюрк (1881–1938) – «батько турків», генерал і державний діяч, перший президент Турецької республіки, який мав неабиякі здібності політичного оратора.
До визначних ораторів належать також політичні діячі Жан Жорес (Франція), Ернст Тельман (Німеччина), Абдель Насер (Єгипет), Джавахарлал Неру (Індія), Пабло Неруда (Чилі), Фідель Кастро (Куба), Ден Сояопін (Китай), Нельсон Мандела (ПАР) та ін.