Главная Культурология Риторика - Гриценко Т.Б.

Риторика - Гриценко Т.Б.

ТЕСТИ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Модуль 1. Красномовство та його різновиди. історія риторики

1. Риторика − це наука про:

а) звуки мови;

б) ораторське мистецтво, красномовство;

в) частини мови.

1. Оратор − це людина, яка вміє:

а) виголошувати промови;

б) танцювати;

в) робити компліменти;

г) підтримувати духовно-емоційний контакт з аудиторією.

1. Мистецтво переконувати не реалізується через поняття:

а) логос;

б) пафос;

в) етос;

г) топос;

ґ) інвенція.

4. До загальновідомих п’яти видів красномовства не відноситься:

а) юридичне (судове);

б) академічне;

в) політичне;

г) церковне;

ґ) промислове;

д) суспільно-побутове.

5. П. Сопер вважав, що існує лише два види красномовства:

а) інформаційне;

б) лекційне;

в) агітаційне.

6. Судове (юридичне) красномовство − це:

а) ораторська діяльність науковця та викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки;

б) ораторські виступи учасників судочинства в процесі розгляду судової справи з позицій законодавства;

в) проповіді, бесіди, напучення, коментування Біблії у практиці різноманітних християнських конфесій.

7. Ораторська діяльність науковця та викладача, який доповідає про результати дослідження або популяризує досягнення науки − це:

а) юридичне (судове) красномовство;

б) академічне красномовство;

в) політичне красномовство.

8. Проповіді, бесіди, напучення, коментування Біблії у практиці різноманітних християнських конфесій − це красномовство:

а) суспільно-побутове;

б) політичне;

в) церковне.

9 .Влучне, гостре або урочисте слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або у певній гострій чи цікавій ситуації − це красномовство:

а) суспільно-побутове;

б) агітаційне;

в) інформаційне.

10. Виступ оратора, що виражає інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) чи роз’яснює якусь суспільно-політичну ситуацію − це красномовство:

а) академічне;

б) юридичне;

в) політичне.

11. Промова, звернена до суду, інших учасників судочинства та присутніх при розгляді кримінальної, цивільної чи адміністративної справи, що містить висновки відносно тієї чи іншої справи − це промова:

а) судова;

б) лекційна;

в) політична.

12. У суді з промовами не виступають:

а) прокурор;

б) адвокат;

в) підсудний.

13. Висвітлити громадську точку зору відносно вчиненого злочену та особи підсудного − це призначення:

а) академічної промови;

б) судової промови;

в) суспільно-побутового виступу.

14. При розгляді справи привертають увагу до невідповідностей і викривлень реальності, які мають місце у виступах тих чи інших учасників судових дебатів:

а) репліки;

б) суперечки;

в) промови.

15. До головних рис академічного красномовства не відноситься:

а) доказовість;

б) бездоганна логічність;

в) млявість;

г) чітка термінологія;

ґ) точність мислення.

16. До жанрів академічного красномовства не належить:

а) наукова доповідь;

б) наукове повідомлення;

в) наукова лекція (вузівська чи шкільна);

г) виступ на ювілеї;

ґ) реферат, виступ на семінарському занятті;

д) науково-популярна лекція, бесіда.

17. Колоквіум, дискусія, диспут, усна рецензія, обговорення − це:

а) форми діалогу викладачів зі студентами;

б) слідчого і підсудного;

в) батька і сина.

18. Політичне красномовство формується на грунті:

а) дорадчої риторики;

б) епідектичної (урочистої) риторики;

в) судової риторики.

19. Виголошена на партійному з’їзді доповідь, що окреслює політичну діяльність цієї партії, є:

а) церковною доповідддю;

б) академічною доповіддю;

в) політичною доповіддю.

20. У грецькій міфології риторику уособлювала одна з дев’яти мистецьких муз донька Зевса і богині пам’яті Мнемосіни богиня:

а) Кліо;

б) Євтерпа;

в) Талія;

г) Калліопа;

ґ) Мельпомена;

д) Терпсіхора;

е) Ерато;

є) Полігімнія;

ж) Уранія.

21. У римській культурі риторика зображувалася у образі:

а) двох богинь Ериди;

б) богині переконання Пейто;

в) вченої жінки − богині мистецтв.

22. Давні греки мали особливу форму покарання − це:

а) остракізм (у перекладі з гр. − черепок);

б) ареопагу (за законами аристократичної ради);

в) віче.

23. Першим з великих ораторів Афін був:

а) Корак;

б) Лісій;

в) Перікл.

24. Утвердив принцип „риторика − майстер переконання” і розробив ряд засобів, якими оратор може, насолоджуючи душу слухача і приспавши трошки розум, вести його за собою:

а) Арістотель;

б) Горгій;

в) Сократ.

25. Вважав, що першою умовою успіху оратора є жвавість, другою − жвавість, третьою − жвавість;

а) Демосфен;

б) Клеон;

в) Молон.

26. Риторичне вчення виклав у двох трактатах: „Риторика” („Про мистецтво риторики”) і „Поетика”:

а) Катон;

б) Гай Веррес;

в) Арістотель.

27. Родоський стиль риторики відзначається:

а) діловитістю змісту;

б) емоційністю;

в) красою форми.

28. Для давньоримської риторики характерними є ознаки:

а) складність конструкцій речень;

б) інвективність (розвінчуваність);

в) афористичність.

29. „Про оратора”, „Брут”, „Оратор”, філософські „Тулусканські бесіди” − це твори:

а) Цицерона;

б) Цезаря;

в) Квінтіліана.

30. Найвидатнішим ритором і найкращим українським оратором кін. XVII − поч. XVIII ст. вважають:

а) Стефана Яворського;

б) Антонія Радивиловського;

в) Феофана Прокоповича.