Главная Прочие дисциплины Охорона праці - Москальова В.М.

Охорона праці - Москальова В.М.

5.3.2 Вимоги безпеки при експлуатації вантажопіднімальних кранів

Вантажопіднімальні крани за характером є рухомими машинами у процесі експлуатації яких виникають небезпечні ситуації.

Рівень травматизму при роботі цих машин залежить від:

• конструктивних недоліків, технологічних дефектів;
• самодовільного переміщення;
• втрати стійкості;
• несправного стану або поломки деталей;
• недотримання режимів роботи, порушення правил безпеки;
• низького рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу і ін..

З точки зору травматизму найнебезпечнішими при цих роботах є перекидання машин, втрата ними стійкості.

Стійкість крана є необхідною умовою його безпечної експлуатації. Узагальнення характеристик, що діють на кран, приводиться у коефіцієнтах запасу стійкості (К). Для забезпечення стійкості крана має бути відповідна залежність між перекидаючим моментом Мп і утримуючим моментом Му, який має перевищувати Мп не менше ніж на 40%.

Коефіцієнт стійкості:

(30)

де Му – визначається як добуток величини ваги Q крана на відстань В від центру ваги крана до ребра перекидання:

(31)

де Мп – визначається як добуток ваги Р вантажу на відстань від центра ваги вантажу до ребра перекидання крана:

(32)

Крім маси крана, вантажу і ванатажозахватних пристосувань, на кран діють різні зовнішні навантаження:

• інерційні сили, що виникають при переміщення крана (пуск, гальмування);
• доцентрові сили, що виникають при русі поворотної частини крана;
• вітрове навантаження при тиску вітру на вантаж і елементи крана;
• кут нахилу площини, на якій стоїть кран і ін..

Ефект дії зовнішнього навантаження залежить не тільки від його величини, але й від точки прикладання. Чим далі розміщується точка прикладання сили від ребра перевертання, тим більшим є ефект її дії, тому дія навантаження на кран характеризується моментами діючих сил.

При встановленні кранів під нахилом значно зменшується Му внаслідок скорочення відстані від центру ваги крана до ребра перекидання. При таких умовах кран установлюють на аутригери . Нахил не повинен перевищувати .

Кран перекинеться тоді, коли несприятливі чинники діють на його стійкість одночасно. Тому крани проектують з таким розрахунком, щоб за будь-яких умов як у робочому, так і не у робочому стані була забезпечена їх стійкість.

Отже, всі зовнішні навантаження, які прикладаються за межами опорного контуру,створюють перекидаючий момент Мп відносно цього контуру. Утримуючий момент, під дією якого машина перебуває у стані рівноваги, створюється власною масою крана і противагою.

При визначеності стійкості крана розрізняють вантажну і власну стійкість, які перевіряються за допомогою обчислень.

Вантажна стійкість – це здатність крана протидіяти перевертанню у бік стріли, власна – здатність крана протидіяти перевертанню в бік , протилежний розташуванню стріли.

Ступінь стійкості крана у робочому стані визначається коефіцієнтом вантажної стійкості,а в неробочому стані – коефіцієнтом власної стійкості.

Коефіцієнт власної і вантажної стійкості вважається задовільним тоді, коли його значення становить не менше 1,15.

Щоб забезпечити стійкість крана і зменшити дію додаткових навантажень, необхідно всі рухи при підніманні опусканні, гальмуванні і повертанні вантажів здійснювати плавно без ривків і поштовхів.

Для забезпечення безпечної роботи вантажопідйомних кранів важливе значення має правильний вибір робочих параметрів.

Параметрами називають основні технічні величини, що характеризують конструкцію крана і його можливості при роботі.

До параметрів стрілового самохідного крана відноситься вантажопідйомність, вантажна характеристика, виліт стріли, висота підйому гака, вантажний момент, найбільший радіус поворотної рами,частота обертання, швидкість крана,загальна вага крана і т. ін..

Для всіх типів кранів основним параметром є вантажопідйомність – найбільша допустима маса робочого вантажу, на піднімання якого розрахований кран.

Якщо робочі параметри крана не відповідають розмірам забудови, масі вантажів (завеликі або замалі), можуть виникати надзвичайні ситуації з точки зору травматизму і інших негативних наслідків.

Дотримування вимог “ Правил улаштування і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів ” дозволяє підтримувати активну надійність машин у процесі виконання ними відповідних видів робіт.

Встановлення кранів під нахилом значно знижує надійність їх експлуатації.

Перевірку надійності установлених кранів здійснюють шляхом піднімання максимально допустимого вантажу на висоту 5см і повороту стріли з вантажем в обидві сторони на 180-200?. При просіданні коліс або аутригерів потрібно змінити місце установки крана або ущільнити і укріпити площадку.

Установка кранів під лінією електропередач (ЛЕП) будь-якої напруги не дозволяється. У випадку необхідності на відстані ближче 30м від крайнього проводу необхідно видати наряд-допуск, який визначає безпечні умови праці.

Виконання робіт біля ЛЕП дозволяється при дотриманні відстаней по горизонталі між крайньою точкою ферми стріли крана і найближчим проводом електропередачі. Ця відстань від 1 до 9м залежить від напруги ЛЕП.

До початку роботи необхідно оглянути кран і перевірити на холостій ході справність всій його механізмів, звукового і світлового сигналів, справність механізму переміщення крану, гальма та гальмівний шлях, довжина якого має бути не більше 1м. Виявлені недоліки вносяться у вахтовий журнал.

При силі вітру понад 6 балів (12м/с) або наближенні грози , роботу на кранах припиняють.

В процесі експлуатації активну безпеку кранів підвищують прилади та пристрої безпеки. За призначення вони поділяються на:

• обмежувачі руху (пересування крана, обертання, піднімання вантажів, вильоту стріли);
• пристрої, що забезпечують стійкість машини протиугонні захвати, виносні опори,обмежувачі вантажопідйомності;
• пристрої, що сигналізують про стан стійкості – вітроміри, покажчики нахилу, прилади світлової та звукової сигналізації;

Державний нагляд та технічне опосвідчення машин

Державний нагляд за технічним станом вантажопідіймальних машин здійснюють органи Держгірпромнагляду.

Перед пуском машин у роботу їх необхідно зареєструвати. Згідно з Правилами реєстрації підлягають наступні вантажопідіймальні машини:

• крани всіх типів вантажопідйомністю понад 1т;
• екскаватори, призначені для роботи з гаком, грейфером або магнітом, вантажопідйомність яких перевищує 1т;
• крани мостового типу (мостові, козлові, кран-балки), управління яких здійснюється з підлоги вантажопідйомністю понад 10т.

Реєстрація вказаних машин здійснюється на підставі письмової заяви власника та паспорта машини.

Дозвіл на пуск машини у роботу видається за результатами їх технічного опосвідчення і перевірки стану крана, проведеного органом державного нагляду.

У паспорт машини записується дозвіл на роботу, а також прізвище особи, що буде відповідальною: за правильне використання крана, дотримування регулярних оглядів, своєчасних ремонтів, проведення випробувань на справний стан.

Справність машин визначається технічним оглядом.

Всі машини, на які поширюються вимоги правил перед пуском у роботу підлягають технічному огляду, а ті, що знаходяться у роботі – періодичному технічному огляду.

Технічний огляд машин буває повним і частковим та позачерговим.

Повний технічний огляд здійснюють раз у три роки щляхом обстеження машин, статичного і динамічного випробування.

Частковому технічному огляду підлягають крани у наступних випадках:

• після монтажу або перевезення їх на інше місце; після реконструкції або капітального ремонту металевих конструкцій машини;
• після заміни гака, вантажних, стрілових, або вантових кранів;
• коли мали місце аварійні ситуації.

Технічний огляд здійснює інспектор органу державного нагляду у присутності особи, яка відповідає за справний стан машини.

Технічне опосвідчення машини полягає у ретельному огляді механізмів крана і його окремих вузлів, статичного і динамічного випробування вантажем.

Опосвідченню підлягають механізми машини і електрообладнання, запобіжні і блокуючі пристрої, прилади безпеки, гальма і апарати управління, світлова і звукова сигналізація.

Крім цього, перевіряється стан металоконструкцій, клепальні і зварні з’єднання. Звератють увагу на наявність тріщин, деформацій, послаблення клепальних з’єднань, стан гака,деталі його підвіски та інші дефекти.

Результати огляду оформляють актом, який прикладається до паспорта крана і зберігається до наступного опосвідчення.

Статичне випробування має на меті перевірити міцність крана і його вантажну стійкість шляхом підняття вантажу, що перевищує його нормальну вантажопідйомність на 25%.

При статичному випробуванні вантаж піднімають на висоту 200-300мм від рівня землі і витримують у підвішеному стані протягом 10хв, після чого його опускають, а кран оглядають з метою виявлення залишкових деформацій.

Для визначення залишкових деформацій на металоконструкції крана закріплюють на тонкому дротику вантаж вагою 200-300г і відмічають його положення. Після випробування крана вантаж на дротику у випадку відсутності залишкової деформації займе попереднє положення. При наявності деформації з’ясовуюють її причини, доки її не визначать, кран до роботи не допускають.

При статичному випробуванні стрілових кранів стріла встановлюється у положення, що відповідає найменшій стійкості крана, а у тих, що мають механізм для зміни вильоту стріли при найменшому і найбільшому вильотах стріли (баштові, гусеничну і ін.).

Кран вважається таким, що витримав випробування, якщо протягом 10хв піднятий вантаж не опустився на землю,не виявлено залишкової деформації, тріщин або інших пошкоджень.

Якщо результати статичного випробування позитивні, проводять динамічне випробування.

Динамічне випробування здійснюється вантажем, що на 10% перевищує вантажопідйомність крана. При цьому перевіряється надійність всіх механізмів крана у роботі. Особливу увагу звертають на дію гальм,апарату управління, приладів, що забезпечують безпеку та ін..

Результати технічного опосвідчення записують у паспорт крана і вказують термін наступного випробування.