Главная Прочие дисциплины Логістика - Кальченко А. Г.

Логістика - Кальченко А. Г.

6.4. ЯКОСТІ ЛОГІСТИЧНИХ ЛАНЦЮЖКІВ РОЗПОДІЛЬЧОЇ ЛОГІСТИКИ

Є декілька визначень логістичного ланцюжка. До них також можна віднести і таке. Певним чином організовану сукупність логістичних операцій, що забезпечують досягнення загальних цілей, ми називаємо логістичним ланцюжком. Ознаками логістичних ланцюжків можна вважати:

• системність, під якою розуміють, що кожна окремо взята операція не створює логістичного ланцюжка, а він виникає лише в певному стані логістичних операцій;
• стійкість, тобто здатність логістичного ланцюжка зберігатися до повного виконання завдань її організації;
• гнучкість, тобто змінність складу (ланок) ланцюжка з урахуванням зміни завдань і функцій;
• адаптивність, тобто постійне настроювання елементів ланцюжка на змінювану кон’юнктуру ринку;
• ефективність, тобто логістичний ланцюжок, зберігається до тих пір, поки це вигідно всім її учасникам.

Основні переваги логістичних ланцюжків такі:

1) добровільне об’єднання ресурсів та зусиль суб’єктів розподільчої логістики для досягнення загальносистемних цілей;

2) технологічне та організаційне узгодження логістичних операцій для мінімізацій втрат неузгодженості;

3) економічна єдність вираження кінцевого результату функціонування логістичного ланцюжка за кожною операцією і для кожного учасника;

4) спільне генерування ідей, що забезпечують підвищення ефективності розподільчої логістики.

Логістичні ланцюжки можливо класифікувати за такими основними ознаками:

1) за кількістю ланок (операцій) — дво-, три-, багатоланкові ланцюжки;

2) за складом учасників — внутрішні, коли учасниками ланцюжка є тільки підрозділи підприємства, і зовнішні, тобто ланцюжки, створювані як результат взаємодії економічно самостійних суб’єктів;

3) за часом дії — постійні чи довготермінові, періодичної дії та разові;

4) за ринками обслуговування — глобальні, регіональні та локальні.

Запропонована класифікація не може охопити всієї різноманітності логістичних ланцюжків, тому зосередимо увагу лише на визначальній ознаці — кількості ланок і, головним чином, — на складі учасників логістичних ланцюжків.

Як уже зазначалося, за складом учасників логістичні ланцюжки розподільчої логістики розподіляються на дво-, три- та багатоланкові. Формально вони сходяться з каналами збуту або розподілу.

Найпростіший логістичний ланцюжок, що одержав назву «прямого збуту», включає тільки двох учасників: товаровиробника та споживача. Він є доцільним при значних обсягах споживання чи при виробленні продукції на замовлення (як окреме, при створенні інвестиційного продукту). Роздрібна ланка між товаровиробником та покупцем з’являється тоді, коли є невеликі закупівлі масового товару масовим споживачем (товари широкого вжитку). Хоча, саме по товарах масового вжитку підрозділи роздрібної мережі рідко взаємодіють з товаровиробниками (за винятком супермаркетів). Для них економічно вигідніше купувати товар у посередника, роль якого частіше всього виконує оптова ланка (торговельно-закупівельна база, оптовий склад тощо).

Ролі дилера, дистриб’ютора та торговельного представництва в логістичному ланцюжку часто визначаються ступенем їх самостійності. Торговельне представництво частіш за все є дочірнім підприємством товаровиробника і має тим більшу економічну самостійність, ніж територіально віддалене від головного заводу. Дистриб’ютор відрізняється від дилера, крім масштабу продажу

і тим, що він не тільки перепродує товар, а й бере відповідальність за операції фізичного розподілу, тобто зберігання, транспортування, підготовку до споживання.

Окрім наведених учасників логістичних ланцюжків можливі й інші. При виборі варіанту логістичного ланцюжка слід керуватися такими критеріями:

• повнота, своєчасність та комплектність виконання замовлень споживачів;
• мінімум межових витрат на одиницю приросту корисного ефекту збутової діяльності;
• можливість відшкодування дефектних товарів і організація сервісу;
• економічна вигідність для кожного учасника логістичного ланцюжка при збереженні конкурентоспроможності товару на ринку.

Цілісність логістичного ланцюжка розподільчої логістики — не що інше, як номінальна єдність інтересів всіх учасників. Реально доводиться завжди підтримувати баланс інтересів на основі різноманітних методів співпраці.

Методи співпраці між учасниками логістичного ланцюжка — мають бути правилом для вітчизняного бізнесу. Достатнього прогресу співпраця досягає за умов довготермінових господарчих зв’язків за продукцією виробничо-технічного призначення, де тимчасові вчинки одного учасника можуть бути компенсовані в майбутньому, корисний ефект співробітництва може бути розподіленим між учасниками за принципом справедливості. Відсутність співпраці породжує конфлікти, що переростають у конфронтацію, а це веде до порушення цілісності логістичних ланцюжків розподільчої логістики.

Промисловим підприємствам, котрі виробляють готову продукцію, надають допомогу посередники в просуванні її на ринок, споживач узгоджує технології виробництва з її споживанням. При постачанні товарів, виробник узгоджує графіки поставок з посередником, а той, у свою чергу, параметри постачання зі споживачем. При ціноутворенні посередник підтримує конкурентоспроможність цін.

При фінансуванні посередник провадить попередню сплату за продукцію, а споживач може виконувати комерційне кредитування. При просуванні товару посередник бере участь у рекламуванні.