Главная Прочие дисциплины Логістика - Кальченко А. Г.

Логістика - Кальченко А. Г.

3.4. СТИСЛІ ВІДОМОСТІ ПРО УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМ ПОТОКОМ В СИСТЕМАХ

Комерційна діяльність передбачає вирішення різноманітних складних проблем, основною з яких залишається проблема матеріально-технічного забезпечення. В умовах ринкових економічних відносин матеріальні ресурси для виробничого споживання придбаваються на ринку засобів виробництва. Отже, підприємства мають бути платоспроможними. Усе коло питань, пов’язаних з управлінням матеріальними ресурсами з метою матеріально-технічного забезпечення і збуту, є предметом логістики. Логістика становить частину науки про потоки. З математичної точки зору, потік включає багато елементів, об’єднаних в єдине ціле. Потоки різних об’єктів так чи інакше пов’язані між собою, до того ж один вид потоку може породжувати інший, створюючи досить складні системи.

Зараз існує багато визначень логістики, але всі вони сходяться на тому, що логістика — це наукова дисципліна про управління потоками в системах. Наведене загальне визначення може бути конкретизоване для названих вище систем та потоків, що в них циркулюють. Відомо, що система — це безліч взаємопов’язаних елементів, які функціонують для досягнення загальної мети. У динамічних системах взаємозв’язок елементів та функціонування досягається завдяки відповідним потокам. Саме тому потоки є складовою системи. Таким чином, їх можна розглядати як підсистеми й незалежні об’єкти управління. У зв’язку з цим логістика використовує методи кібернетики, системології (теорії систем). Схематично місце логістики в управлінні можна зобразити таким чином:

Рис. 21. Загальна схема логістики

Математичні методи дають уяву про кількісні аспекти руху потоків. Так, зокрема, існують математичні дисципліни для дослідження потоків — теорія градоїдів та теорія масового обслуговування. Управління потоками, як і будь-яке управління, потребує відображення, тобто побудови моделі. Тому логістика як наука розробляє методи моделювання потоків. При цьому логістичний підхід передбачає інтерпретацію керованої системи у вигляді потоку. Такий підхід надає управлінню чітко визначеного характеру. Наприклад, система матеріально-технічного забезпечення стає прозорішою, якщо її розглядати як процес руху матеріальних ресурсів у сфері обороту від постачальника до споживача. Необхідно підкреслити, що, виходячи із сутнісної характеристики логістики, метою управління потоком є досягнення ним кінцевої точки при заданих умовах.

Методи управління логістики базуються на дії закону вартості, принципах менеджменту та маркетингу, а також пов’язуються з функціонуванням товаропровідної інфраструктури — складським господарством, комунікаціями. Логістика, як це зображено на рис. 21, є своєрідним центром, що координує дії усіх складових реального процесу обороту. З точки зору логістики, для здійснення матеріально-технічного забезпечення необхідно не тільки встановити господарчі зв’язки, відшукати постачальника, укласти угоду про поставки, а й організувати безпосередньо доставку продукції, простежити за її відвантаженням та шляхом проходження аж до прибуття на місце споживання, а також розрахуватися з усіма учасниками процесу — торговельною установою, транспортним підприємством, базою, посередниками. При цьому вкрай важливим є налагодження виробництва, збуту, закупівель, зберігання та транспортування як єдиного цілого. Відправною організаційною точкою тут є безперервне обслуговування динаміки попиту, з урахуванням якої визначаються параметри плану складових логістичної системи. Такий план досить гнучкий. Можливість «гнучкого» реагування на коливання попиту закладається в план завдяки варіантності його розробки. Додатковий фактор гнучкості — цілеспрямоване створення резервних виробничих потужностей, завантаження яких здійснюється згідно з попередньо розробленими резервними планами системи матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Окремі елементи логістики (методи розв’язання транспортного завдання, визначення оптимального розміру запасів), добре відомі в економічній теорії, використовувались і на практиці. Однак логістика розглядає їх у взаємозв’язку та взаємозалежності, тобто логістика є не що інше як застосування теорії систем в галузі формування оптимальних матеріальних потоків. На наведеній нижче схемі зображено складові елементи логістичної концепції. Стрілками позначено процеси експедирування, які включають транспортування, планування та документообіг вантажів.

Рис. 22. Елементи концепції логістики

Побудова логістичних моделей розпочинається з аналізу маркетингової інформації.

Спеціалісти з логістики на основі даних про потреби клієнтів (бажаний час та періодичність поставок, розміри партій, вид пакування та інші вимоги) розробляють оптимальний графік розподілу й доставки готової продукції, схему проміжного зберігання. Маркетинг-логістика має оптимально задовольняти суперечливі вимоги відділу маркетингу, виробничих, транспортних, складських підрозділів. Так, наприклад, принципи маркетингу передбачають ритмічність, високу надійність і регулярність постачань необхідної клієнтам кількості товарів. Оперативно-виробниче планування базується на принципі зниження витрат при збільшенні розмірів партій виробів, а також зменшення кількості переналагоджень у технологічному процесі. Управління транспортом вимагає якомога більшого обсягу одноразового постачання вантажів (при цьому знижується ритм постачань і збільшуються обсяги складських запасів як у постачальників, так і у їхніх клієнтів). Мінімізація витрат на складування готової продукції пов’язана зі зменшенням запасів (одночасно знижується ступінь надійності функціонування усієї мережі збуту підприємства, виникають значні витрати, погіршуються конкурентні позиції фірми). На рисунках зображено різні тенденції залежності витрат на виробництво та витрат на зберігання від збільшення розміру партії виробів.

• Умовні позначення:

а — загальні витрати;

b — витрати на зберігання;

c — витрати на виробництво;

d — прямі поставки з заводу;

e — непрямі поставки (через склади).

Зображений на рис. 23 графік вказує на можливість оптимального співвідношення інтересів виробничих підрозділів та служб зберігання готової продукції і досягнення на цій основі мінімальних витрат на рівні K. У більш складних моделях враховуються й інші вимоги, усуваються зазначені вище суперечності. При цьому враховують особливості продукції, що виготовляється, тип підприємства, заплановану стратегію і тактику. Зображений на рис. 24 графік відображає приблизну залежність витрат на розміщення (транспортування й зберігання) від тривалості поставок, тобто терміновості при транзитній та складській формах. З графіка видно, що забезпечити мінімальний час поставок найдоцільніше через мережу проміжних складів, якщо для цього є необхідні запаси. При складській формі поставок витрати у зв’язку із збільшенням часу поставок до певного моменту падають, а потім з продовженням циклу поставок, практично не змінюються. Транзитній формі притаманний більш тісний зв’язок витрат з можливим часом поставок. До певного моменту більш ефективною є складська форма, а за умов нетермінових чи ритмічних поставок — транзитна. Терміни «транзитна» та «складська» щодо форми поставок в даному разі виправдані, бо відображають сутність явища у системі матеріально-технічного постачання.

На відміну від прийнятої у нас квартальної системи планування постачань за кордоном застосовують інші одиниці виміру часу. Для масових видів продукції за одиницю встановленого часу приймають добу. Максимальний строк виконання індивідуальних замовлень не перевищує шести тижнів. Зважаючи на ці обмеження, на основі залежностей окремих параметрів моделі маркетинг-логістики того чи іншого підприємства, розробляється схема диспозиції готової продукції з моменту завершення її виробництва до здачі клієнту. У схемі на момент закінчення процесів транспортування має бути заплановане місце для зберігання продукції з відповідними площею, об’ємом, вологістю, температурою. Планується й режим подання транспортних засобів, маршрути їх руху, необхідні засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт. Схема диспозиції розробляється з урахуванням двох аспектів. По-перше, для виконання конкретного замовлення розраховується маршрут руху, тобто мережна модель, в якій відомі моменти початку та закінчення усіх етапів. По-друге, як сума планів усіх замовлень на визначений період складається загальний план використання окремих елементів диспозиції (складів, транспортних засобів тощо), тобто визначається, що буде зберігатися на кожному конкретному місці, чи, як буде завантажений даний транспортний засіб. Укладені договори, замовлення на індивідуальне чи серійне виробництво, очікуваний обсяг продажу результатів масового і багатосерійного виробництва є базисом для формування поточного й оперативного планів виробництва та калькуляції собівартості продукції. Таким чином, логістична концепція управління основним виробництвом усе з меншою мірою орієнтується на випуск продукції, яка складується, і дедалі частіше — на виконання замовлень клієнтів.

У зв’язку з цим скорочуються строки дії договорів на постачання подібної продукції, зменшуються обсяги її партій.

Контрольованим має бути безперервний нагляд за рухом вантажів від виробника до споживача, включаючи складські об’єкти. Для цього у структурні ланки контролю та управління матеріальними потоками має безперервно надходити надійна інформація. Вона має бути інтегрованою й охоплювати процеси виробництва, розподілу й задоволення попиту.

Схематично місце логістики в управлінні матеріальними потоками можна зобразити так:

Рис. 25. Місце логістики в управлінні матеріальними потоками