Главная Прочие дисциплины Логістика - Кальченко А. Г.

Логістика - Кальченко А. Г.

3.2. ПОНЯТТЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ПОТОКУ

Фактором, що дає змогу інтегрувати всі елементи логістичної системи у чітко функціонуючий механізм, є матеріальний потік. Під матеріальним потоком, говорячи про принципи логістики, розуміють взаємозв’язки усіх процесів й операцій, пов’язаних з добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням і розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, в цехах, на виробничих дільницях. Будь-який потік реалізується на певному матеріальному носії, з цієї філософської точки зору, всі потоки є матеріальними. Однак у господарській практиці матеріальні потоки сприймають у більш вузькому, але конкретному змісті — як потоки матеріальних ресурсів, призначених для виробничого чи кінцевого споживання, оскільки матеріальні ресурси відіграють велику роль у суспільному виробництві.

Основними параметрами характеристики потоку є: початкові і кінцеві його пункти, траєкторія переміщення, довжина шляху, швидкість і час руху, проміжні пункти, інтенсивність.

За характером об’єкти, котрі входять до потоку, поділяються на матеріальні, транспортні, енергетичні, грошові, інформаційні та ін. Найбільш використовувані в логістиці матеріальні, грошові та інформаційні.

Безперечно, для формування потоку необхідні процеси, пов’язані з транспортуванням, переробкою, складуванням та виконанням інших операцій з сировиною, матеріалами, напівфабрикатами і готовою продукцією, починаючи з первинного джерела сировини до кінцевого споживача. Матеріальний потік на певному етапі трансформується в матеріальний запас.

Характеризується матеріальний потік номенклатурою асортименту і кількістю продукції, фізико-хімічними особливостями. Він залежить від виду тари, умов, контрактів, транспортування та ін.

Крім того, матеріальні потоки поділяються на вхідні та вихідні.

Матеріальні потоки можуть бути класифіковані залежно від виду транспорту (автомобільний, залізничний, водний, повітряний), від вантажу (великої ваги, легковагові, негабаритні), від фізико-хімічних якостей (сипкі, паливні, штучні).

Найбільш повна класифікація наведена на рис. 16.

Рис. 16. Класифікація матеріальних потоків

По відношенню до виробництва виділяють зовнішні та внутрішні матеріальні потоки: перші циркулюють у сфері обігу, другі — безпосередньо на підприємстві, тобто у сфері виробництва. Зовнішні матеріальні потоки реалізують потреби матеріально-технічного забезпечення виробництва чи іншої розумної діяльності людини. Матеріальні потоки у системі матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) поділяються на такі групи: сировина, основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, інструмент, інвентар, устаткування.

Кожна з перерахованих груп підлягає ще глибшій диференціації. Стосовно кожного розділу специфікованої номенклатури, з точки зору логістики, матеріальні ресурси у специфікованій номенклатурі утворюють простий потік. Такий потік має стати об’єктом управління.

У логістиці для управління потоками передбачається також здійснення таких функцій: планування, оперативне регулювання, облік, контроль, аналіз. Кожна функція поділяється на завдання, а останні на операції. Номенклатура завдань та їх склад на кожній функції управління також визначаються сутністю керованих потоків. У загальному вигляді кожну функцію можна охарактеризувати таким чином. Функція «Планування» передбачає вирішення завдань, пов’язаних зі встановленням оптимальної траєкторії руху потоку, формуванням самого потоку як сукупності конкретних об’єктів, встановленням його інтенсивності, розробкою розкладу (графіку) проходження потоку, розрахунком потреби у ресурсах для здійснення потоку, мінімізацією часу просування потоку.

Функція «Оперативне регулювання» являє собою реалізацію на практиці запланованого режиму руху потоку. У межах цієї функції проводиться спостереження за кожним об’єктом потоку згідно з графіком його руху, включаючи диспетчеризацію об’єктів, що пересуваються, вироблення й введення в дію керуючих впливів. Функція «Облік» передбачає розв’язання інформаційних завдань, тобто збір, обробку, зберігання та видачу інформації, ведення оперативного та статистичного обліку, складання необхідного звіту. Функція «Контроль» встановлює ступінь відповідності фактичних параметрів руху запланованим значенням. Крім того, для контролю використовуються еталонні значення елементів потоку у вигляді норм та нормативів. Функція «Аналіз» включає комплекс завдань, пов’язаних із становленням причинно-наслідкових зв’язків між досягнутими результатами і витраченими коштами, виявленням впливу різних факторів на фактичні значення параметрів потоку, розрахунком ефективності управління та функціонування системи у цілому. У межах цієї функції розробляються й удосконалюються методи аналізу. Одержана аналітична інформація, тобто результати аналізу, використовується для нового циклу управління, нових планових розрахунків. Отже, з метою управління потоками синтезується логістична система, до якої належать керована й керуюча системи у вигляді конкретних потоків (рис. 17).

Рис. 17. Логістична система управління

• Умовні позначення:

Р — планова інформація, тобто розрахункові параметри потоку;

А — аналітична інформація;

І — узагальнена (оброблена) інформація;

(і) — інформація про керований потік;

R — керуючі впливи — регулятор потоку;

DR — оперативне корегування керованих впливів — диспетчеризація;

V — «вихідний» вектор керованої системи, що характеризує ступінь досягнення мети потоку при заданих параметрах.

Логістичний аспект у матеріально-технічному забезпеченні передбачає примат вимог споживача, на що й зорієнтована система управління матеріальними потоками, тобто управління матеріальними потоками у сфері обігу. При цьому останні утворюють керовану систему. Поданий логістичний підхід використовується для створення автоматизованої системи управління матеріально-технічним забезпеченням. На рис. 18 зображено загальну схему управління матеріальними потоками у системі МТЗ:

Рис. 18. Система МТЗ

• Умовні позначення:

Е — «вхід» системи МТЗ, тобто матеріальні ресурси, що надходять до сфери обігу;

V — «вихід» системи МТЗ, тобто матеріальні ресурси, що прямують до споживачів;

Х — стан системи МТЗ, тобто стан матеріальних потоків у сфері обігу;

І — інформація про керовані матеріальні потоки, що надходять до керуючої системи;

Z — управлінські рішення, що приймаються;

(і) — керуючі впливи, що розробляються.

Як вже було сказано вище, матеріальні потоки поділяються на зовнішні і внутрішні. Початковою точкою зовнішнього матеріального потоку є склад готової продукції підприємства-виробника, а кінцевою — склад виробничих запасів підприємства-споживача. Початковою точкою внутрішнього матеріального потоку є склад виробничих запасів підприємства-виробника, а кінцевою — його склад готової продукції. Особливо слід підкреслити значущість матеріальних потоків у процесі комплектування продукції, що виготовляється, у тому числі з об’єктів які будуються і реконструюються. Цей процес передбачає досягнення рівноваги між комплектуючими, виробами та безліччю установочних місць ХІ. Тобто потік комплектуючих виробів є функцією відповідних установочних місць: Sкомпл. = f(XI). Свою специфіку мають внутрішні матеріальні потоки на базах оптово-торговельних організацій, у морських та річкових портах та інших системах виробничої інфраструктури. Незважаючи на те, що виробничі запаси покликані робити господарчі системи незалежними від впливу зовнішнього середовища, внутрішні потоки перебувають під великим впливом матеріально-технічного забезпечення, тобто залежать від зовнішніх матеріальних потоків. Говорячи про матеріальні потоки як про основний об’єкт управління мовою логістики, необхідно зазначити, що в умовах товарного виробництва та обігу рух матеріальних ресурсів у матеріально-речовій формі породжується й супроводжується рухом фінансових коштів. До того ж обидва потоки перебувають у діалектичній єдності. Таким чином, у комерційній логістиці об’єкт управління є багатоаспектним об’єктом — «матеріальні ресурси + послуги + фінанси». Управління тут спрямоване не тільки на фізичне переміщення матеріальних ресурсів від постачальника до споживача, а й на досягнення при цьому їх раціонального використання, противитратності й максимальної комерційної вигідності.