- Цветы и растения
- Аквариум и рыбы
- Для работы
- Для сайта
- Для обучения
- Почтовые индексы Украины
- Всяко-разно
- Электронные библиотеки
- Реестры Украины
- Старинные книги о пивоварении
- Словарь старославянских слов
- Все романы Пелевина
- 50 книг для детей
- Стругацкие, сочинения в 33 томах
- Записи Леонардо да Винчи
- Биология поведения человека
Главная Налоги Податкова політика - Литвиненко Я.В. |
Податкова політика - Литвиненко Я.В.
6.2. Податкова політика різних держав у стимулюванні інвестицій
Податкова політика в різних державах у питаннях стимулювання інвестицій має багато спільного, але є і певні особливості. Вони відображають різні напрями проведення державної інвестиційної політики і дають можливість вибору найефективнішої з них для застосування в Україні.
США. Загалом податкова політика держави спрямована на зменшення регулюючого впливу держави на прийняття господарських рішень підприємством і поступове звільнення ринкових суб'єктів від опіки держави. Головним напрямом проведення податкової політики є лібералізація ставок оподаткування, зменшення найбільших ставок, рівність податків на рівний дохід незалежно від форми вкладання капіталу, розширення бази оподаткування, скорочення фіскальної функції податків. Крім того, держава взяла напрям на скорочення податкових пільг з метою запобігання зменшенню платниками своїх податкових зобов'язань.
З цією метою знижена ставка податку на прибуток з 46 до 39 % та ліквідовано інвестиційний податковий кредит. Хоча ставка податку на приріст витрат на науково-дослідну діяльність і знижена з 25 до 20 % у порівнянні з попереднім базовим періодом, вона залишається ще досить суттєвим заохочувальним стимулом для підприємств.
Проведена 1986 року податкова реформа внесла суттєві корективи в систему амортизації. Щоб збільшити розміри амортизаційних відрахувань і знизити прибуток до оподаткування, основні фонди підприємства поділяються на вісім класів, кожний з яких має свій строк списання від 3 до 31 року. Але в цьому разі державний бюджет багато втрачає. Тому в 90-х роках ХХ ст. в США проводилась подальша модифікація податкових пільг з урахуванням умов, які склалися в суспільстві. їх можна об'єднати за такими напрямами:
1. Перенесення більшості пільг на малі та середні дослідні підприємства та колективи. Це пояснюється тим, що в сучасних умовах для впровадження у виробництво багатьох науково-технічних розробок потрібні невеликі капітальні вкладення, які можуть бути проведені малими колективами. Тому ці підприємства мають досить суттєві податкові пільги, а в деяких випадках можуть звільнятися від сплати податку.
2. Проведення податкової реформи 1986 р. привело до того, що почала змінюватись і структура самих підприємств. Стали більш тісними зв'язки між виробничими та науково-дослідними підприємствами, і вони почали утворювати об'єднання, які ставали надалі акціонерними товариствами, а їхні працівники — акціонерами. У цьому разі отриманий інвесторами дохід обкладається по нижчій ставці, ніж індивідуальний прибутковий податок.
3. Був введений принцип "рівний податок на рівний дохід", а також зменшені найбільші ставки податку в галузях, де прибуток був вищим, ніж середній по промисловості в цілому.
Ще однією проблемою США було оподаткування венчурних компаній, утворених для розробки та впровадження нових досягнень науки та техніки, нових технологій. Але діяльність цих фірм пов'язана з великими ризиками, пошуком різних джерел фінансування та ставками податку на приріст капіталу. Головним чином оподаткуванню підлягали цінні папери (акції, які реалізуються венчурними компаніями). Тому з цією метою ставки оподаткування поступово знижувались, і це сприяло зростанню ділової активності, утворенню нових робочих місць, а також розширенню бази оподаткування. Головним у вирішенні цієї проблеми була спрямованість надання податкових пільг на кінцевий результат. Право на пільгу мали тоді, коли був досягнутий кінцевий результат, і пільга надавалася автоматично згідно з чинним законодавством.
Великобританія. Англійська система стимулювання інвестицій побудована за принципом американської системи, але має свої особливості. Так, ставка податку на прибуток корпорацій встановлюється щорічно на фінансовий рік, який завершився. Норма амортизації встановлюється на всі капітальні активи, незалежно від первинної вартості їх, у розмірі 25 %, для споруд та будівель — 4 %. Корпораціям надано право всі витрати на НДДКР відносити на витрати виробництва практично в будь-якому розмірі. При цьому прибуток малих компаній, який не перевищує встановлений рівень, оподатковується по нижчій ставці. Крім того, у Великобританії існує велика кількість пільг. Це стосується насамперед обкладання дивідендів компаній та прибутку на приріст капіталу.
Німеччина. Податкова політика цієї держави спрямована на стимулювання економічного зростання та активізацію ринкового механізму. Починаючи з 1990 р., в державі почала проводитись податкова реформа, спрямована на стимулювання інвестицій. Для цього застосовувались неоподатковувані надбавки на виробництво товарів за рахунок інвестицій, а також інвестиції у сферу НДДКР, зниження прогресії та скорочення ставок корпоративного податку, зміна податкового складу, зменшення податку на дохід і прибуток з одночасним збільшенням податку на споживання, додану вартість.
Крім того, були звільнені від оподаткування численні резервні фонди, які призначались для компенсації інфляційних наслідків зростання цін на сировину та матеріали, усі види енергії, засоби, отримані фірмою внаслідок зміни оцінної вартості основних фондів. Інша частина резервного фонду призначена для покриття негативних ризиків від подальшої підприємницької діяльності. Утворення резервних фондів зменшує прибуток до оподаткування.
При встановленні ставки оподаткування має значення вид прибутку. Так, ставка оподаткування нерозподіленого прибутку значно менша, ніж розподіленого. Крім того, з прибутку до оподаткування корпорацій до загальних витрат додаються матеріальні витрати на утримання персоналу, який займається науково-дослідною діяльністю, а також широко використовується прискорена амортизація, особливо в сільському господарстві. Так, підприємства цієї галузі можуть в перший рік амортизувати до 50 % вартості обладнання, а в перші три роки — до 80 %.
Значна увага приділяється економічному оновленню господарства та зрівнянню розвитку різних земель.
Франція. Для цієї держави характерна різноманітна система стимулювання зростання інвестицій. До початку 80-х років для цієї системи характерний був адміністративний напрям регулювання. Так, у міністерстві наукових досліджень і технологій сконцентровано більш як 80 % обсягу всіх ресурсів, які призначались на різні цілі. Але з початку 80-х років у державі змінюється напрям стимулювання інвестицій. Водночас зменшується фінансування НДДКР з державного бюджету і більше уваги приділяється економічним методам стимулювання промислових фірм та підприємств. Для підприємств та акціонерних товариств введено право податкового кредиту та знижена сума податку на 50 % від суми збільшення відрахованих коштів на НДДКР для підприємств, які займаються дослідними роботами в на-уковомістких галузях. Упродовж перших двох років такі підприємства звільняються від сплати податків, на третій рік ставка податку становить 25 % від доходу, на четвертий рік — 50 %, на п'ятий — 75 % і тільки на шостий та наступні роки — 100 % від усієї суми доходів.
Починаючи з 90-х років, проводиться податкова політика на збільшення пільг по податковому кредиту на кошти, які пов'язані з проведенням дослідних робіт, підвищується його найбільший розмір, спрощується порядок і процедура оформлення права на пільгу по його отриманню, створюються сприятливіші умови для середніх і малих підприємств, які починають або розширюють свою науково-технічну діяльність. Крім того, цим підприємствам надається право нараховувати податковий кредит на підставі приросту витрат на НДДКР стосовно загальної суми витрат, які були здійснені в попередні роки.
З 1988 р. у Франції вводиться податковий кредит на витрати на професійну підготовку кадрів. Від оподаткування звільняється 25 % доходів підприємства, які спрямовуються на ці цілі, особливо на підготовку нових фахівців у тих регіонах, де високий рівень безробіття. У цих районах підприємства зовсім звільняються від сплати податків з доходів, які спрямовуються на підготовку та перепідготовку кадрів.
Created/Updated: 25.05.2018